гСправа № 196/1002/19 Провадження №1-кп/0187/14/22
30 червня 2022 року смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження № 12017040600000308 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Юр'ївка Царичанського району Дніпропетровської області; місце проживання: АДРЕСА_1 , освіта середньо-спеціальна, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 і ч.2 ст. 263 КК України, за участю прокурора ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,
14 липня 2017 року близько 20:30 год. ОСОБА_3 , разом з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження №12019040600000372, на автомобілі марки «Опель астра» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 прибули до території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_5 , де на території домоволодіння перебували ОСОБА_7 та малолітній ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 , маючи умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень, почав словесно сваритися з ОСОБА_5 . В ході сварки ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_5 один удар кастетом, виготовленим промисловим способом чорного кольору, в область лоба, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді, забитої рани голови на рівні правої брови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Вказаними умисними злочинними діями ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_3 , маючи умисел направлений на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, всупереч передбаченого законом порядку зокрема «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання, вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, почав незаконно носити при собі предмет виготовлений промисловим способом по типу кастетів, який є холодною зброєю ударно дробильної дії, 14.07.2017 близько 20:30 год., перебуваючи на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , який придбав у точно невстановлений час, у невстановленому місці та у невстановлений спосіб.
26.05.2019 в період часу з 09:20 год. до 11:03 год., під час проведення обшуку співробітниками Царичанського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, на підставі ухвали слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області, за адресою: вул. Центральна (Леніна), 33 с. Юр'ївка Царичанського району Дніпропетровської області за якою мешкає ОСОБА_3 , в сумці чорного кольору, яка була з собою у ОСОБА_3 , виявлено та вилучено предмет, який є холодною зброєю ударно дробильної дії - кастетом, виготовленим промисловим способом.
Вказаними умисними злочинними діями ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, тобто носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях заперечував повністю.
Обвинувачений поясни, що потерпілого до здійснення досудового розслідування не знав та не бачив, на території домоволодіння потерпілого ОСОБА_5 в с. Молодіжне ніколи не був. Вважає, що потерпілий та свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 обмовляють його з метою матеріального збагачення за його рахунок шляхом стягнення грошових коштів за рішенням суду.
Визнає, що брав у ОСОБА_9 автомобіль Опель астра з іноземною реєстрацією в користування на декілька днів. Документація до даного автомобіля перебувала у нього вдома так як здійснюючи прибирання в автомобілі він її дістав.
Вказує, що під час перебування в його користуванні даного автомобіля Опель астра, шляхом розбиття лівого скла даного автомобіля, але не пам'ятає якого саме: водійського чи пасажирського, були викрадені його документи: паспорт, посвідчення водія та інше. Автомобіль ОСОБА_9 він повернув в такому ж пошкодженому стані (з розбитим склом).
ОСОБА_3 визнає? що під час обшуку, проведеного в домоволодіння за місцем його проживання, в сумці, яка перебувала при ньому, працівниками поліції виявлено кастет, який він знайшов на огороді свого домоволодіння. Обставини та час коли він знайшов кастет він не пам'ятає.
Проти цивільного позову заперечує повністю вважаючи його безпідставним так як не вчиняв жодного правопорушення.
Не дивлячись на заперечення обвинуваченим обставин вчинення інкримінованих йому правопорушень, його винуватість у вчиненні правопорушень, за обставин, визнаних судом доведеними, підтверджується сукупністю досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності, для ухвалення даного обвинувального вироку.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що перебуваючи за межами свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , 14.07.2017 в вечірній час, до нього зателефонувала співмешканка ОСОБА_7 та повідомила, що до нього приїхали особи, які назвалися його знайомими. Прибувши додому, він побачив за територією домоволодіння автомобіль з іноземною реєстрацією, а на території домоволодіння двох невідомих осіб, один з яких, як він дізнався в подальшому, був ОСОБА_3 . На запитання, що їм потрібно, ОСОБА_3 підійшовши до нього сказав: «Ти не правильно себе ведеш з людьми.» Після цього ОСОБА_3 наніс удар рукою в якій перебував чорний кастет в область лобної частини голови. В цей час, інший невідомий чоловік, який перебував на подвір'ї вибіг з території домоволодіння та повернувся з дерев'яною битою. Захищаючись від ударів, які йому намагалися нанести вказані двоє осіб, він відійшов до господарського приміщення де взявши штикову лопату почав відмахувався нею. Втративши рівновагу він присів на одне коліно та в цей час, невідомий чоловік наніс йому один удар дерев'яною битою по голові, від чого бита розламалася.
