Справа № 953/17864/21
н/п 1-кп/953/379/22
"29" червня 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню № 120212211300008785 від 26.06.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, раніше судимого : вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.05.2019 за ч.2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого з іспитовим строком на 2 роки; вироком Київського районного суду м.Харкова від 20.07.2021 засуджено за ч.1 ст.125, ч.2 ст.309 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, який проживає та зареєстрований: АДРЕСА_1
з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України
встановив:
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
Справа розглядається у складі: головуючого судді ОСОБА_6 , судді ОСОБА_1 та за участю присяжних .
Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», без визначення застави, строк якого закінчується .
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання заперечували, зазначаючи, що ризики прокурором не доведені, у обвинуваченого наявні стійкі соціальні зв'язки та йому можливо обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Згідно Постанови КМУ від 9 грудня 2020 р. N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 на території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. на встановлений карантин.
Пунктом п. 20-5 Перехідних положень КПК України встановлені тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Так, відповідно до п. 20-5 Перехідних положень КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
За положеннями ст.ст.331, 383 КПК України усі питання, пов'язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.
Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Головуючий суддя ОСОБА_6 на теперішній час перебуває у відпустці, внаслідок чого позбавлена можливості розглянути клопотання прокурора.
При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений має постійне місце проживання, працездатний, однак ніде не працює, обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину проти трьох осіб , за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, раніше судимий .
Доказів наявності у обвинуваченого дитини, суду не надано.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому особливо тяжкого злочину може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Згідно обвинуваченого акту ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я трьох осіб, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що свідчить про наявність у даній справі суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема життя та здоров'я людини, що у відповідності до ст.3 Конституції України є однією із найвищих соціальних цінностей в Україні.
Наявність не знятих та непогашених судимостей, відсутність законних джерел доходів, свідчить про можливість обвинуваченого вчинити нове кримінальне правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на недопитаних свідків, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, які на теперішній час не зменшились.
Ризик передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час прокурором не доведений.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: пред'явлене обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, в разі визнання винуватим у скоєні особливо тяжкого злочину, вік обвинуваченого, його репутацію, відсутність роботи, наявність встановлених ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Суд, зазначає, що саме запобіжний захід у виді тримання обвинувачених під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 звинувачується у злочині із застосуванням насильства, суд у відповідності до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України не визначає йому розмір застави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182,183,184, 331 КПК України, суд, -
постановив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», залишити без змін, продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 27.08.2022 року.
Встановити строк дії даної ухвали з 29.06.2022 до 27.08.2022 р. включно.
Ухвала підлягає оскарженню протягом п'яти днів, з моменту проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії даної ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .
Повний текст виготовлений 30.06.2022р.
Суддя ОСОБА_1