Справа № 304/928/21 Провадження № 1-кп/304/90/2022
29 червня 2022 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021078130000038 від 26 травня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Порошково, яка фактично проживає за адресою:АДРЕСА_1 , громадянки України, без освіти, неодруженої, має на утриманні восьмеро неповнолітніх дітей, тимчасово непрацюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_4 вчинила умисне легке тілесне ушкодження за наступних обставин.
Так, 25 травня 2021 року близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись по вул. Л.Українки в с. Порошково, а саме неподалік свого будинку, де діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, підійшла до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та своєю рукою схопила її за волосся на голові та потягнувши на себе повалила її на землю, після чого долонею руки нанесла близько двох ударів по голові в область обличчя потерпілої, внаслідок чого спричинила такій тілесні ушкодження у вигляді саден на шкірних покривах лівої щоки, верхньої частини по лівій бічній поверхні шиї, чола по умовно серединній лінії тіла, правої виличної ділянки, правої щоки, в проекції нижньої щелепи справа, в проекції ІІІ-го грудного хребця. Вказані тілесні ушкодження мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше як шість днів і відповідно до п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи нестійкої втрати працездатності.
Тим самим ОСОБА_4 скоїла проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого проступку визнала повністю та підтвердила обставини вчиненого нею проступку, вказані в обвинувальному акті. Обвинувачена суду пояснила, що у той день вона по АДРЕСА_1 , зокрема, неподалік свого місця проживання, підійшла до ОСОБА_6 та схопивши останню за волосся повалила її на землю, після чого долонею своєї руки нанесла їй близько двох ударів по голові в область обличчя. Зазначила, що шкодує про свої вчинки, щиро розкаялася. При цьому зазначила, що готова понести покарання. Просила суд призначити їй покарання у виді штрафу.
Крім повного визнання обвинуваченою своєї вини, її винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз'яснено учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, та вважає, що дії обвинуваченої правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України умисне легке тілесне ушкодження є кримінальним проступком.
Суд враховує дані про особу винної: ОСОБА_4 за місцем проживання охарактеризована з посередньої сторони, участі в громадському житті села не приймає, громадський порядок не порушує, до адміністративної відповідальності виконкомом Тур'є-Реметівської сільської ради не притягалася, неодружена, має на утриманні восьмеро неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, кримінальне правопорушення вчинила вперше.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд вважає, що підстави застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що покарання як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За сукупності наведених обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує характер вчиненого нею проступку, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального проступку, форму вини, обстановку вчинення проступку, поведінку обвинуваченої після вчинення проступку, особу обвинуваченої, позицію прокурора та обвинуваченої, які просили призначити покарання у виді штрафу, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у виді штрафу в межах санкції, за якою кваліфіковано її дії, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами
Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуюча: ОСОБА_1