Дата документу 30.06.2022
Справа № 334/6230/14-к
Провадження № 1-кп/334/2/22
30 червня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296, ч.2 ст.365 КК України, -
В провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296, ч.2 ст.365 КК України.
До початку судового розгляду по суті, захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 було заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності та закриття кримінального провадження.
У клопотанні зазначено, що згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України та ч.2 ст.365 КК України, вчинене 11.11.2010, а десятирічний строк закінчився 11.11.2020 року. На теперішній час минуло більше десяти років, тобто, настали передбачені ч. 1 ст. 49 КК України підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
З цих підстав, сторона захисту вважає обґрунтованим клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження по звинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 та ч.2 ст.365 КК України підлягає закриттю.
ОСОБА_5 повністю підтримав позицію свого захисника з підстав, викладених у клопотанні.
Прокурор проти закриття кримінального провадження не заперечував.
Розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , з'ясувавши думку учасників процесу, дослідивши надані суду письмові докази, суд дійшов до наступного:
Згідно з обвинувальним актом, 11.11.2010 приблизно з 13:00 до 13:15 ОСОБА_5 , являючись співробітником правоохоронного органу, будучи службовою особою та представником влади, оперуповноваженим СКР Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам, які зобов'язують працівників міліції захищати та охороняти права та свободи, честь та гідність громадян, запобігати, попереджувати та припиняти правопорушення перебуваючи біля першого під'їзду будинку АДРЕСА_1 , знаходячись на вулиці біля лавочки, що є громадським місцем, діючи разом та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , який будучи службовою особою та представником влади, оперуповноваженим СБНОН Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, не зважаючи на присутність поряд інших людей, діючи умисно та з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, при цьому висловлюючи явну неповагу до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадської моралі, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці та нехтуючи цим, став безпідставно висловлюватися нецензурною лайкою та погрожувати фізичною розправою на адресу ОСОБА_4 , який знаходився біля зідкритого вікна у квартирі АДРЕСА_2 , запропонувавши потерпілому вийти на вулицю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 підійшовши до ОСОБА_4 та діючи з особливою зухвалістю, безпричинно завдав ОСОБА_4 близько 6 ударів руками у голову, після чого ОСОБА_5 , діючи разом та спільно з ОСОБА_7 завдав потерпілому близько 4 ударів руками у голову. Продовжуючи свої злочинні дії та реалізуючи свій злочинний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_5 у той же період часу, діючи з винятковим цинізмом та проявляючи особливу зухвалість, незважаючи та цинічно ігноруючи намагання оточуючих громадян запобігти його злочинним діям шляхом умовляння та висування вимог їх припинити, потягнули потерпілого від першого під'їзду будинку АДРЕСА_1 до палісадника, розташованого навпроти будинку АДРЕСА_3 при цьому завдаючи удари потерпілому руками у голову, завдавши не менш 10 ударів.
Таким чином ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене групою осіб.
Також, дії ОСОБА_5 були про кваліфіковані за ч.2 ст.365 КК України, як перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень, що супроводжувалося насильством, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян та державним інтересам.
Однією з основних засад кримінального провадження є законність, яка визначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші посадові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 та ч.2 ст.365 КК України, яке інкримінується ОСОБА_7 , за сукупністю злочинів передбачає позбавлення волі до восьми років та згідно з ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
В силу ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку становлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», яка є чинною на теперішній час, з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства при розгляді справ відповідної категорії, роз'яснюється, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися (незалежно від того, надійшла кримінальна справа до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Також у Постанові Пленуму роз'яснюється, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадку, передбаченому КК України, здійснюється виключно судом у порядку, встановленому ст. 11-1 КПК України (1960 року), яке є обов'язковим.
Враховуючи вимоги законодавства України, яким регулюється питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує наступне.
Положеннями ст. 49 КК України чітко встановлено: Строки давності з огляду на тяжкість вчиненого правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності. Підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності. Обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строком давності є передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Процесуальним законодавством України визначені умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якими є: особа, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення; роз'яснення суті підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та згода підозрюваного, обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе за умови, що минув строк, зазначений у п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто, десять років з дня вчинення кримінального проступку, протягом яких він виконав передбачені ч. 2, ч. 3 ст. 49 КК України вимоги, а саме: не ухилявся від досудового розслідування або суду; не вчинив новий злочин.
Відповідно до вимог ст. 49 КК України, від особи не вимагається щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення і повного відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Такі підстави передбачені законодавством у інших випадках звільнення особи від кримінальної відповідальності, а саме, у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України) або у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України).
Таким чином, керуючись положеннями ст. 49 КК України суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження незалежно від того, на якій стадії воно перебуває, як під час здійснення досудового розслідування, підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку.
Також, суд враховує правову позицію, викладену в постанові від 11.11.2020 по справі № 455/229/17 (провадження № 51-3298км20), в якій Верховний Суд наголосив, що дотримання умов, передбачених частинами 1 - 3 ст. 49 КК України є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі № 598/1781/17 від 17.06.2020 звертає увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Відтак, при закритті провадження по даній справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини ОСОБА_5 судом не вирішується. Така правова позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульованою у рішенні по справі "Грабчук проти України" від 26.09.2006, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.
При цьому суд також враховує, що питання, передбачені ч. 1 ст. 368 КПК України, а саме: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інше не підлягають з'ясуванню в судовому засіданні під час вирішення клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, так як ці обставини можуть бути вирішені лише при ухваленні вироку після розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 4 ст. 286 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, у тому числі у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Підставою давності є втрата через певний проміжок часу особою, яка вчинила правопорушення, суспільної небезпеки. Кримінальне переслідування особи, яка не становить суспільної небезпеки.
З огляду на практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду по справі № 665/2387/14-к від 22.05.2018 та справі № 345/2618/16-к від 19.11.2019 судами у рішеннях визначено, - якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.
Керуючись ст.49 КК України, ст.. 284-285 КПК України, суд,-
Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296, ч.2 ст.365 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.296, ч.2 ст.365 КК України на підставі ст.49 КК України, а кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296, ч.2 ст.365 КК України - закрити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду через Ленінський райсуд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1