Справа № 163/2799/21
Провадження № 2/163/80/22
28 червня 2022 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Шеремети С.А.
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов'язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу,
Стислий виклад позиції позивача.
У позовній заяві ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просить ухвалити рішення про визнання незаконним і скасування наказу відповідача № 50-к/тр від 05 листопада 2021 року в частині відсторонення її від роботи та зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску її до роботи, яким є день набрання рішенням суду законної сили.
Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що працює кухарем у Рівненському закладі дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області. Керівництво дошкільного закладу листом від 04 листопада 2021 року повідомило її про необхідність обов'язкового щеплення проти COVID-19 із наданням до 05 листопада 2021 року документів про таке щеплення або довідку про абсолютне протипоказання. Із цього приводу неодноразово в усній формі повідомляла керівництво закладу про те, що така запитувана інформація є медичною таємницею і розголошенню не підлягає. Незважаючи на це, директором школи 05 листопада 2021 року був підписаний наказ про її відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року через ненадання зазначених у попередженні документів.
Вважає наказ відповідача про відсторонення її від роботи незаконним і таким, що суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству. Вказала, що по своїй суті вакцинація /не вакцинація від COVID-19 не є медичним оглядом та є добровільною для усіх груп населення, у тому числі професійних. Відповідач фактично обмежив її конституційне право на працю, що є неприпустимим і є дискримінацією, адже жодної законодавчої вимоги про обов'язок працівника сфери освіти вакцинуватися проти коронавірусної хвороби на цей час немає, зміни до ст.46 КЗпП України щодо надання роботодавцю права відстороняти від роботи з підстав відсутності у працівника вакцинації від короно вірусу не вносились. Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10 вказав, що обмеження конституційних прав може встановлюватися виключно законом, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України (п.3.2). Наказ МОЗ України та постанова КМ України, на які відповідач посилається в оспорюваному наказі, є підзаконними нормативними актами, тому їх норми не спроможні обмежувати конституційні права особи.
У відповіді на відзив позивач заперечила аргументи відповідача, що були викладені у відзиві з тих же мотивів, що зазначені в позовній заяві, окремо зазначила, що відповідач не надав жодних письмових документів про відмову позивача від обов'язкового щеплення.
Стислий виклад позиції відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив.
Вказав, що наказом № 50-к/тр від 05.11.2021 Рівненського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області позивача з 08.11.2021 було відсторонено від виконання посадових обов'язків без збереження заробітної плати. До видачі даного наказу позивача було належним чином повідомлено про обов'язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 04.11.2021. Повідомлення видано на підставі наказу МОЗ №2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», ст. 46 КЗпПУ, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 № 1645-ІІІ.
Відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим. Тобто, так як позивач є працівником закладу загальносередньої освіти, не пройшов обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов'язана була, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.
Окрім того, разом з відзивом відповідач долучив наказ про поновлення ОСОБА_1 до роботу у зв'язку з наявними в останньої протипоказань до вакцинації. Зазначено, що позивача було поновлено на роботі одразу, як було пред'явлено відповідний висновок про який не було відомо на час відсторонення від роботи.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач на підтвердження відмови позивача від обов'язкового щеплення надав відповідні письмові документи.
Рух справи в суді.
Позовна заява надійшла 03.12.2021.
Ухвалою суду від 08.12.2021 за позовом відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.01.2022 на адресу суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву.
11.01.2022 позивач подала заяву про уточнення позовних вимог.
27.01.2022 позивач подала клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та заяву про об'єднання позовів в одне провадження.
27.01.2022 на адресу суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив.
28.01.2022 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив
21.02.2022 позивач подала відповідь на заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву
Ухвалою суду від 28.06.2022 у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Ухвалою суду від 28.06.2022 у задоволенні заяви про об'єднання позовів відмовлено.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач ОСОБА_1 працює кухаром у Рівненському закладі дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області (далі - Рівненський ЗДО «Світлинка»), що підтверджується копією наказу про призначення на посаду кухаря ОСОБА_2 № 03-К від 21.12.2019, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
04 листопада 2021 року позивачу було вручено письмове повідомлення директора Рівненського ЗДО «Світлинка» за № 49 про необхідність обов'язкового щеплення проти COVID-19.