Почувши, що ОСОБА_7 зателефонувала в поліцію, ОСОБА_3 з невідомою особою почали тікати з домоволодіння. Він переслідуючи вказаних осіб заважав їм сісти до автомобіля з іноземною реєстрацією та наніс декілька ударів по автомобілю розбивши скло. Коли автомобіль почав рух, ОСОБА_3 та невідома особи заскочили до нього та поїхали в невідомому напрямку.
ОСОБА_3 , як особу що наносила йому удар металевим кастетом він впізнав моніторивши соціальні інтернет мережі та побачивши його фотографію.
Потерпілий підтримав поданий до суду цивільний позов та пояснив, що діями ОСОБА_3 йому завдано моральні страждання, які спричинили негативні зміни у його житті, завдали йому нервовий стрес.
Таким чином ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн..
При вирішенні питання про призначення покарання покладається на розсуд суду та просить призначити покарання, визначене законом за вчинений злочин.
Крім показань потерпілого, винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих йому правопорушень підтверджується показами свідків, зокрема:
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 14.07.2017 близько 20:20, в той час, як вона перебувала в приміщенні літньої кухні, а її малолітній син ОСОБА_10 в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , на територію подвір'я зайшли двоє невідомих їй осіб, серед яких перебував, попередньо їй невідомий, ОСОБА_3 . Вказані чоловіки запитали ОСОБА_5 назвавшись його друзями. Вона повідомила, що він відсутній та зателефонували йому повідомивши, що до нього приїхали невідомі.
В той час, коли ОСОБА_5 зайшов на територію домоволодіння між ним та ОСОБА_3 відбулася гучна сварка. Вийшовши з приміщення літньої кухні вона побачила, що на обличчі ОСОБА_5 була кров та він захищався, в той час як ОСОБА_3 намагався наносити йому удари. Інший невідомий чоловік дерев'яною битою вдарив її по руці, а потім по спині сказавши: «Не лізь. Це тобі привіт від колишнього».
ОСОБА_5 підбігши до господарського приміщення почав захищатися від цих двох чоловіків лопатою. Невідомий чоловік наніс дерев'яною битою удар по голові ОСОБА_5 , від чого бита зламалася.
В цей час з будинку вийшов її син ОСОБА_10 , якому вона сказала зайти в будинок. Забігши за ОСОБА_10 в будинок вона взяла телефон та зателефонувала до поліції.
Після цього ОСОБА_3 і невідомий чоловік почали тікати з домоволодіння, а ОСОБА_5 їх переслідував.
Неповнолітній свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що в той час коли він перебував в будинку за місцем свого проживання з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 він почув гучну сварку на подвір'ї. Вийшовши з будинку він побачив на обличчі ОСОБА_5 кров. В цей час ОСОБА_5 захищався від двох чоловіків, один з яких наніс йому удар дерев'яною битою по голові, а інший намагався нанести удар металевим предметом, що перебував в його руці. Далі, мати ОСОБА_7 сказала щоб він зайшов в будинок що він відразу і зробив.
Судом допитано свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що автомобіль Опель астра з іноземною реєстрацією він придбав в м. Дніпро в невідомої особи за порадою та участю ОСОБА_3 . Дійсної дати купівлі автомобіля він не пам'ятає. При купівлі даного автомобіля, продавець передав йому два документи, складені на іноземній мові, що складалися з одного аркушу формату А-4 кожен. Після придбання даного авто, ним декілька днів користувався ОСОБА_3 , при цьому, коли останній повернув автомобіль, він не мав ніяких пошкоджень. Він жодних відновлювальних робіт по автомобіль не здійснював та скло на пасажирських чи водійських дверях не змінював.
Крім того судом досліджено документи, що містяться в матеріалах кримінального провадження та надані сторонами кримінального провадження з яких слідує наступне:
Згідно рапорта чергового ВП, 17.07.2017 надійшло повідомлення від ОСОБА_5 мешкає, АДРЕСА_2 про те, що 14.07.2017 близько 20:30 год. у дворі домоволодіння заявника двоє невідомих спричинили йому тілесні ушкодження вдаривши дерев'яною палицею по голові.
За заявою про злочин ОСОБА_5 просить працівників поліції вжити заходів до невідомих осіб, які 14.07.2017 близько 20:35 год. спричинили йому тілесні ушкодження, а саме: нанесли один удар кастетом в лобну частину, а також один удар дерев'яним предметом, схожим на биту по верхній частині голови. У вчиненому підозрює ОСОБА_12 , мешкає с. Юріївка.
14.03.2018 проведено огляд дерев'яної предмета схожого на частину бити та коробка в якій знаходиться осип скла, які вилучено.
За висновком судового експерта № 117 від 20.05.2019 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забитих ран голови (двох). Дані тілесні ушкодження могли бути спричинені при дії тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею чи об такий і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, так як викликали розлад здоров'я на термін, більш як 6 днів і до 20 днів. Судово-медичні дані не протиречать можливості спричинення ушкоджень в термін, вказаний в направленні і потерпілим - 14.07.2017. Судово-медичні дані не протиречать можливості спричинення ушкоджень при обставинах, вказаних в постанові про призначення експертизи - при ударі його по голові тупими предметами - битою і кастетом.
14.05.2019 за участі потерпілого ОСОБА_5 проведено слідчий експеримент, згідно якого потерпілий в присутності понятих та за участі судово-медичного експерта детально пояснив та показав на місцевості обставини, що передували його сварці з двома чоловіками на території його домоволодіння та нанесення йому двох ударів: одного металевим кастетом в лобну частину голови і другого - дерев'яною битою по верхній частині голови; обставини його захисту від нанесених ударів та подальшого переслідування нападників.
Крім того, 14.05.2019 за участі свідка ОСОБА_7 проведено слідчий експеримент, під час якого свідок детально повідомила та показала на місцевості, як двоє попередньо невідомих їй чоловіків прибули на територію домоволодіння за місцем її проживання. Свідок повідомила обставини нанесення ударів металевим кастетом та дерев'яною битою ОСОБА_5 двома нападниками; обставини нанесення їй ударів та переслідування ОСОБА_5 нападників після того як вона викликала поліцію.
14.05.2019 за участі законного представника ОСОБА_7 проведено слідчий експеримент за участі малолітнього ОСОБА_8 , який в присутності понятих та судово-медичного експерта на місцевості показав, як в його присутності двоє чоловіків намагалися нанести удари ОСОБА_5 , від яких той намагався захищатися, однак один з чоловіків дерев'яною битою наніс один удар по догові ОСОБА_5 .
Результати проведених слідчих експериментів зафіксовано в відповідних протоколах проведення слідчих дій, які досліджено судом.
Судом досліджено відеозапис проведених слідчих експериментів з потерпілим та свідками, зміст даного відеозаписів відповідає змісту протоколів проведених слідчих дій, їх послідовності та результатам.
Згідно висновку судового експерта № 144 від 10.06.2019 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забитих ран голови (двох). Дані тілесні ушкодження могли бути спричинені при дії тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, при обставинах, вказаних при проведенні слідчого експеримента з потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - при ударах потерпілого по голові тупими предметами - битою і кастетом.
Крім того, згідно висновку судового експерта № 176 від 30.07.2019 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забитих ран голови - на рівні правої брови та тімя. Рана на рівні правої брови могла бути спричинена при ударі кастетом, рана в області тім'я могла бути спричинена при ударі бітою. Кожне з цих ушкоджень відноситься до категорії Легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, так як викликали розлад здоров'я на термін, більш як 6 днів і до 20 днів. На підставі п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.
При проведенні впізнання за фотознімками неповнолітній свідок ОСОБА_8 в присутності законного представника: матері ОСОБА_7 за характерним ознаками: за формою обличчя, висотою лоба та формою очей впізнав ОСОБА_3 (фото № 2), як особу, яка 14.07.2017 разом з іншою особою здійснила напад та завдали тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Згідно довідки на фото під № 2 пред'явленого в протоколі впізнання за фотознімками громадянин ОСОБА_3 .
