Провадження № 11-сс/803/846/22 Справа № 183/2340/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Львові, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),-
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2022 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 липня 2022 року включно й визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка складає 744300 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя, врахувавши наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 402 КК України, тяжкість злочину та покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винуватим, у виді позбавлення волі строком до 10 років, особу підозрюваного, який має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце проживання, його вік та стан здоров'я, сімейний стан, а також те, що дії, які інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність, дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків у цьому провадженні, об"єктивно існують та неможливість їх запобігання шляхом обрання більш м"якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, при цьому, слідчий суддя вважав за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі, що забезпечить його належну процесуальну поведінку у цьому провадженні.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного більш м"який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладанням обов"язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що формулювання органом досудового розслідування підозри ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 402 КК України, є абстрактним, оскільки сам наказ командира, який нібито не був виконаний підозрюваним, є неконкретним, без ознак мети та механізму її досягнення. При цьому, захисник зазначає, що слідчий суддя, незважаючи й на ті обставини, що зміст врученої ОСОБА_6 підозри не містить форми відмови військового виконувати такий наказ, та причинно - наслідковий зв'язок між непокорою виконувати цей наказ і наслідками, що настали, які взагалі не вказані в цій підозрі, що підлягає обов'язковому дослідженню при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, необґрунтовано дійшов висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також, апелянт посилається на те, що слідчий суддя, всупереч вимогам ст. 194 КПК України, формально послався на існування ризиків, заявлених у клопотанні слідчого, оскільки ці ризики, на думку захисника, стороною обвинувачення, є недоведені та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджується доказами у цьому провадженні.
Разом з тим, захисник вказує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, дружину, малолітню дитину, й на утриманні батьків, працевлаштований, отримує системний дохід, однак суд не надав належної оцінки цим обставинам, та не мотивував можливість обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. З урахуванням цих обставин, на переконання захисника, ухвала підлягає скасуванню.
Прокурором у кримінальному провадженні Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій на оборонній сфері об"єднаних сил ОСОБА_10 подано заперечення на апеляційну скаргу, в якій він зазначив, що ухвалу є законною і обґрунтованою, а скарга - необгрунтована.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими.
Так, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022131610000292 від 22.05.2022, за ознакам злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
26.05.2022 ОСОБА_6 був затриманий, у порядку ст. 208 КПК України та 27.05.2022 йому було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 402 КК України.
В межах цього провадження слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , за наслідками розгляду якого постановлено оскаржувану ухвалу.
Слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження, зокрема обґрунтованості підозри щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 402 КК України.
Апеляційним судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2022 старшого солдата ОСОБА_6 призначено на посаду гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону.
З урахуванням наявних у провадженні доказів та встановлених фактичних обставин вчинення дій, згідно з повідомленої підозри ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокорі, умисному невиконанні наказу, вчиненому в умовах воєнного стану, знайшли своє підтвердження, та враховуючи те, що дії підозрюваного спрямовані на завдання шкоди авторитету правоохоронних органів та ЗСУ в цілому, з огляду на військову загрозу державі Україна з боку Російської Федерації, колегія суддів вважає, що у цьому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого злочину, колегія суддів також зважає на те, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що ця особа могла б скоїти злочин.
Отже, враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного ОСОБА_6 , як застосування запобіжного заходу у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, й дає підстави зробити об'єктивний висновок, що він міг скоїти цей злочин, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Окрім того, слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у відповідності до ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість злочину та покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, у виді позбавлення волі строком до 10 років, особу підозрюваного, який має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце проживання, його вік та стан здоров'я, сімейний стан, а також те, що дії, які інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність, та дійшов до обґрунтованого висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків у цьому провадженні, об'єктивно існують, й правомірно застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного засобу у вигляді застави.
Також, суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту, про що йдеться в скарзі, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Посилання захисника на недоведеність існування ризиків у провадженні, на переконання апеляційного суду, є неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються доказами у провадженні, а тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, та покарання, яке йому загрожує, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Доводи скарги апелянта про те, що підозрюваний, раніше не судимий та має міцні соціальні зв"язки, не спростовують обґрунтовані у клопотанні слідчого та встановлені судом об"єктивно існуючі у цьому провадженні ризики та не є стримуючим фактором його належної процесуальної поведінки.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного відповідає вимогам кримінального процесуального закону та не суперечить практиці ЄСПЛ, що стосується застосування запобіжних заходів.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність визначення у провадженні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи докази, які містяться в матеріалах клопотання, зокрема довідку про доходи військовослужбовця, й є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала є законною, обґрунтованою та скасуванню, з викладених в апеляційній скарзі мотивів, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4