Справа № 725/1252/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Галичанський О.І.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
28 червня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 16.02.2022 року №1986/40800/21,
ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Чернівецької митниці Державної служби України у справі про порушення митних правил №1986/40800/21 від 16 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 28131,15 грн., та закрити провадження у справі.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 лютого 2022 року Чернівецька митниця Державної служби України винесла постанову по справі про порушення митних правил №1986/40800/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил відповідно до ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 28 131 грн.15 коп.
В постанові зазначено, що 15.12.2021 о 03 год. 31 хв. на територію МАПП «Порубне - Сірет» Чернівецької митниці в'їхав вантажний транспортний засіб марки «VOLVO», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки «SCHWARZMULLER», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_2 . Ним було пред'явлено працівникам митниці декларацію, ЕМД:ІМ40ДЕ№UA408050/2021/013620 та товаросупровідні документи, а саме: СМR №615702 від 2.12.2021 року, INVOICE № ІНЕ2021000000185 від 01.12.2021 року. (а.с.5-6).
До митного оформлення подано митну декларацію № 408050/2021/013620 на товар «Обладнання для виробництва хлібобулочних виробів» згідно з поданими до митного оформлення комерційними та іншими товаросупровідними документами загальною вартістю 43 300 доларів США.
Позивач в межах своїх повноважень доручив оформлення митної декларації найманому працівнику ОСОБА_3 .
При заповнені митної декларації ОСОБА_3 неправильно зазначив код товарів.
16.12.2021 ОСОБА_3 подав заяву до митниці про відкликання митної декларації № 408050/2021/013620 у зв'язку з тим, що в ній зазначено неправильні коди товару (відкликання сформовано і надіслано засобами електронного зв'язку (а.с. 24).
Водночас, приймаючи спірну постанову у справі про порушення митних правил №1986/40800/21 від 16 лютого 2022 року, відповідач вважає, що ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 9377,05 грн. (мито 7814, 20 грн., ПДВ 1562,85 грн.), а саме: зазначення в митній декларації неправильного опису товару та його коду УКТ ЗЕД.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.
Частиною 1 ст. 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно із ст. 485 Митного кодексу України (МК України) заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості.
Тобто, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Судом встановлено, що відповідно до положень ст. 266 Митного кодексу України позивач делегував право заповнення митної декларації ОСОБА_3 , що підтверджується даними, внесеними до графи МД №UA408050/2021/013620.
Згідно ч.5. статті 266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Згідно із відомостями у графі 54 МД №UA408050/2021/013620 ОСОБА_3 подав митну декларацію №UA408050/2021/013620. Отже, особою, відповідальною за оформлення митної декларації, було визначено ОСОБА_3 .
Приписами ч.1 ст. 269 Митного кодексу України передбачено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.
Допустивши помилку при її оформленні (зазначив неправильний код товарів), ОСОБА_3 16.12.2021 о 17 год.43 хв. надіслав електронною поштою до митниці заяву про внесення змін в документ, відкликання ( а.с.24).
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчинив дії щодо розгляду заяви ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з ч. 6 ст. 69 МК України у разі порушень декларантом (заявником) правил класифікації товарів під час декларування, адміністративна відповідальність для нього настає виключно у разі встановлення факту подання вказаною особою недостовірних документів, надання ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття класифікаційного рішення.
Вказана норма узгоджується з положеннями ст.485 МК України, якою визнається правопорушенням такі дії, які спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Статтею 486 МК України визначені завдання провадження у справах про порушення митних правил, якими є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ст. 489 цього Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Статтею 495 МК України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що відповідач дійшов висновку про те, що позивачем під час декларування товару було вчинено дії щодо заявлення неправдивих відомостей, тобто спрямовані на ухилення від сплати митних платежів до Державного бюджету України.
Водночас, висновки митного органу про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, ґрунтуються на матеріалах службової записки Управління митних платежів, контролю митної вартості та митного регулювання ЗЕД №7.2-15-01-09/671 від 17.12.2021, згідно з якими сума митних платежів за товар по МД №UA408050/2021/013620 становить 291 034,95 грн, що на 9377,05 грн більше, ніж зазначено у вказаній ЕМД.
Однак, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що сама лише інформація, зазначена в службовій записці, складеній працівниками митниці, не є достатнім доказом умисного вчиненням позивачем порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
Так, для притягнення до відповідальності згідно зі статтею 485 Митного кодексу України у даному випадку необхідно встановити наявність суб'єктивної сторони вчинення правопорушення, тобто факту умисного заявлення ОСОБА_1 в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не з'ясував належним чином всіх обставин, які мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення, не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів.
При цьому, судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач не вчиняв умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.