Справа № 120/19970/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
28 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання відповідача виплатити йому різницю заробітку (матеріального і грошового забезпечення) за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді за період з 05.01.2021 по 29.11.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що наказом ГУНП у Вінницькій області №195о/с від 29.11.2021 скасовано пункт наказу ГУНП у Вінницькій області №1 від 04.01.2021 про призначення позивача на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції, та вказано, що з 05.01.2021 позивача вважати в посаді заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Також зазначив, що поновивши позивача на посаді, відповідач не вирішив питання про виплату йому різниці у заробітку за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області неправомірною щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці заробітку (матеріального і грошового забезпечення) за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді за період з 05.01.2021 по 29.11.2021.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю заробітку (матеріального і грошового забезпечення) за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді за період з 05.01.2021 по 29.11.2021.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та відзив, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України та до 04.01.2021 обіймав посаду заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
04.01.2021 року наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1о/с відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду) ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції, звільнивши при цьому з посади заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №120/6751/21-а позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2021 року №1о/с, яким ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнивши при цьому з посади заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 05 січня 2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
29.11.2021 року наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №195о/с скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1 від 04.01.2021 про призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції, та вказано, що з 05.01.2021 ОСОБА_1 вважати в посаді заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Проте позивач вважає, що відповідач поновивши його на посаді, протиправно не вирішив питання про виплату йому різниці у заробітку за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом, захисту є визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області неправомірною щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці заробітку (матеріального і грошового забезпечення) за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді за період з 05.01.2021 по 29.11.2021 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому різницю заробітку (матеріального і грошового забезпечення) за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді за період з 05.01.2021 по 29.11.2021.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі Положення про проходження служби).
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За приписами пункту 8 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
На виконання даної норми Закону наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Аналогічні вимоги містить стаття 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що у разі поновлення на роботі, працівнику повинен бути оплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, проте лише за умови встановлення факту незаконного звільнення особи. Інших умов для виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в тому числі і подачі заяви чи рапорту на здійснення такої виплати, вказані норми не містять.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням суду від 12.10.2021 у справі №120/6751/21-а визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2021 року №1о/с, яким ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнивши при цьому з посади заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 05 січня 2021 року.
Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №195о/с від 29.11.2021 скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1 від 04.01.2021 про призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції, та вказано, що з 05.01.2021 ОСОБА_1 вважати в посаді заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Проте поновивши позивача в посаді заступника начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, відповідачем не здійснено нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці матеріального і грошового забезпечення за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді, які він недоотримував внаслідок незаконного переміщення.
Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Враховуючи встановлені в справі обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом, захисту є визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області неправомірною щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці заробітку (матеріального і грошового забезпечення) за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді за період з 05.01.2021 по 29.11.2021 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому різницю заробітку (матеріального і грошового забезпечення) за час виконання обов'язків на нижче оплачуваній посаді за період з 05.01.2021 по 29.11.2021.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.