1Справа № 335/12687/21 2/335/897/2022
16 червня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря судового засідання Деркач А.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» про стягнення грошових коштів (заборгованості),-
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гайдай О.Ю., звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» про стягнення грошових коштів (заборгованості) за Інвестиційним договором від 20.10.2018 №19-10-2018-10, в обґрунтування вимог якого зазначила наступне.
20.10.2018 між позивачем та ТОВ «Електро Лізинг» укладено Інвестиційний договір №19-10-2018-10, відповідно до умов якого позивач передала у власність Виконавця грошові кошти у сумі 84546 грн., що є еквівалентом 3000 доларів США за офіційним курсом НБУ, встановленим на момент укладення договору для придбання, встановлення, підключення, налагодження функціонування і обслуговування станції зарядки для автомобілів.
Згідно п. 4.5. Договору інвестиційні кошти повертаються Інвестору у сумі, що буде еквівалентній 3 000 доларів США. Відповідно до п.4.6. інвестиційні кошти вважаються повернуті Виконавцем в момент зарахування відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок Інвестора або отримання Інвестором коштів готівкою в м. Києві за адресою: проспект Повітрофлотський 66Л. Згідно п.4.4. Договору Виконавець повертає Інвестору інвестиційні кошти одним платежем в день виплати процентів за останній місяць дії договору; відповідно до п.4.3. Договору виплата процентів проводиться щомісячно до 20 числа кожного місяця наступного за звітним. Так як згідно п.3.1.Договору він був укладений до 20.10.2021, то інвестиційні кошти повинні бути сплачені у розмірі еквівалентному 3 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент повернення коштів, але в будь-якому разі, не менше суми в гривнях, що була надана Інвестором, до 20.11.2021.
Згідно п.п. 2.3., 4.2. Договору кожного місяця протягом строку користування Інвестиційними коштами Виконавець виплачує Інвестору проценти у розмірі 2,82 відсотки від загальної суми інвестованих коштів. Згідно з п.4.3. виплата проводиться щомісячно шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Інвестора до 20 числа кожного місяця наступного за звітним.
Всупереч п.п. 2.3., 4.2., 4.3. Договору з серпня 2020 року проценти не сплачуються, і на 20.10.2021 - на момент закінчення Договору Виконавець має заборгованість за процентами у розмірі 1 239 доларів США. А всього Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-Лізинг» повинне виплатити ОСОБА_1 , гроші в сумі 4239 доларів США.
Так, станом на 16.11.2021 офіційний курс долара США встановлений НБУ становить 26,3371 грн. за 1 долар США, відповідно сума заборгованості за основним боргом з урахуванням процентів становить 4239 доларів США, що еквівалентно 111642,97 грн.
У зв'язку із чим позивач просить суд, стягнути з ТОВ «Електро-Лізинг» на її користь заборгованості загальним розміром 4239 доларів США, що на день звернення складає 111 642,97 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді від 07.12.2021 вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представником позивача - адвокатом Гайдай О.Ю. направлено на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, в якій вказано, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.10.2018 між Інвестором Челпановою Н. та Виконавцем ТОВ «Електро Лізинг» було укладено інвестиційний договір № 19-10-2018-10.
За умовами договору № 19-10-2018-10 від 20.10.2018, інвестор передає у власність виконавцю грошові кошти (Інвестиційні кошти), а виконавець приймає у власність від інвестора грошові кошти в сумі 84 546,00 грн., що є еквівалентом 3 000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент укладення договору та зобов'язувався повернути інвестору суму грошових коштів в національній валюті гривні, що буде еквівалентом 3 000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент повернення грошових коштів, але не менше суми в гривнях, що була надана інвестором (п.п. 4.1, 4.5. Договору).
Також, за умовами договору кожного місяця, протягом строку користування Інвестиційними коштами, виконавець виплачує інвестору 2,6% від загальної суми інвестованих коштів до 20 числа місяця, наступного за звітним (п.п. 4.2 ,4.3 Договору).
Виконавець зобов'язаний повернути інвестору Інвестиційні кошти одним платежем в день виплати процентів за останній місяць договору (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 3.1 договору даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 20.10.2021, а щодо фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.
