Справа № 188/567/22
Провадження № 1-кп/188/142/2022
30 червня 2022 року смт. Петропавлівка
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
кримінальне провадження № 22022130000000213
обвинувачений:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України, раніше не судимий, народився с. Лозівський Слов'яносербського району Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України
за участю:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції
24.08.1991р. Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
В кінці 2013 року на початку 2014 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом окупації території Луганської області , та створення на ній псевдодержавного утворення - так званої «ЛНР».
У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Так, на учасників підрозділів силового блоку покладені обов'язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на порушення територіальної цілісності України, шляхом:
- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов'язків з метою недопущення відновлення територіальної цілісності України;
- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності з метою недопущення відновлення територіальної цілісності та суверенітету України;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Луганської області з метою їх виводу з під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ЛНР»;
- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на порушення територіальної цілісності України;
- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- силової підтримки учасників політичного блоку незаконних утворень «ЛНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.
Водночас, на учасників підрозділів політичного блоку покладені обов'язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на порушення територіальної цілісності України, шляхом:
- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України;
- видача нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації Російської Федерації та самопроголошених «органів державної влади «ЛНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії Російської Федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ЛНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення, порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, які перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ЛНР». дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ЛНР.» для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІІІ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-УІІІ від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-УІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ЛНР», 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за №15, згідно якому створено незаконне військове формування «Народна міліція «ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної окупаційної адміністрації Російської Федерації від зовнішніх загроз.
Відповідно до п. 1 ст. 1 так званого закону «ЛНР» «Об обороне» від 22.05.2015 під обороною розуміється система політичних, економічних, військових, соціальних, правових та інших заходів з підготовки до збройного захисту та збройний захист Луганської народної республіки, цілісності і недоторканності її території, а також відповідно до п. 4 ст. 1 цього закону з метою оборони створюється «Народна міліція «Луганської народної республіки».
Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР». придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
До кінця весни 2015 року у складі «Народної міліції «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації не встановленими учасниками «ЛНР», серед інших, створено структурні підрозділи - не передбачене законом збройне формування «4 Окрема мотострілецька бригада» (далі - «4 ОМСБр»; місце постійної дислокації: м. Алчевськ Луганської області, якому доручено здійснення залякування цивільного населення та чинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів, на лінії зіткнення (розмежування) і на прилеглих до неї територіях в Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «4 ОМСБр» також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, окремі батальйони територіальної оборони, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України.
Оскільки ОСОБА_3 ідеологічно розділяв такий розвиток подій і був обізнаний про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, то у подальшому приблизно у квітні 2015 року у нього виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів НЗФ «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації з метою чинення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Реалізуючи вказаний умисел, у квітні 2015 року, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_3 вступив до лав незаконного збройного формування самопроголошеної «ЛНР», а саме до «4 ОМБр Народної міліції «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації під командуванням осіб, стосовно яких є окремі кримінальні провадження. Після вступу до вказаного незаконного збройного формування, ОСОБА_3 взяв до виконання визначені йому функції щодо безпосереднього чинення збройного опору силам Антитерористичної операції - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України.
ОСОБА_3 у зазначеному незаконному збройному формуванні призначений на посаду «кулеметник» т.зв. «2 мотострілецького батальйону 6 мотострілецької роти 4 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу «Народної міліції «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації. На вказаній посаді ОСОБА_3 забезпечував діяльність зазначеного незаконного збройного формування, а саме: несення бойових чергувань на лінії бойового зіткнення із підрозділам ЗС України, облаштування вогневих позицій та полігонів для підготовки та ведення бойових дій проти підрозділів ЗС України, навчання та підготовка до ведення бойових дій тощо. У вказаному незаконному збройному формуванні ОСОБА_3 отримав військову форму одягу, вогнепальну зброю АК-74. За вищевказані дії ОСОБА_3 отримував грошову винагороду у розмірі 15000 російських рублів на місяць.
