Справа № 336/10151/21
Провадження № 2/336/2605/2022
22 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арксел» про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна та зобов?язання зняти арешт з майна, -
В грудні 2021 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до суду із вищезазначеним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.09.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з всього його нерухомого майна, накладеного в межах виконавчого провадження № 11867051.Після чого, 30.09.2021 року листом за вих. № 62123/10 начальником Шевченківського ВДВС повідомлено про неможливість скасувати арешт. Відмова вмотивована тим, що в провадженні Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу № 28/454/08 від 02.02.2009 року виданого Господарським судом м. Запоріжжя. 30 грудня 2009 року вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «про виконавче провадження». Станом на 30 вересня 2021 року повторно виконавчий лист не надходив на виконанні не перебуває.
Однак, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Всупереч зазначеного, при закінченні виконавчого провадження за статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону яка діяла у 2009 році), арешт з майна боржника ОСОБА_1 не знято. Тобто державний виконавець, як публічна посадова особа, наділена публічно-владними, управлінськими функціями, не вчинив дію по скасуванню арешту, чим допустив бездіяльність.
Окрім того вказує, що виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт на майно позивача, було завершено та знищено, оскільки строк зберігання завершився. Водночас, відомості про арешт майна позивача на даний час містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуженням об'єктів нерухомого майна, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2021р.
На підставі викладеного, просить суд визнати протиправною бездіяльність Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з всього майна боржника - ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 11867051 та зобов'язати Шевченківський ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього нерухомого та невизначеного майна позивача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2021 року було відмовлено у відкритті провадження. Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.01.2022 року, було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2021 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 03.02.2022 року прийнято справу до провадження с. ОСОБА_3 та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотань будь-якої зі сторін про інше.
12.04.2022 року до Шевченківського суду м.Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 про відвід судді Дацюк О.І., однак заява не розглядалась на підставі того, що відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження іншого судді.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі від 03.02.2022 року та копія позовної заяви з додатками були направлені поштою за юридичною адресою останнього, які були отримані представником відповідача 18.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідача не надходили.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Клопотань від учасників справи не надходило.
Всебічно вивчивши обставини справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до наступних висновку.
Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки 280783316 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22.10.2021 на все нерухоме майно, невизначене майно яке належить ОСОБА_1 накладено арешт нерухомого майна на підставі постанови старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Новіковії Т.Ю. про відкриття виконавчого провадження ВП №11867051 від 17.03.2009, реєстраційний номер обтяження 8552759.
29 вересня 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Коломоєць І.В. звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), із заявою про зняття арешту з всього нерухомого майна, накладеного в межах виконавчого провадження № 11867051, реєстраційний номер обтяження 8552759, на підставі постанови про відкриття провадження № 11867051 від 17.03.2009 р., державного виконавця Новікової Т.Ю., на невизначене майно та на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
30 вересня 2021 року листом за вих. № 62123/10 начальником Шевченківського ВДВС повідомлено, що в провадженні Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу № 28/454/08 від 02.02.2009 року виданого Господарським судом м. Запоріжжя. 30 грудня 2009 року вказаний виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 30 вересня 2021 року повторно виконавчий лист не надходив на виконанні не перебуває.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 5) письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою слід з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, серед інших, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).
Згідно із статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частини третя та четверта статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, позивачами за позовом про зняття з майна арешту можуть бути особи, які вважають, що арештоване майно належить їм, а не боржникові.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачем в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Не дивлячись на зазначену норми права, ОСОБА_1 в особі адвоката Коломоєць І.В., звернувся не із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а із позовною заявою про визнання протиправною бездіяльність Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та зобов'язати Шевченківський ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього нерухомого та невизначеного майна позивача.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що дії державного виконавця під час виконання виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця, між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем виникають виконавчо-процесуальні відносини.
З позовної заяви вбачається, що позивач фактично не погоджується з бездіяльністю державного виконавця, яка, на думку позивача, полягає у відсутності дій спрямованих на зняття арешту з належного йому майна при поверненні виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1ст 37 ЗУ «Про виконавче провадження» та повинен здійснити всі відповідні дії щодо зняття арешту з належного йому майна тощо.
Відповідно до Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.12.2008р. по справі №28/454/08 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арксел» до Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено. Судом вирішено стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арксел» 23940 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок) грн.00 коп. попередньої оплати, 21067 (двадцять одна тисяча шістдесят сім) грн.20коп. неустойки, 450 (чотириста п'ятдесят) грн.07коп. державного мита та 118(сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484) дійшов висновку про те, що оскільки арешт накладено на майно боржника у межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення суду, тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
В даному випадку, позовні вимоги спрямовані до особи, яка не оспорює будь-які його права на майно, яке арештовано, між позивачем та державним виконавцем існують процесуальні відносини, які вирішуються в іншому порядку, отже у таких випадках повинні застосовуватись інші відповідні способи судового захисту.
Із наведеного слідує, що арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, законом у цьому випадку передбачений спосіб судового захисту, шляхом оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому, при зверненні до суду з даним позовом позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 274-275, 279, 353, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арксел» про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна та зобов?язання зняти арешт з майна- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.А. Галущенко