Справа № 438/887/16-ц
Провадження № 4-с/438/1/2022
24 червня 2022 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Слиша А.Т.,
за участю секретаря судових засідань Гадубяк О.В.,
представника боржника ОСОБА_1 ,
стягувача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бориславі Львівської області цивільну справу за скаргою виконавчого комітету Бориславської міської ради на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 02.12.2021 ВП № 60189810,
встановив:
13 січня 2022 року до суду надійшла скарга виконавчого комітету Бориславської міської ради на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 02.12.2021 ВП № 60189810.
Ухвалою судді від 19 січня 2022 року скаргу залишено без руху.
У строк, визначений вказаною ухвалою виконавчий комітет Бориславської міської ради усунув недоліки скарги, зокрема, подав скаргу від 24.01.2022, в якій просив визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесену Тарабан Оленою Олександрівною від 02.12.2021 ВП 60189810 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, неправомірною та зобов'язати виконавця скасувати цю постанову.
У обґрунтування своїх вимог виконавчий комітет Бориславської міської ради вказує на те, що на виконанні перебуває виконавчий лист №438/887/16-ц, виданий 26.09.2019 Бориславським міським судом Львівської області про зобов'язання виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області надати сім'ї ОСОБА_3 , що складається із чотирьох осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , жиле приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, що відповідають санітарним та технічним вимогам з нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках до приведення квартири АДРЕСА_1 до стану, що відповідає вимогам ст.50 ЖК України.
Вказаною постановою призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Оціночна компанія «Апекс», який має сертифікат, виданий 31.01.2019 за № 75/19 Фондом державного майна України. Зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Оціночна компанія «Апекс» надати довідку про вартість житла, квартири, що відповідає санітарним та технічним вимогам з нормами житлової площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках, згідно норм, встановлених житловим законодавством для сім'ї, що складається з чотирьох осіб, в м.Бориславі Львівської області.
Державним виконавцем, в обґрунтування зазначеної постанови заначено, що для виконання судового рішення в подальшому необхідно змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з боржника вартості житла - квартири. При цьому виконавець керувався нормою ст.20 Закону України «Про виконавче провадження». Але ч.1 ст.20 вказаного закону визначено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кілька експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Ч.3 цієї ж статті визначено, що експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Тобто із зазначених норм вбачається, що суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання надає письмовий звіт з питань оцінки майна. Виконавцем не зважаючи на вказану норму зобов'язано суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання про надання довідки про вартість майна не вказуючи, якого саме майна, що не відповідає нормам ст.20 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. У боржника відсутнє вільне благоустроєне приміщення, яке б відповідало вимогам ст.50 Житлового кодексу України. Про це неодноразово повідомлялось виконавця по виконавчому провадженню із наданням відповідних доказів. Нормами п.10 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначення права виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення. Державним виконавцем на виконання вказаної норми не подавалась до cуду заява про зміну порядку чи способу виконання рішення в цій частині.
Крім того виконавцем фактично вжито заходи для виконання судового рішення, які не узгоджуються з виконавчим листом по цьому виконавчому провадженні, яким фактично зобов'язано боржника надати приміщення з фонду житла для тимчасовогопроживання, а не надати у користування житлове приміщення згідно черги чи перерахувати кошти для придбання житла. Відповідно до ст.1321 Житлового кодексу України (далі - ЖКУ) до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання також надаються особам, яких визнано біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому законом. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках. А ст. 1322 ЖКУ визначено, що громадяни, яким надане жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців. Із наведеного вбачається, що житло із фонду житла для тимчасового проживання не може набуватись у власність особами, яких забезпечено тимчасово таким житлом. Тому і така зміна способу виконання судового рішення у цій частині буде суперечити зазначеним нормам чинного законодавства.
Ухвалою від 25 січня 2022 року вказану скаргу суддею прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 01 лютого 2022 року.
