Провадження № 22-ц/803/4130/22 Справа № 212/959/22 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
29 червня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П.,Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватного акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2022 року, яке постановлено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 березня 2022 року,-
У лютому 2022 року представник ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 з 11 листопада 1985 року по 29 травня 2007 року працював підземним кріпильником, прохідником 4 розряду на шахті «Ювілейна» на ВАТ «Суха Балка» правонаступником якого є відповідач ПрАТ «Суха Балка». Висновком МСЕК від 16 травня 2007 року позивачу вперше було встановлено втрату професійної працездатності 50% по радикулопатії та третю групу інвалідності. При повторному переогляді висновком МСЕК від 10 червня 2008 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково. У зв'язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль у шийному та попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в ліву руку та ногу, біль і обмеження рухів в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, утруднення ходи, задишку при фізичному навантаженні, серцебиття, періодичний біль при підвищенні артеріального тиску. Зазначив, що внаслідок професійного захворювання та втрати працездатності з вини відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, що призводить до порушення звичайного способу життя та вимагає додаткових зусиль для його організації. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 350 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь держави судовий збір в розмірі 1000 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Зокрема зазначає, що при укладанні трудового договору позивач був повідомлений про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлював можливість ушкодження здоров'я. Тож позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.
Вважає, що судом залишено поза увагою роз'яснення викладені в п. 3 Пленуму ВС України у Постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Судом надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог щодо покладення на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Суха Балка", до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник позивача Швець М.Є. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідач ПрАТ «Суха Балка», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ПрАТ «Суха Балка».
При цьому колегія суддів відхиляє клопотання ПрАТ «Суха Балка» про відкладення розгляду справи на іншу дату після припинення воєнного стану, введеного на території України, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активних бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підприємство відповідача ПрАТ «Суха Балка» припинило свою роботу, або ж працівники підприємства відповідача, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси підприємства, не виконують своїх трудових обов'язків у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об'єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.
На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача пирога М.П. - Швеця М.Є., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, наданого відзиву, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, та вбачається з трудової книжки що ОСОБА_1 у період з 11 листопада 1985 року по 29 травня 2007 року працював прохідником 4 розряду на шахті «Ювілейна» на ВАТ «Суха Балка» правонаступником якого є відповідач ПрАТ «Суха Балка». 29 травня 2007 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України (а.с. 7-9).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2007 року, складеного на підприємстві ВАТ «Суха Балка» встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромом, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двостороннього плечолопаткового періартрозу ПФС другого ст., деф. артрозу ліктьових ПФ першого ст. та колінних суглобів ПФС другого ст. (М54.1).
Згідно п. 17 даного акту причиною виникнення захворювання є робота на протязі 17 років 1 місяця в умовах підвищених рівнів: фізичного перевантаження: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 40 кг. При нормі до 30 кг.;перебування з нахилом тулуба до 30° протягом 37,8% за зміну при допустимому до 25, 0% за зміну, більше 30° протягом 4,2 % за зміну при допустимому-немає; нахили корпусу 136 при нормі 100. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 2ст. шкідливості.Мікрокліматичні умови: відносна вологість - 98% при нормі 80-30% (а.с. 10-11).
Відповідно до пункту 19 вказаного Акту зазначено, що особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є: адміністрація шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», порушення вимог ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП.
Висновком МСЕК від 16.05.2007 року позивачу первинно встановлено професійне захворювання: радикулопатія шийна і п/крижова з вираженим статико-динамічними порушеннями, із встановленням третьої групи інвалідності, з 14 травня 2007 року, з переоглядом 01 травня 2008 року. (а.с.13).
При повторному переогляді висновком МСЕК від 10.06.2008 року пирогу ОСОБА_3 встановлено 50% втрати професійної працездатності із встановленням третьої групи інвалідності з 01 червня 2008 року безстроково, також Позивачу протипоказана важка праця, вимушена поза поза, переохолодження, довга ходьба. (а.с. 14-15).
У зв'язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписними епікризами та виписками з медичної картки (а.с. 16-26).
Відповідно до інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) умови праці ОСОБА_1 відносяться до «шкідливий 3.3» (а.с 12)
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем позовних вимог та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки, професійні захворювання, отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і воно пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, ст. 173 КЗпП, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з п. 18 Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання, є пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного кремнію діоксиду від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично - допустиму в 2,2 рази і складає 4, 4мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації та складав дБ при ГДР - 65дБ.
Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні.
Так, позивач постійно відчуває біль у шийному та попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в ліву руку та ногу, біль і обмеження рухів в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, утруднення ходи, задишку при фізичному навантаженні, серцебиття, періодичний біль при підвищенні артеріального тиску, позивач позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Посилання представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції надано перевагу лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, взяв до уваги пояснення та відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача протягом 21 року 6 місяців, відсоток втрати позивачем професійної працездатності 50%, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, встановлення третьої групи інвалідності безстроково, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивачки, так і відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційних скарг відсутні, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 29 червня 2022 року.
Головуючий:
Судді: