Ряд.21
Справа № 631/312/22
Провадження № 1-кп/631/79/22
30 червня 2022 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , яка здійснює кримінальне провадження одноособово, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та відповідно до положень частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 червня 2022 року під № 12022226080000104, щодо обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, неодруженого, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу приписів статті 89 Кримінального кодексу України не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України,
До Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку, передбаченому статтями 291, 293 та 302 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотанням про його розгляд в порядку спрощеного провадження та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 червня 2022 року під № 12022226080000104, щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України за встановлених досудовим розслідуванням обставин.
Так, ОСОБА_3 маючи умисел на заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок, який відноситься до кримінальних правопорушень проти життя і здоров'я особи за таких обставин.
14 червня 2022 року близько 17 години 00 хвилин, більш точного часу в ході дізнання не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на подвір'ї за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин рукою схопив свого батька ОСОБА_4 за потиличну ділянку голови, після чого щонайменше один раз ударив останнього головою по поверхні задньої частини кузова автомобіля, що знаходився поруч.
В результаті вищевказаних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді рани, синця та подряпини на обличчі, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно пунктами 2.3.2 а, 2.3.3 «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України.
При вирішенні питання щодо здійснення судового провадження у суді першої інстанції суд приймає до уваги, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені надійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 зазначеного кодифікованого закону України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до проступків.
Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування (частини 1 та 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України).
Так, до обвинувального акту долучено письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , складену 24 червня 2022 року в присутності захисника ОСОБА_5 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 316 від 23 жовтня 2010 року, видане Харківською обласною КДКА), в якій ОСОБА_3 зазначає про беззаперечне визнання ним своєї винуватості у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України та згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також, у вказаній заяві підозрюваний зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Із наданих матеріалів кримінального провадження, суд також переконався, що 24 червня 2022 року потерпілий ОСОБА_4 надав прокуророві Красноградської окружної прокуратури Харківської області письмову заяву, відповідно до якої надав згоду на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 червня 2022 року під № 12022226080000104 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, в порядку спрощеного провадження та повідомив про роз'яснення йому, у відповідності до частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у заяві про визнання винуватості, в присутності захисника беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, враховуючи, що обвинуваченим надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, враховуючи заяву потерпілого ОСОБА_4 , який не заперечує проти такого розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до приписів частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України.
Вивчивши зміст обвинувального акта із доданими до нього документами, перевіривши матеріали досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 червня 2022 року під № 12022226080000104, проаналізувавши у сукупності надані прокурором докази, які узгоджуються між собою, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд керуючись законом, дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованому йому кримінального проступку. Дії обвинуваченого відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у зв'язку із чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 2 статті 125 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, яке кримінальним законом вважається проступком.
Вивчаючи особу винного шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 має професійно-технічну освіту, неодружений, офіційного працевлаштування не має, суспільно-корисною працею не займається. За даними наявної документації має задовільний стан здоров'я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність. Має постійне місце проживання без реєстрації, за яким характеризується формально; в силу приписів статті 89 Кримінального кодексу України не судимий, проте до кримінальної відповідальності притягується не вперше.
Обставиною, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшує покарання ОСОБА_3 є його щире каяття.
Обставини, що у відповідності до пунктів 6 та 6? частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та щодо особи з яким винний перебуває у сімейних відносинах.
Вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, на цю ситуацію, саме як обтяжуюча обставина, не поширюється, так як у діях особи наявний кримінальний проступок, а у пункті 11 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України мова йде тільки про «злочин», на відміну від пунктів 2 - 4, 6 - 9, 13 даної частини указаної статті наведеного Кодексу, де указується «кримінальне правопорушення».
При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, керується вимогами статті 65 Кримінального кодексу України, а саме: враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до проступків, особу винного, який усвідомив негативні наслідки своєї поведінки та не намагався уникнути кримінальної відповідальності, разом із тим спричинив тілесні ушкодження батьку, який є особою похилого віку, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також відсутність претензій майнового та морального характеру з боку потерпілого.
Виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 останньому необхідно призначити покарання у виді арешту в межах встановленої санкцією статі Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою останній обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок, не вбачаючи при цьому підстав для призначення іншого покарання з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Так, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу чи виправних робіт, оскільки останній не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду.
Саме призначення покарання у вигляді арешту, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Також Суд ураховує факт того, що в цій ситуації винна особа вчинила діяння з прямим умислом (умисно) у найбільш несприятливий для суспільства час, коли в державі діє воєнний стан, використавши тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки діяння, та вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься у Кримінальному кодексі України до Розділу ІІ «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи».
Саме тому покарання для особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення віднесеного до Розділу ІІ Кримінального кодексу України в період воєнного стану, за виключенням діянь здійснених з необережності, суд признає з урахуванням цієї ситуації.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази по справі відсутні.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50, 60, 65 - 67 та частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, а також статтями 31, 100, 118, 122, частиною 1 статті 126, статтями 291, 293, 302, 349, 368 - 371, 373 - 376, 381, 382, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді арешту на строк один місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання та фактичного затримання останнього.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції, а саме Полтавського апеляційного суду, з урахуванням розпорядження голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)», шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, із застосуванням особливостей, передбачених частиною 4 статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1