Справа № 336/962/20
Номер провадження 1-в/336/13/2022
15.06.2022 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням та направлення для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , засудженої 30.06.2020 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік,-
07.07.2021 до суду надійшло подання філії ДУ «Центр пробації» у про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_3 з посиланням на те, що за період перебування на обліку останній не виконує обов'язок, покладений на нього судом: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженої, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджена 30.06.2020 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
Із матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_3 періодично не з'являлася до органу пробації у призначений час, проте вона стоїть на обліку, як особа, що опинилася у складних обставинах, надавала письмові пояснення про причину неявки.
Згідно із ст. 5 КВК України одним із головних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є встановлення умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Частиною першою статті 166 КВК України встановлено, що якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
При вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Згідно ч. 6 статті 166 КВК України у разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Приписами глави 3 розділу IХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 №272/5 встановлено, що у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, встановлених КВК України, Законом України «Про пробацію», а також покладених на нього судом, або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження, зазначене в пункті 8 глави 2 розділу IV цього Порядку.
У разі якщо звільнений з випробуванням продовжує не виконувати обов'язки або вчиняє адміністративні правопорушення після застосування до звільненого з випробуванням письмового попередження, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання.
В ч. 2 статті 78 КК України зазначено, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ч. 3 ст. 166 КВК України систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Однак, зазначених в ст. 166 КВК України, ст. 78 КК України обставин, у судовому засіданні встановлено не було, оскільки дві неявки засудженої на виклик уповноваженого органу з питань пробації, причини яких ОСОБА_3 пояснила, не свідчать про злісне небажання останнього ставати на шлях виправлення, інших же належних та допустимих доказів, які б даний факт спростовували, суду не надано.
Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах подання будь-яких даних, які б негативно характеризували засуджену, при цьому сама засуджена обіцяє виправити свою поведінку та не вчиняти правопорушень, чим демонструє розуміння неналежної поведінки та щире розкаяння в цьому, що дає підстави суду розцінити це як намір її виправлення без ізоляції від суспільства, а отже без скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого в місця позбавлення волі.
За таких обставин, суд вважає, що не встановлено достатніх відомостей щодо злісного ухилення від виконання покладених судом обов'язків та не можуть розцінюватися як свідчення небажання засудженої стати на шлях виправлення, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Судом встановлено, що іспитовий строк, на який засуджену було звільнено від відбування призначеного покарання на час розгляду подання закінчився, а тому особова справа підлягає поверненню до РС філії Державної установи «Центр пробації».
Керуючись ст. ст. 75, 78 КК України, ст. 166 КВК України ст. ст. 537-539 КПК України, суд
В задоволенні подання відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1