17.06.2022
Справа № 720/886/22
Провадження № 3/720/497/22
17 червня 2022 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ст. 204-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив
28 травня 2022 року інспектором служби прикордонної служби «Мамалига» Чернівецького прикордонного загону було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 28 травня 2022 року близько 15 години 10 хвилин під час перетинання державного кордону в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига», що знаходиться на території с. Мамалига Чернівецького району Чернівецької області, громадянин України ОСОБА_1 на паспортний контроль пред'явив для в'їзду в Україну закордонний паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 , виданий 09 березня 2021 року в м. Сучава, тобто вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону без відповідного для громадянина України документа, чим порушив вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадянами України» та Постанову Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.
В суді правопорушник вину не визнав та пояснив, що 28 травня 2022 року на міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига» пред'явив для перетинання кордону паспорт громадянина Румунії, за яким раніше неодноразово перетинав державний кордон України. Про те, що змінилися правила перетину кордону, йому не було відомо. В той же час, він мав при собі закордонний паспорт громадянин України, якого хотів надати прикордонникам, коли останній повідомили йому, що він незаконно перетинає кордон.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до статті 7 КУпАЛ ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту вказаної статті та ч. 4 ст. 55 Конституції України випливає, що воля держави, спрямована на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, тому що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе тільки па підставах, установлених у законі. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні діяння з цих підстав не доведена, особу не може бути піддано будь-якому заходу адміністративного стягнення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст.248 КУпАП).
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст даної статті визначає предмет доказування органів адміністративної юрисдикції, які на етапі слухання справи мають проаналізувати зібрані матеріали і обставини справи. Щоб винести мотивоване і законне рішення, органу адміністративної юрисдикції необхідно встановити, чи був учинений адміністративний проступок. Це означає, що необхідно з'ясувати, чи мають місце в діянні особи, яка притягується до відповідальності, всі ознаки, що характеризують склад адміністративного проступку.
Під складом адміністративного проступку розуміють сукупність установлених законом суб'єктивних і об'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративний проступок. Структура складу містить у собі чотири елементи (підсистеми): 1)суб'єкт правопорушення; 2) об'єкт правопорушення; 3) суб'єктивну сторону; 4) об'єктивну сторону правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознаки, що характеризує суб'єкт, об'єкт, суб'єктивну сторону або об'єктивну сторону адміністративного проступку, свідчить про те, що це правопорушення не відбувалося.
Так, диспозицією ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність перетинання або спроба перетинання державного кордону України або будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.
Із суб'єктивної сторони незаконне перетинання державного кордону припускає прямий умисел, тобто виражається в умисній формі вини. Особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає зробити такі протиправні дії.
З протоколу про адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 не вбачається та не вказано жодної дії, вчиненої останнім, що підпадає під ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а матеріали справи про адміністративного правопорушення не містять жодних доказів, що подані ОСОБА_1 документи, при перетині державного кордону 28 травня 2022 року у пункті пропуску «Мамалига» містять недостовірні відомості про особу ОСОБА_1 та є підробленими чи не дійсними.
Більш того, під час перетинання державного кордону ОСОБА_1 мав при собі закордонний паспорт громадянина України, якого виявив бажання надати працівникам прикордонної служби.
У пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010роз'яснено, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.с.1, З, ч.2ст. 19 Основного Закону України).Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту. Відповідно до п.4.1 вказаного Рішення вказано, що процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Суд також звертає увагу на принципи Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06 листопада 1997 року (ратифікованою Україною Законом від 20 вересня 2006 року), згідно якої Україна зобов'язалася гарантувати права громадян із множинним громадянством, зокрема, ст. 17, відповідно до якої, визначаючи права та (Обов'язки, пов'язані із множинним громадянством: громадяни держави - учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки, як і інші громадяни держави-учасниці.
Оцінивши в сукупності всі зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 204-1 ч.1, 245, 247 ч. 1 п. 1, 280, 283-285, 287-291 КУпАП, суддя, -
Постановив:
Провадження в справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду Чернівецької області.
Суддя: