№ 308/1941/22
(заочне)
23.06.2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.
за участі секретаря судових засідань - Пазяк С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позивач посилається на те, що 11.05.2000 року вони з відповідачем уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадського стану Ужгородської міської ради , НОМЕР_1 за актовим записом № 175.
Від шлюбу в подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що сімейне життя між сторонами погіршувалось через постійні суперечки, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Таким чином позивач стверджує, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу суперечитиме правам та інтересам позивача та є недоцільним.
За наведених обставин позивач вважає, що їх з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, примирення з відповідачем неможливе, а сім'я фактично розпалася.
Вказує, що син після розірвання шлюбу залишається проживати за постійним місцем проживання матері, спору сприводу визначення її місця проживання у сторін немає.
Позивач вказує на те, що оскільки ОСОБА_3 є неповнолітнім, має право на отримання аліментів на його утримання від батька до досягнення ним повноліття, що слугувало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів.
На підставі викладеного позивач просить ухвалити рішення про розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_2 , стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3500 гривень щомісячно, починаючи з 01.01.2022 року.
Ухвалою судді від 06.04.2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді від 21.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов у передбачений законом строк до суду не подав.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа розглянута за відсутності всіх учасників справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Розглянувши вказану позовну заяву, вивчивши додані до неї письмові докази, оцінивши такі виходячи з їх належності та допустимості, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадського стану Ужгородської міської ради , НОМЕР_1 за актовим записом № 175, що підтверджується доданим до справи свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу в подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що поступово сімейне життя між сторонами погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
За наведених обставин позивач вважає, що їх з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, примирення з відповідачем неможливе, а сім'я фактично розпалася.
Як вбачається з матеріалів справи сторона відповідача не заперечила зазначені у позовній заяві фактичні дані, такий відзив на позов до суду не подав.
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося. Про це свідчать ті обставини, що вони сімейних стосунків не підтримують, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач також визнав позовні вимоги.
Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знаходить.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
Разом зі змісту позову вбачається, що після розірвання шлюбу неповнолітній син залишається проживати за постійним місцем проживання матері, спору сприводу визначення її місця проживання у сторін немає.
Зі змісту позову вбачається, що сторона позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3500 гривень щомісячно, починаючи з 01.01.2022 року.
Сторона відповідача жодних пояснень по суті позовних вимог суду не надала.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 183 ЦПК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
З урахуванням вимог ст.ст.182, 184 СК України суд доходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі та що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд, враховуючи вищезазначені норми закону, приймає до уваги фактичні обставини справи те, що відповідачем не надано доказів щодо аліментних стягнень за іншими виконавчими листами, чи що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, тощо, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На думку суду, аліменти в такому розмірі достатні для забезпечення мінімальних потреб дитини та не будуть ставити у скрутне становище платника аліментів, що буде відповідати засадам законності та справедливості.
Поряд з тим, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, позивач, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів, а тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.05.2000 року Відділом реєстрації актів громадського стану Ужгородської міської ради , І-ФМ № 039159 за актовим записом № 175 - розірвати.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 ) у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.02.2022 року.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,40 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992,40 грн. судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 4 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В.І. Бедьо