При проведенні впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_7 за характерним ознаками: за формою обличчя, висотою лоба та формою очей, впізнала ОСОБА_3 (фото № 1), як особу, яка 14.07.2017 здійснила напад на ОСОБА_5 . Згідно довідки на фото під № 1 пред'явленого в протоколі впізнання за фотознімками громадянин ОСОБА_3 .
Під час проведення впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_5 в присутності понятих за характерним ознаками: за формою обличчя, висотою лоба та формою очей, потерпілий впізнав ОСОБА_3 (фото № 4), як особу, яка 14.07.2017 здійснив на нього напад. Згідно довідки на фото під № 4 пред'явленого в протоколі впізнання за фотознімками громадянин ОСОБА_3 .
За протоколом огляду від 11.05.2019 в присутності понятих, за згодою та участю ОСОБА_11 оглянуто автомобіль марки Опель Астра д.н. НОМЕР_2 синього кольору. При цьому, ОСОБА_11 під час огляду пояснив, що даний автомобіль він придбав в кінці 2017 року у ОСОБА_13 , мешканця с. Юріївка, раніше даний автомобіль перебував на іноземній реєстрації.
За результатом даної слідчої дії встановлено, що заднє скло та скло задньої лівої двері відрізняються від інших, зокрема вони не тоновані та мають інше маркування.
Постановою прокурора від 30.07.2019 виділені з матеріалів досудового розслідування за №12017040600000308 належним чином завірені копії матеріалів досудового розслідування відносно невстановленої слідством особи, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Мотивоване дане рішення тим, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Окрім цього, було встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідуванням особою.
26.05.2019 слідчим Царичанського ВП на підставі ухвали слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.05.2019 проведено обшук домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого в шкіряній сумці, що була одягнута на ОСОБА_3 виявлено та вилучено металевий предмет схожий на кастет, який поміщено в спец, пакет №3645387. Крім того, в загальній кімнаті виявлені та вилучені документи на автомобіль «Опель астра», а саме сервісна книга, інструкція по експлуатації автомобіля, інструкція на магнітолу автомобіля «Опель астра», 3 аркуші паперу з записами на іноземній мові на автомобіль «Опель астра», які поміщено в спец пакет № 7137742.
Крім протоколу, судом досліджено відеозапис проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (дисковий накопичувач «DVD-R» 4,7 Gb).
Згідно висновку судового експерта № 7/3.3/343 від 29.05.2019 предмет схожий на кастет, виявлений і вилучений 26.05.2019 в ході: обшуку у ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 є холодною зброєю. Наданий предмет є холодною зброєю ударно-дробильної дії - кастетом, виготовленим промисловим способом.
При проведенні впізнання за фотознімками потерпілий ОСОБА_5 в присутності понятих, за характерним ознаками впізнав на фото № 2 предмет, який він бачив в руках нападника, який 14.07.17 спричинив йому тілесні ушкодження.
Згідно довідки долученої до протоколу пред'явлення речей для впізнання, проведеним пред'явленням речей для впізнання потерпілий ОСОБА_5 із чотирьох пред'явлених для впізнання фотознімків кастетів впізнав кастет на фото під № 2. На фото під № 2 пред'явленого в протоколі пред'явлення речей для впізнання кастет вилучений в ході обушку території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку дослідженим доказам з огляду на позицію захисту слід зазначити наступне:
Доводи підсудного ОСОБА_3 про те, що показання свідків ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_8 з огляду на вимоги ст. ст. 85, 97 КПК не можуть бути визнані допустимими доказами, суд вважає безпідставними.
Так, із змісту досліджених безпосередньо судом показань зазначених вище свідків ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_8 вбачається, що вони стосуються тих фактів, які свідки сприймали особисто та об'єктивно узгоджуються між собою та з іншими доказами, визнаними допустимими. Так, покази даних свідків послідовні і в деталях співпадають з показами наданими під час досудового розслідування при приведенні слідчих експериментів та при їх допиті в суді.
