1Справа № 335/166/22 2/335/1172/2022
27 червня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання - Деркач А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищезазначеним позовом про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, де зазначено, що позивач у період з 01.04.2013 по 31.10.2021 р. надав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають відповідачі. В зв'язку з тим, що відповідачі сплачують за надані послуги не в повному обсязі виникла заборгованість в розмірі 46122,87 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів та судовий збір у розмірі 2270 гривень.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, визначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.
17.05.2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тивоненко Д.Р. надійшов відзив на позов, згідно якого, останній вважає, що сума боргу є спірною, оскільки в квартирі встановлений водонагрівач, нарахування за постачання ГВП проводилося позивачем за кількістю зареєстрованих осіб, а тому перевірити правильність таких нарахувань не є можливим, також просить застосувати строк позовної давності до заборгованості, що виникла у період за 01.04.2013 року по 05.01.2019 року, та в цій частині позовних вимог відмовити.
Представником позивача відповідь на відзив не надходила.
27.06.2022 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, а саме акту прийняття на облік/зняття з обліку квартирного приладу обліку гарячої води та паспорт засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) на лічильник води за адресою АДРЕСА_1 .
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, при зверненні до суду з позовом, зокрема в позовній заяві просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тивоненко Д.Р. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відповідача ОСОБА_2 , наполягає на вимогах , зазначених в запереченнях .
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та день судового засідання сповіщалася завчасно, причину неявки суду не повідомила.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій , її збут та інше.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником квартири від 02.11.2021 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1
Концерн «Міські теплові мережі у період з 01. 04.2013 року по 31.10.2021 року р. надав відповідачам послуги з централізованого опалення та водопостачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . В зв'язку з тим, що відповідачі сплачують за надані послуги не в повному обсязі виникла заборгованість в розмірі 46122,87 грн., що підтверджено відповідним розрахунком.
Згідно до ст.ст.66,67,162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Концерн „Міські теплові мережі” по відношенню до відповідачів, як споживача послуг, являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
В п. 18 „ Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.
Правилами та Законом України „Про житлово-комунальні послуги” (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості) передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між Виконавцем та Споживачем відповідного договору.
Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово - комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно п.3 ч.2 ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв”язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Обов'язок споживача сплачувати за житлово-комунальні послуги закріплений у Житловому кодексі України (ст.ст. 67, 68). Відповідно до п.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення прав та обов'язків є договір.
За вказаний період заперечень з боку споживачів на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої воді на адресу Концерну „Міські теплові мережі» не надходило.
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (пункт 2 Правил).
Система опалення помешкання відповідачів є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від'єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.
Відключення опалення в окремій квартирі значною мірою порушить вимоги ДБН України (Державні будівельні норми України), а саме вплине на якість наданих послуг до інших житлових приміщень.
Тож, послуга з централізованого опалення надавалась відповідачам в межах опалювального сезону. Отже, фактично відносини між сторонами з приводу надання послуг з централізованого опалення тривають. Згідно норм діючого законодавства на відповідачів покладається обов'язок по оплаті наданих їм послуг.
При цьому суд виходить з того, що квартира відповідачів підключена до мережі централізованого постачання та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період їм надавалися та ними споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталися, факт отримання вказаних послуг ними не оспорений, відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі оплату за спожиту теплову енергію здійснювали не в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне стягнути суму заборгованості в судовому порядку.
Щодо позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, згідно з ч. 5 цієї норми за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. У зобов'язаннях між сторонами у справі передбачено, що позивач надає послуги, а відповідач має оплачувати їх щомісячними платежами, причому здійснювати оплату за попередній місяць у наступному.
З позовом до суду позивач звернувся 05.01.2022 року. При подачі позову сплинув строк позовної давності відносно порушень прав позивача у періоді по січень 2019 року, але згідно п.5 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» - Розділ „Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту:”12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728,786,1293 цього Кодексу , продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався Постановами Кабінету Міністрів України та діяв на час звернення Концерном «МТМ» до суду з цим позовом.
Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач Концерн «МТМ» має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, обов'язок сплати якої настав з 12 березня 2017 року.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Запорізького апеляційного суду від 27.01.2022 року по справі № 22-ц/807/581/22.
Враховуючи продовження строків позовної давності на період дії карантину, строк позовної давності можливо застосувати до періоду з 01.04.2013 року по 28.02.2017 року заборгованість за період з 01.03.2017 року по 31.10.2021 року підлягає стягненню.
Згідно наданих позивачем розрахунку заборгованості та довідки розмір заборгованості відповідачів за період з 01.03.2017 року по 31.10.2021 року складає 42440,98 гривень. Тому до стягнення з відповідачів слід визначити суму, що вкладається в межі позовної давності у розмірі 42440,98 гривень.
Приймаючи судове рішення, суд згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем заявлено позов з ціною у сумі 46122,87 гривень, за подання якого сплачено судовий збір у сумі 2270 гривень. Позов задоволено частково, на суму 42440,98 грн. Тому до компенсації йому за рахунок відповідачів належить сума судового збору у розмірі 2088,79 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за період з 01.03.2017 року по 31.10.2021 року у розмірі 42440 гривень 98 копійок
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1044 гривень 39 копійок з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27.06.2022 року.
Суддя А.В.Воробйов