14 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на скаргу, за підписом представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан О.О., у якій представник просить відмовити у задоволенні скарги. Зокрема, на виконанні перебуває виконавчий лист №438/887/16-ц, виданий 26.09.2019 Бориславським міським судом Львівської області про зобов'язання виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області надати сім'ї ОСОБА_3 жиле приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, що відповідають санітарним та технічним вимогам з нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках до приведення квартири АДРЕСА_1 до стану, що відповідає вимогам ст.50 ЖК України. На адресу виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області 19.11.2020 скеровано лист з вимогою виконати рішення суду в добровільному порядку. Неодноразово на адресу Відділу надійшли листи виконавчого комітету Бориславської міської ради з інформацією про те, що виконавчий комітет немає благоустроєного житлового приміщення, яке б відповідало вимогам ст. 50 Житлового кодексу України, а відтак надати таке житло немає можливості, провести ремонт будинку на АДРЕСА_2 неможливо без порушення прав інших власників житла будинку. У зв'язку з невиконанням судового рішення, державним виконавцем винесено постанови про накладення на боржника штрафів, крім цього, скеровано до органів поліції повідомлення про кримінальне правопорушення за ст.382 КК України. Станом на 01.12.2021 у Відділі відсутні відомості про виконання рішення суду. У даному випадку рішення суду в справі № 438/887/16-ц не виконується, а тому подальше існування такого стану речей та невжиття ефективних заходів щодо виконання рішення суду може свідчити про відсутність в Україні ефективних механізмів правового захисту та порушення принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Враховуючи вищевикладене, в порядку статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ПП «Оціночна компанія «АПЕКС» необхідно надати довідку про вартість житла, квартири, що відповідає санітарним та технічним вимогам з нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках, згідно норм, встановлених житловим законодавством для сім'ї, що складається з чотирьох осіб, в м. Бориславі Львівської області, для можливості звернення до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу, і порядку виконання рішення.
Відтак з врахуванням вищенаведеного вважають, що дії державного виконавця були вжиті в межах та в спосіб визначений Законом, оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а наведені скаржником доводи та міркування спростовуються наявними матеріалами виконавчого провадження. Вимоги. скаржника є неправомірними, а тому такими, що не підлягають до задоволення.
У судовому засіданні представник боржника - ОСОБА_1 скаргу підтримав, дав пояснення, аналогічні її змісту.
Стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у судове засідання не прибув. Враховуючи наявність відзиву на скаргу, та положення ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути скаргу без його участі.
Вислухавши учасників справи, оглянувши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ст. 55, ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на час розгляду скарги) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що 26 вересня 2019 року Бориславським міським судом Львівської області видано виконавчий лист у справі № 438/887/16-ц про зобов'язання виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області надати сім'ї ОСОБА_3 жиле приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, що відповідають санітарним та технічним вимогам з нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках до приведення квартири АДРЕСА_1 до стану, що відповідає вимогам ст.50 ЖК України.
Вказаний виконавчий документ перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ВП № 60189810.
02.12.2021 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан О.О. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Вказану постанову оскаржує боржник - виконавчий комітет Бориславської міської ради.
Зокрема, зі змісту вказаної постанови вбачається, що державний виконавець призначив суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Оціночна компанія «Апекс», який має сертифікат, виданий 31.01.2019 за № 75/19 Фондом державного майна України. Зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Оціночна компанія «Апекс» надати довідку про вартість житла, квартири, що відповідає санітарним та технічним вимогам з нормами житлової площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках, згідно норм, встановлених житловим законодавством для сім'ї, що складається з чотирьох осіб, в м.Бориславі Львівської області.
Судом встановлено, що рішення суду, зокрема постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, яким зобов'язано боржника виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області надати сім'ї ОСОБА_3 , що складається із чотирьох осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , жиле приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, що відповідають санітарним та технічним вимогам з нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках до приведення квартири АДРЕСА_1 до стану, що відповідає вимогам ст.50 ЖК України та привести квартиру АДРЕСА_1 до стану, що відповідає вимогам ст.50 ЖК України, відновивши житлові права стягувачів, боржником не виконано, оскільки останній надати таке житло немає можливості, провести ремонт будинку на АДРЕСА_2 неможливо без порушення прав інших власників житла будинку.
Відтак, державним виконавцем, в обґрунтування зазначеної постанови заначено, що для виконання судового рішення в подальшому необхідно змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з боржника вартості житла - квартири. При цьому виконавець керувався нормою ст.20 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, звертаючись до суду з вищевказаної скаргою, боржник фактично скаржиться на дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності, що у свою чергу є зміною способу виконання судового рішення та суперечить зазначеним нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Так, відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Однак, статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Стосовно посилань скаржника у скарзі та його представника у судовому засіданні на те, що підставою скасування оскаржуваної постанови державного виконавця від 02.12.2021 ВП № 60189810 про призначення суб'єкта оціночної діяльності є зміна способу виконання судового рішення та суперечність нормам чинного законодавства, то з цього приводу суд виходить з наступного.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон України № 2658-ІІІ).
Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Статтею 32 Закону України № 2658-III передбачено відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).
Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.
Тому, дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, правомірно залучив суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ПП «Оціночна компанія «Апекс», який має сертифікат, виданий 31.01.2019 за № 75/19 Фондом державного майна України).
Отже, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що скарга виконавчого комітету Бориславської міської ради на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 02.12.2021 ВП № 60189810, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 260, 261, 450, 451 ЦПК України, суд
постановив:
у задоволенні скарги виконавчого комітету Бориславської міської ради на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 02.12.2021 ВП № 60189810 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 28 червня 2022 року.
Головуючий суддя А.Т.Слиш