У повідомленні зазначено, що оскільки з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов'язковим для працівників їх закладу, позивачу необхідно надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання для такого щеплення.
Одночасно позивача попереджено, що у випадку ненадання до 05 листопада 2021 року одного із наведених документів з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.
Крім цього, позивача проінформовано про те, що період відсторонення від роботи не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, а також до стажу, що дає право на щорічну відпустку.
Директором Рівненського ЗДО «Світлинка» було надано письмове повідомлення про надання пояснень про відмову від обов'язкового профілактичного щеплення № 54 від 05.11.2021 ОСОБА_1 , однак остання відмовилася від ознайомлення та наданні будь-яких пояснень, про що був складений акт №5 від 05.11.2021.
05 листопада 2021 року директор Рівненського ЗДО «Світлинка» видала наказ №50-к/тр «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників», яким позивача, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Із цим наказом позивач ознайомлена у день його видання 05 листопада 2021 року.
Наказ обґрунтований ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.
Підставою для видання наказу зазначено повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 04 листопада 2021 року, у тому числі за № 49.
За висновком лікаря від 08.12.2021 ОСОБА_1 має тимчасове протипоказання до вакцинації проти COVID-19. Тому, ОСОБА_1 допущено до роботи з 13.12.2021, згідно наказу №54-к/тр від 10.12.2021.
Відповідно до довідки про доходи від 22 листопада 2021 року №79 загальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 за вересень - жовтень 2021 року склав 12580,96 гривень (за вересень - 6290,48 гривень, за жовтень - 6290,48 гривень).
Предметом спору в справі є законність наказу Рівненського ЗДО «Світлинка» від 05 листопада 2021 року № 50-к/тр в частині відсторонення позивача від роботи.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
До інших передбачених законодавством випадків належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою.
Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених робіт.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням.
Відповідно до Переліку обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності.
Передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 N 2070).
Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.
Також у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівним зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.
Держава встановивши заборону працювати особам, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всього колективу працівників закладу освіти, а також дітей, які в ньому навчаються, тому право ОСОБА_3 на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки він не зробив профілактичне щеплення, яке є обов'язковим, та не надав медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для введення вакцини.
Судом встановлено, що позивач є працівником закладу освіти. Обов'язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», який набув чинності 08.11.2021.
Отже, з цієї дати у позивача виник обов'язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку від якого позивач відмовилась, що зафіксовано належними письмовими доказами. Будь-яких пояснень своєї відмови від щеплення роботодавцю теж не надала. Так само, як і не було надано доказів на підтвердження того, що у позивача є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення станом на 05.11.2021 чи 08.11.2021.
Позивачку було допущено до роботи одразу, як остання надала висновок лікаря про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Такий висновок датований 08.12.2021, а наказ про допуск до роботу датований 10.12.2021.
Відтак, відповідач на час видання оспорюваного наказу № 50-к/тр «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників», застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні, підстав для невидання наказу відповідач не мав, оскільки такі підстави стали відомі лише після 08.12.2021.
Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ N 1236 саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. N 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Крім того, суд звертає увагу, що за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень.
Так, ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява N 24429/03) сформулював правовий висновок, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров'я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.
Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, та є виправданим.
У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров'я людей.
Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв'язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов'язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, особливо здоров'я дітей, є виправданою та також, що не порушує ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.
Позивачку було допущено до роботи одразу після надання висновку лікаря щодо наявністю протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача та поновлення його на роботі, оскільки відсторонення позивача з роботи здійснено з дотриманням трудового законодавства та станом на день відсторонення від роботи позивачка не проінформувала відповідача про наявність протипоказань щодо такого щеплення.
Щодо стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи, то суд зазначає, що під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з ухиленням чи відмовою від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Дійсно, відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення та обрано саме такий шлях позивачем для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов'язку, метою якого є захист здоров'я.
Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, а тому не підлягають до задоволення.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов'язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Ім'я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .
Найменування відповідача - Рівненський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області; місце знаходження - вулиця Центральна, буд.43а, село Рівне Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ - 43433320.
Головуючий : суддя С.А. Шеремета