У липні 2016 року (більш точної дати встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_3 представниками НЗФ т.зв. «Народної міліції ЛНР», стосовно яких є окремі кримінальні провадження, призначено на посаду командира т.зв. «1 взводу 4 роти 2 мотострілецького батальйону 4 окремої мотострілецької бригади Народної міліції «ЛНР» та присвоєно звання «лейтенант». ОСОБА_3 у період з липня 2016 року по жовтень 2017 року отримував грошову винагороду у розмірі 32 тисяч російських рублів. До безпосередніх обов'язків ОСОБА_3 на вказаній посаді входило: керівництво ввіреним йому підрозділом, виконання вказівок інших представників НЗФ, організація несення бойових чергувань на блок-постах, які незаконно встановлені на тимчасово окупованій території Луганської області, організація полігонів для проведення військових навчань з метою отримання бойових навичок іншими представниками т.зв. «ЛНР».
Починаючи з квітня 2015 року по жовтень 2017 року, на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_3 , перебуваючи у складі «4 ОМСБр», виконуючи визначені йому функції та діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими не встановленими досудовим слідством учасниками т.зв. «ЛНР», систематично вчиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її Конституцією порядку, а саме: здійснював у повній бойовій готовності на фронті уздовж лінії розмежування (зіткнення) спільні із озброєними учасниками збройних формувань «ЛНР» та упорядковані відповідно до єдиного для них плану маневри у бойовій обстановці на місцевості, займаючи та змінюючи місця дислокації, спостереження із бойових позицій за переміщеннями сил і засобів АТО та обмін з іншими співучасниками злочину отриманою у такий спосіб інформацією, яка використовувалась «ЛНР» для координації і ведення бойових дій із застосуванням стрілецької вогнепальної зброї, артилерійського озброєння, військової техніки проти підрозділів АТО/ООС, внаслідок чого окремі райони, міст, сіл, селищ Луганської області у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019, залишались упродовж 2015 року, січня-липня 2016 року та безперервно залишаються дотепер тимчасово окупованими Російською Федерацією.
Отже встановлено, що ОСОБА_3 з моменту вступу до НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації, перебуваючи у м. Алчевську Луганської області та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції та ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-УІІІ, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, створював умови для функціонування т.з. «ЛНР», виконував вказівки інших учасників «ЛНР», здійснював заходи, визначені злочинним планом організаторів «ЛНР» (стосовно яких є окремі кримінальні провадження) та спрямовані на організаційне сприяння діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації «ЛНР», а саме: сприяв здійсненню збройного утримання окремих районів Луганської області, тобто вчинив дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 110 КК України , тобто вчинив умисні дії, за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Крім того встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності "України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ. у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та ЗС РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІІІ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-УІІІ від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-УІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
07 жовтня 2014 року самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації. Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
До кінця весни 2015 року у складі «Народної міліції «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації не встановленими учасниками т.з.«ЛНР», серед інших, створено структурні підрозділи - не передбачене законом збройне формування «4 Окрема мотострілецька бригада» (далі - «4 ОМСБр»; місце постійної дислокації: м. Алчевськ Луганської області, якому доручено здійснення залякування цивільного населення та чинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів, на лінії зіткнення (розмежування) і на прилеглих до неї територіях в Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «4 ОМСБр» також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, окремі батальйони територіальної оборони, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України.
Оскільки ОСОБА_3 ідеологічно розділяв такий розвиток подій і був обізнаний про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, то у подальшому приблизно у квітні 2015 року нього виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів НЗФ «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації з метою чинення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі -зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 №32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Реалізуючи вказаний умисел, у квітні 2015 року, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_3 вступив до лав незаконного збройного формування самопроголошеної «ЛНР», а саме до «4 ОМБр Народної міліції «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації під командуванням осіб, стосовно яких є окремі кримінальні провадження. Після вступу до вказаного незаконного збройного формування. ОСОБА_3 взяв до виконання визначені йому функції щодо безпосереднього чинення збройного опору силам Антитерористичної операції - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України.
ОСОБА_3 у зазначеному незаконному збройному формуванні призначений на посаду «кулеметник» Т.зв. «2 мотострілецького батальйону 6 мотострілецької роти 4 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу «Народної міліції «ЛНР» окупаційної адміністрації Російської Федерації. На вказаній посаді ОСОБА_3 забезпечував діяльність зазначеного незаконного збройного формування, а саме: несення бойових чергувань на лінії бойового зіткнення із підрозділам ЗС України, облаштування вогневих позицій та полігонів для підготовки та ведення бойових дій проти підрозділів ЗС України, навчання та підготовка до ведення бойових дій тощо. У вказаному незаконному збройному формуванні ОСОБА_3 отримав військову форму одягу, вогнепапьну зброю АК-74. За вищевказані дії ОСОБА_3 отримував грошову винагороду у розмірі 15000 російських рублів на місяць.
