Номер провадження № 1-кп/243/431/2022
Номер справи 243/1661/22
30 червня 2022 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинувачено - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, дистанційно, в режимі відео конференції, за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів Клопотання прокурора Слов'янської окружної прокуратури Донецької області за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001631 від 12 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Слов'янська Донецької області, українця, громадянина України, не працюючого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-21 серпня 2014 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
- 21 вересня 2016 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 71, ч.3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 23 листопада 2021 року Донецьким апеляційним судом за ст. 71, ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі,-
ОСОБА_4 обрано захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшло Клопотання прокурора Слов'янської окружної прокуратури Донецької області за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001631 від 12 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Дане клопотання обґрунтовано тим, що необхідність продовження обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обумовлена ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 , будучи особою яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та заздалегідь знаючи що за вчинене ним злочинне діяння кримінальна відповідальність передбачає міру покарання у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до шести років, може побудити його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду. Цей ризик підтверджує і той факт, що ОСОБА_4 одразу після скоєння кримінального правопорушення не повідомив про факт вчинення злочину до правоохоронних органів.
Також у ОСОБА_4 офіційно не одружений, офіційного місця працевлаштування не має, при цьому дані обставини свідчать про те, що знаходячись на волі ОСОБА_4 маючи не зняту та не погашену в установленому порядку законом судимість скоїв кримінальне корисливе правопорушення, та може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Вважає, що вказані обставини свідчать про необхідність продовження застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вчинено корисливий злочин, та жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк 60 днів, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 може ухилитися від слідства та суду, справа до теперішнього часу по суті не розглянута.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення Клопотання прокурора.
Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Згідно із п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити Клопотання прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких Клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
У відповідності до п.п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Метою обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню його спробам переховуватись від суду.
Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватись від суду, ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, судимість за які не погашена, а також усвідомлюючи, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за скоєння якого йому буде призначене реальне покарання, передбачене санкцією, інкримінованої статті, у вигляді позбавлення волі.
Також суд вважає, що утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні.
Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, є чітким переконанням суду, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження, а саме тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв'язку з чим суд вважає достатнім продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою для запобігання наявним ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк 60 днів.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, останній перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може перешкодити кримінальному провадженню, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що вказує на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду є також те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого ОСОБА_4 у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними, ніж покарання і процедура його відбування.
Тому, суд дійшов висновку про необхідність продовжити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 28 серпня 2022 року.
13 червня 2019 року Конституційний суд України у справі № 4-р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Та обставина, що ч. 2 ст. 392 КПК України не приведена законодавцем у відповідність до Конституції України, необхідність чого встановлено Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, не може бути підставою для обмеження права особи на оскарження судового рішення.
(Постанова Касаційного кримінального суду від 02 вересня 2020 року по справі 398/212/17).
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, ст. ст.177- 178, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Слов'янської окружної прокуратури Донецької області за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001631 від 12 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою на строк два місяці, тобто до 28 серпня 2022 року.
Строк дії даної ухвали - до 28 серпня 2022 року.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)».
Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в п'ятиденний строк з моменту проголошення ухвали.
Ухвалу постановлено, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий суддя ОСОБА_1