14.09.2021 позивач направила на адресу ТОВ «Електро лізинг» лист, у якому повідомила про припинення Інвестиційного договору №19-10-2018-10 від 20.10.2018 з 21.10.2021 та з вимогою сплатити їй грошові кошти у розмірі 4 239 доларів США до 20.11.2021 за вказаним Договором.
Як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за договорами № 19-10-2018-10 від 20.10.2018 виконав не у повному обсязі, зокрема не сплачував відсотки у період з серпня 2020 по 20.10.2021 за користування коштами, та не повернув суму інвестицій за вказаним договором.
Вказані твердження позивача відповідачем не спростовані.
За таких обставин судом встановлено, що як на момент звернення до суду із позовом так і на час розгляду справи судом, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув суму інвестицій у розмірі 3 000 доларів США, а також не сплатив відсотки за користування коштами за період з 01.08.2020 по 20.10.2021 у розмірі 1 239 доларів США, а всього у розмірі 4 239 доларів США, що станом на день подання до суду позовної заяви еквівалентно 111 642, 97 грн.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Офіційний курс долара США, встановлений Національним Банком України (https://bank.gov.ua) на дату звернення до суду 16.11.2021., становить 26,3371 грн. за 1 долар США.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. При цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).
Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті у разі здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.
Внаслідок невиконання відповідачем умов договору інвестицій № 19-10-2018-10 від 20.10.2018, у відповідача станом на 20.10.2021 утворилась заборгованість перед позивачем, яка складається з суми основного боргу 3 000 доларів США, а також несплачених відсотків за користування коштами за період з 01.08.2020 по 20.10.2021 у розмірі 1 239 доларів США, а всього у розмірі 4 239 доларів США, що станом на день подання до суду позовної заяви еквівалентно 111 642, 97 грн.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що умовами інвестиційного договору був передбачений обов'язок відповідача повернути суму вкладених грошових коштів до 20.10.2021, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, суму вкладених грошових коштів не повернув, відсотки за користування інвестиційними коштами за період з 01.08.2020 по 20.10.2021 не сплатив, суд доходить до висновку, що із відповідача слід стягнути заборгованість, яка складається з суми основного боргу та заборгованості за відсотками у загальному розмірі 111 642,97 грн.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 КПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 116, 43 грн.
Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивач просить стягнути з відповідача на її користь 13 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
На підтвердження вказаної вимоги представник позивача надає суду: договір про надання правничої допомоги від 28.12.2020; ордер про надання правової допомоги серії ЧН № 122777; акти здачі-прийняття виконаних робіт від 22.11.2021 та від 11.01.2022, відповідно до яких адвокат Гайдай О.Ю. надала правничу допомогу ОСОБА_1 на загальну суму 5 500,00 грн. (за: складання заяви до ТОВ «Електро Лізинг» у розмірі 1500,00 грн.; за складання позовної заяви до ТОВ «Електро Лізинг» у розмірі 4 000,00 грн.) та 8000,00 грн. (за: підготовку до розгляду справи у суді у розмірі 4000,00 грн.; участь у суді (очікувана) у розмірі 4000,00 грн.) відповідно; квитанцію №3416587 від 16.11.2021 на суму 5 500,00 грн.; квитанцію №3416588 від 16.11.2021 на суму 8 000,00 грн.
Суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із часом, який було витрачено адвокатом на участь у судових засіданнях, оскільки, зокрема, судові засідання за участю адвоката не проводилися, а також, є завищеним та таким, що не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією ВСУ, викладеній у постанові від 21.07.2020 року у справі № 915/1654/19.
Враховуючи викладене, виходячи із засад об'єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» про стягнення грошових коштів (заборгованості) - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» на користь ОСОБА_1 заборгованість за інвестиційним договором № 19-10-2018-10 від 20.10.2018 у сумі 111 642,97 (сто одинадцять тисяч шістсот сорок дві гривні 97 коп.) грн., яка складається з основного боргу 79 011,30 (сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 30 коп.) грн., заборгованості за відсотками 32 631,67 (тридцять дві тисячі шістсот тридцять одна гривень 67 коп.) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 (п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» на користь Держави судовий збір у розмірі 1 116,43 (одна тисяча сто шістнадцять гривень 43 коп.) грн.
Повне рішення суду складено 16 червня 2022 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» (ЄДРПОУ 40945970, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147).
Суддя І.А. Крамаренко