У липні 2016 року , більш точна дата не встановлена, ОСОБА_3 представниками НЗФ т.зв. «Народної міліції ЛНР», стосовно яких є окремі кримінальні провадження, призначено на посаду командира т.зв. «1 взводу 4 роти 2 мотострілецького батальйону 4 окремої мотострілецької бригадиНародної міліції ЛНР» та присвоєно звання «лейтенант». ОСОБА_3 у період з липня 2016 року по жовтень 2017 року отримував грошову винагороду у розмірі 32 тисяч російських рублів.
Починаючи з квітня 2015 року по жовтень 2017 року (більш точної дати встановити не виявилось за можливе), на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_3 , перебуваючи у складі «4 ОМСБр», виконуючи визначені йому функції та діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими не встановленими досудовим слідством учасниками т.вз. «ЛНР», систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її Конституцією порядку, а саме: здійснював у повній бойовій готовності на фронті уздовж лінії розмежування (зіткнення) спільні із озброєними учасниками збройних формувань «ЛНР» та упорядковані відповідно до єдиного для них плану маневри у бойовій обстановці на місцевості, займаючи та змінюючи місця дислокації, спостереження із бойових позицій за переміщеннями сил і засобів АТО/ООС та обмін з іншими співучасниками злочину отриманою у такий спосіб інформацією, яка використовувалась т.з.«ЛНР» для координації і ведення бойових дій із застосуванням стрілецької вогнепальної зброї, артилерійського озброєння, військової техніки проти підрозділів АТО/ООС, внаслідок чого окремі райони, міст, сіл, селищ Луганської області у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019, залишались упродовж 2015 року, січня-липня 2016 року та безперервно залишаються дотепер тимчасово окупованими Російською Федерацією.
Отже встановлено, що ОСОБА_3 з моменту вступу до НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, перебуваючи у м. Алчевську Луганської області та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції (ООС), яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-УІІІ, є тимчасово окупованого територією України, приймав участь в діяльності збройних формувань, які не передбачені законами України.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив злочин , передбачений ч. 2 ст. 260 КК України, тобто участь в діяльності збройного формування, не передбаченого законами України.
За сукупністю умисних дій та викладених вище обставин, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню 17.06.2022 року між обвинуваченим та прокурором, з участю захисника, було укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до ст. 472 КПК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що вважає можливим затвердження угоди.
В судовому засіданні обвинувачений просить угоду затвердити, про наслідки її укладання йому роз'яснено.
Захисник вважає, затвердження укладеної з прокурором угоди відповідає інтересам обвинуваченого, покарання та обов'язки сторонами обумовлені, угода не суперечить інтересам обвинуваченого .
Відповідно до угоди підозрюваний в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому досудовим слідством кримінальних правопорушень за обставин, викладених у підозрі, щиро розкаюється та підтверджує обставини скоєного відповідно до оголошеної підозри, сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їхніх позицій.
В угоді про визнання винуватості зазначено її сторони, формулювання підозри та правова кваліфікація з зазначенням статей закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки обвинуваченого, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на призначення йому наступного покарання:
за ч.2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на строк десять років без конфіскації майна;
за ч.2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України слід визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Обвинувачений дав згоду на застосування до нього узгодженого покарання та виконання покладених угодою обов'язків.
Сторони розуміють наслідки укладання та затвердження угоди щодо обмеження права оскарження вироку та відмову від прав, передбачених ст.474 КПК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд приходить до наступних висновків.
Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін і інших осіб.
Узгоджене сторонами покарання обвинуваченому, відповідає положенням КК України.
ОСОБА_3 взятий у полон НГУ 31 травня 2022року , тому строк відбування покарання слід рахувати з 31.05.2022 року.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Відповідно до Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, ОСОБА_3 має статус військовополоненого і перебуває в державній установі «Солонянська виправна колонія (№21), а тому запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.100, 368, 472-476 КПК України суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 17.06.2022 року укладену за участю захисника ОСОБА_5 між ОСОБА_3 та прокурором ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочинів передбачених:
за ч.2 ст. 110 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк десять років без конфіскації майна;
за ч.2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк десять років без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 31.05.2022 року.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, може бути оскаржений в апеляційному порядку згідно з положеннями ст. 469, 474 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1