Покази свідків об'єктивно узгоджуються з іншими обставинами досліджуваної події, зокрема з обставинами нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, про які свідчать покази потерпілого і висновок судового експерта, яким визнані покази свідків в цій частині такими, що не суперечать результатам експертного дослідження.
Жодних відомостей, що можуть спростувати покази свідків, стороною захисту не надано.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що потерпілий обмовив його, звинувативши у вчиненні злочину, з метою матеріального збагачення є неприйнятними та спростовуються дослідженими судом доказами.
Суд вважає доведеним, що 14.07.17 ОСОБА_3 , разом з невстановленою слідством особою, саме на автомобілі марки «Опель астра» синього кольору з іноземною реєстрацією, який в подальшому перейшов у власність ОСОБА_11 , прибули до домоволодіння потерпілого, про що свідчать покази потерпілого і свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_11 в сукупності з результатами огляду автомобіля, під час якого виявлено, що заднє скло та скло задньої лівої двері відрізняються від інших, зокрема вони не тоновані та мають інше маркування та обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 під час якого виявлені сервісна книга, інструкція по експлуатації автомобіля, інструкція на магнітолу автомобіля «Опель астра», 3 аркуші паперу з записами на іноземній мові на автомобіль «Опель астра».
Отже, у суду відсутні будь-які сумніви в достовірності зафіксованих в процесуальних документах, складених за результатами проведених слідчих дій фактів, оскільки вони послідовні та узгоджується між собою, отримані в порядку визначеному КПК України та без порушень основних прав і свобод закріплених в Конвенції.
При вирішення питання про допустимість та належність досліджених судом доказів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який звертав увагу, що щодо оцінювання доказів на предмет їх належності та допустимості це виключно прерогатива судів (Шабельник проти України), а порядок збирання доказів має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме праву на свободу та особисту недоторканість, повагу до приватного та сімейного життя статті 5 та 8 Конвенції.
Враховуючи наведене, оцінивши критично показання ОСОБА_3 , який вину не визнавав та заперечував нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, суд приходить до висновку про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, що мало місце 14.07.2017 саме підсудним за обставин викладених в обвинувальному акті, та про наявність причинн-наслідкового зв'язку між його діями та наслідками, що настали.
З огляду на доведеність в судовому засіданні факту спричинення обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 14.07.2017 шляхом нанесення дару кастетом, який в подальшому виявлено під час обшуку в сумці, що була одягнута на ОСОБА_3 , суд відноситься критично до твердження обвинуваченого в частині заперечення факту носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
Надаючи правову кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_3 в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 263 КК України, суд виходить з наступного.
За роз'ясненнями наданими судам в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).
Твердження сторони захисту про відсутність відомостей про невстановлену особу, яка за обвинуваченням приймала участь в нанесенні ударів потерпілому, і про відсутність відомостей про обставини придбання кастету ОСОБА_3 , не приймаються судом, так як вказане не має значення для кваліфікації дій обвинуваченого.
Інші складові інкримінованого складу злочину, обвинуваченим та захисником не заперечуються.
Вирішуючи питання про винуватість підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину суд враховує позицію ЄСПЛ щодо розуміння доведеності вини поза розумним сумнівом сформованим в рішенні «Коробов проти України», 2011 рік п. 65, де зазначено, що суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. А також в рішенні «Авшар проти Туреччини», де зазначено таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, оцінивши всі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, кожен окремо та в їх сукупності, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілого ОСОБА_5 що кваліфікується, як правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України і в носінні кастету без передбаченого законом дозволу, що кваліфікується, як злочин передбачений ч. ч. 2 ст. 263 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні поза розумним сумнівом.
Невизнання обвинуваченим своєї вини та неодноразова зміна показів в судовому засіданні щодо фактичних обставин провадження, суд розцінює як усталену модель захисту від пред'явленого обвинувачення, форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин.
При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
З огляду на вищевикладене, відповідні доводи сторони захисту судом відхиляються, оскільки покладені судом в обґрунтування винуватості обвинуваченого докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою та не містять невирішених суперечностей.
Вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов'язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України). При цьому суд бере до уваги роз'яснення надані Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» N 7 від 24.10.2003 та позицію ЄСПЛ сформовану ним, зокрема, в рішенні Швидка проти України щодо покарання як заходу примусу необхідного у демократичному суспільстві для досягнення його мети.
Судом враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, інші обставини, зокрема дії обвинуваченого після вчинення злочину та позицію потерпілого щодо міри можливого покарання.
Судом встановлено та враховано, що ОСОБА_3 має середню освіту, не одружений, не має постійної роботи, інвалідом не являється, не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.
Проживає разом з бабусею ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 яка страждає хронічним психоневрологічним захворюванням в формі рекурентного депресивного розладу, тяжкого епізоду з психотичними симптомами. Перебуває на обліку у лікаря психіатра з жовтня 2005р. Потребує постійного стороннього догляду.
Обставин, які в силу ст. 66 КК України, пом'якшують покарання підсудному, а також які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.
Суд враховує суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_3 правопорушень та ступінь їх тяжкості.
Так, згідно ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, а передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, до нетяжких злочинів.
З урахування особи обвинуваченого, обставин справи, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 125 і ч. 2 ст. 263 КК України, в межах санкції статті закону, визначеної за вчинені кримінальні правопорушення, у виді обмеження волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, судом не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання слід визначити з застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
При вирішуючи питання про наявність підстав для звільнення від покарання суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ст. 49 КК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Частиною 2 статті 49 КК України визначено наступне: перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справа № 328/1109/19 (провадження № 51-5464кмо20), зроблено висновок про те, як саме повинні застосовуватися норма права, зокрема частина 2 статті 49 КК. Так зазначено, що ухилення особи від досудового розслідування або суду має своїм наслідком зупинення перебігу давності; перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання; у разі ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного її з'явлення із зізнанням чи затримання - встановлені ч. 1 ст. 49 КК (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) диференційовані строки давності до уваги не беруться; щодо такої особи застосовуються визначені ч. 2 ст. 49 КК (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) загальні строки давності - п'ять років у разі вчинення нею кримінального проступку і п'ятнадцять років - у раз вчинення нею злочину будь-якого ступеня тяжкості.
При цьому, вирішуючи питання про встановлення судом факту ухилення від суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
За матеріалами справи слідує, що 21.06.2019 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 і ч. 2 ст. 263 КК України.
30.07.2019 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_3 затверджено прокурором та передано до суду.
30.09.2020 кримінальну справу призначено до судового розгляду у відкрите судове засідання.
Ухвалами від 21.07.2021 та 02.08.2021 судом вжито заходи щодо примусового приводу обвинуваченого ОСОБА_3 в судові засідання, однак до суду останній не доставлений, а тому ухвалою суду від 02.09.2021 ОСОБА_3 оголошено у розшук.
30.09.2021 від т.в.о. начальника ВП № 11 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області до суду надійшла інформація про те, що місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено. ОСОБА_3 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та має актуальний контактний номер телефону - НОМЕР_3 .
30.09.2021 відновлено судове провадження з розгляду даного кримінального провадження.
При цьому, при вирішенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він через брак коштів для існування він був змушений залишити місце проживання та поїхати за кордон, а саме до Республіки Польща, де він тимчасово працював. Дійсно, про свій від'їзд не повідомив ні свого захисника, ні прокурора, ні суд.
Факт і обставини залишення ОСОБА_3 межі території держави підтверджується відомостями в паспорті для виїзду за кордон та Договором про допомогу при врожаї? наданими обвинуваченим, які свідчать про виїзд та перебування ОСОБА_3 на території Республіки Польща з 17.07.2021 до 17.09.2021.
Отже, ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про підозру, та будучи обвинуваченим з роз'ясненням відповідних прав і обов'язків (т. 1 а.с. 36) то йому було відомо про свій процесуальний статус, його обов'язок з'являтись до суду за викликом, перебувати в межах його досяжності. Однак не зважаючи на це він залишив територію України, а тому вказані дії свідчать про умисне ухилення ОСОБА_3 від суду у період з 17.07.2021 до 17.09.2021, тобто перебіг диференційованого строку давності зупинився, при цьому продовжив спливати загальний строк.
Оскільки судом встановлено факт умисного ухилення ОСОБА_3 від суду у період з 17.07.2021 до 17.09.2021, тому строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 КК (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) становить п'ять років з часу вчинення інкримінованого кримінального проступку, а за ч. 2 ст. 263 КК України - п'ятнадцять рокі з часу вчинення злочину.
В даному випадку, як встановлено судом ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України і злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України, саме 14 липня 2017 року, тому на час ухвалення рішення судом, строки давності не сплинули та підстави для звільнення ОСОБА_3 від покарання відсутні.
Вирішуючи заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення з підсудного на його користь моральної шкоди 200 000 грн., суд вважає його часткового обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі статтей 23, 1167 ЦК України та керуючись роз'ясненнями наданими в постанові Пленуму Верховного суду N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», беручи до уваги об'єм моральних страждань потерпілого пов'язаних зі спричиненням йому тілесних ушкоджень та фізичного болю, в результаті протиправних дій ОСОБА_3 , не вжиття ним жодних дій для добровільного відшкодування шкоди, з урахуванням події та характеру кримінального проступку, принципів розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з підсудного моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Отже, з підсудного слід стягнути 50000 грн. в рахунок завданої потерпілому моральної шкоди.
За ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2019 накладено арешт на: металевий предмет схожий на кастет, який поміщено в спец, пакет №3645387; - витяг з ЄРДР №12017040160000393 в якому зазначено про факт крадіжки документів ОСОБА_3 з автомобіля «Опель», який поміщено в спец пакет №0048815; документи на автомобіль «Опель астра», а саме сервісна книга, інструкція по експлуатації автомобіля, інструкція на магнітолу автомобіля «Опель астра», 3 аркуші паперу з записами на іноземній мові на автомобіль «Опель астра», які поміщено в спец пакет №7137742.
Застосований під час досудового слідства арешт майна, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи зброї № 7/3.3/343 від 29.05.2019 на загальну суму 1256,08 грн., відповідно до ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого на рахунок держави.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 100, 337, 349, 368-370, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 і частиною 2 статті 263 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
-за частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України у виді 1 (один) року 6 (шість) місяців обмеження волі;
-за частиною 2 статті 263 Кримінального кодексу України у виді 3 (три) роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді 3 (три) роки обмеження волі.
Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з останнього на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч грн 00 коп).
Скасувати арешти, накладені на майно за ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року, за якими накладено арешт на: металевий предмет схожий на кастет, який поміщено в спец, пакет №3645387; - витяг з ЄРДР №12017040160000393 в якому зазначено про факт крадіжки документів ОСОБА_3 з автомобіля «Опель», який поміщено в спец пакет №0048815; документи на автомобіль «Опель астра», а саме сервісна книга, інструкція по експлуатації автомобіля, інструкція на магнітолу автомобіля «Опель астра», 3 аркуші паперу з записами на іноземній мові на автомобіль «Опель астра», які поміщено в спец пакет №7137742.
Речові докази по справі:
-дерев'яний предмет пошкоджений зовні схожий на біту, коробку з під сірників заповнену осипом скла різного розміру та форми; металевий предмет схожий на кастет, який поміщено в спец, пакет №3645387; - знищити;
-1 дисковий накопичувач DVD-R 4,7 Gb з відеозаписами слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_7 і малолітнього свідка ОСОБА_8 та 1 дисковий накопичувач DVD-R 4,7 Gb з відеозаписом обшуку, - зберігати в матеріалах справи;
-витяг з ЄРДР №12017040160000393 в якому зазначено про факт крадіжки документів ОСОБА_3 з автомобіля «Опель», який поміщено в спец пакет №0048815; документи на автомобіль «Опель астра», а саме сервісна книга, інструкція по експлуатації автомобіля, інструкція на магнітолу автомобіля «Опель астра», 3 аркуші паперу з записами на іноземній мові на автомобіль «Опель астра», які поміщено в спец пакет №7137742 - повернути володільцю ОСОБА_3 .
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи на суму 1256,08 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят шість грн. 08 коп.) стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1