Справа № 580/5635/21 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
28 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Голден Ленд" до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення,
Фермерське господарство "Голден Ленд" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 №0029460707.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Головне управління ДПС у Черкаській області безпідставно та всупереч закону прийняло вказане рішення. Стверджує, що не допустив податкового порушення та отримане від постачальника пальне відразу заправив у автомобілі та механізми, які виконували польові роботи, що не вважається зберіганням пального відповідно до роз'яснення Державної податкової служби України.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2021 р. позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач під час перевірки не з'ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах з урахуванням напрямків господарської діяльності позивача та наявної у користуванні позивача техніки, тому допустив помилкове ототожнення в контексті вимог ст.ст.1, 15 ЗУ №481/95-ВР господарської операції із придбання, зберігання в баках транспортних засобів і використання пального із фізичним зберіганням пального в ємностях баків.
Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги ті обставини, що обсяг постачання пального позивачу був досить значним і на переконання податкового органу унеможливлює його негайне використання у господарській діяльності позивача - для заправки сільськогосподарської техніки. Крім того, періодичність поставок може свідчити, що поставлене пальне використовувалось поступово, відтак мало зберігатись на підприємстві.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився про причини неявки не повідомив.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії виписки з ЄДРПОУ позивач зареєстрований 03.04.2013 як юридична особа. Основний вид діяльності «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».
Головне управління ДПС у Черкаській області видало наказ від 05.03.2021 №364-п про проведення його фактичної перевірки тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.07.2019 до 18.03.2021 за місцями фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_1 ,- з питань дотримання вимог законодавства щодо обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, відображення та правильності обрахунку акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів за місцем фактичного здійснення діяльності. В обґрунтування зазначено про виконання вимог підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п.20.1 ст.20, підп.75.1.3 п.75.1 ст.75, підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
На підставі наказу та направлень на перевірку від 05.03.2021 №493/23-00-07-0719, №494/23-00-07-0719, №495/23-00-07-0719 головні державні ревізори-інспектори Артем Сотуленко, Ігор Гайдай, Артем Сивак здійснили фактичну перевірку позивача за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Черкаська обл., Жашківський р-н., с.Пугачівка, вул. Івана Франка, буд.38,- про що склали акт від 19.03.2021 №1991/23-00-07-0717/38535882 (далі - Акт).
В Акті зазначено, що керівник позивача Шерстюк Григорій Петрович отримав копію наказу на проведення перевірки та підписав відповідні направлення. Також під час перевірки складено письмове звернення про зобов'язання позивача надати копії завірених документів.
На вимогу щодо надання письмових пояснень відповідно до вказаного вище наказу позивач супровідним листом направив пояснення, документи, описані на 195 аркушах, які представник Головного управління ДПС у Черкаській області отримав 18.03.2021.
В описовій частині Акту вказано про встановлення фактичною перевіркою наступних фактів. За період з 01.04.2020 до 11.03.2021 позивач отримував дизельне пальне від ТОВ «ЕРДОЛ» (код ЄДРПОУ 43129590) згідно з договором поставки нафтопродуктів від 10.09.2020 №10-09-2020. Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) (далі - ТТН) від 16.09.2020 №300 форми №1-ТТН (нафтопродукт) ТОВ «ЕРДОЛ» (код ЄДРПОУ 43129590) автомобілем з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 з причепом з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 відвантажено позивачу 17239л дизельного пального за адресою: Черкаська обл., Жашківський р-н., с.Кривчунка. Відвантаження пального здійснювалося з 08 год 00 хв до 10 год 00 хв 16.09.2020. Відповідно до ТТН від 17.09.2020 №302 форми №1-ТТН (нафтопродукт) ТОВ «ЕРДОЛ» (код ЄДРПОУ 43129590) автомобілем з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 з причепом з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 відвантажило позивачу 18240л дизельне пальне за адресою: Черкаська обл., Жашківський р-н., с.Кривчунка. Відвантаження пального здійснювалося з 16 год 00 хв до 22 год 00 хв 17.09.2020. Згідно з завіреними копіями лімітно-забірних карток №№1-9 протягом періоду з 16.09.2020 до 21.09.2020 позивач здійснював заправку техніки та транспортних засобів для власних потреб дизельним паливом. Позивач зберігав дизельне паливо на території підприємства. Ліцензію на право зберігання пального не отримав. Додатково зазначено, що інші питання, що не були відображені в Акті, можуть бути перевірені під час проведення перевірок відповідно до ст.ст.77-80 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.
Зазначені обставини Головне управління ДПС у Черкаській області кваліфікувало порушенням позивачем ч.1 ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями). Згідно з прикінцевими положеннями Акту до нього додані копії документів, наданих позивачем на 195 арк., письмове звернення про надання документів 1 арк.
19.03.2021 головні державні ревізори-інспектори Артем Сотуленко, Ігор Гайдай склали акт №130/23-00-07-0722 відмови від підписання матеріалів перевірки, в якому зазначили, що після ознайомлення із Актом перевірки керівник позивача Шерстюк Г.П. відмовився від підписання матеріалів перевірки.
31.03.2021 позивач подав Головному управлінню ДПС у Черкаській області заперечення вих.№1, в якому повідомив, що в Акті відсутня інформація про адресу зберігання пального, земельну ділянку (територію), на якій виявлено зберігання пального (місце розташування, площа і т.і), ємності, в яких зберігалось пальне (вид, об'єм, місцезнаходження) або приміщення, де зберігалось пальне (тип, площа, наявність правовстановлюючих документів тощо), кількість пального, яке зберігалось, періоди протягом яких зберігалось пальне, спосіб зберігання пального та подальшого використання пального після його зберігання, а також інші відомості, якими б підтверджувалась обставина зберігання пального позивачем. Придбавши дизельне пальне у ТОВ «ЕРДОЛ» та зливши його у баки транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, позивач не вчинив порушення податкового законодавства в частині ліцензування діяльності і зберігання пального. Просив врахувати вказані заперечення до Акту та прийняти висновок про відсутність у діях господарства порушень чинного законодавства України.
13.04.2021 Головне управління ДПС у Черкаській області листом №7281/6/23-00-07-0714/38535882 повідомив, що за результатами розгляду його заперечень комісія вирішила залишити висновки Акту без змін.
Тому, прийнято ППР від 16.04.2021 №0029460707, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 500000,00 грн за порушення вимог ч.1 ст.15 вказаного вище Закону (далі - спірне ППР).
Позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України. Однак, скаргу залишено без задоволення рішенням №17056/6/99-00-06-03-02-06.
Вважаючи ППР від 16.04.2021 №0029460707 неправомірним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Абзац другий ст.19 Конституції України встановлює обов'язок органів державної влади та її посадових і службових осіб діяти виключно в межах, порядку та спосіб, що визначені законом.
Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з нормами абзацу першого ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - ЗУ №481/95-ВР), щодо порушення якої винесене спірне ППР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.
Відповідно до ст.1 ЗУ №481/95-ВР Єдиний державний реєстр місць - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Отже, умовою отримання ліцензії є саме облаштування місця для зберігання пального.
Постановою Кабміну від 05.08.2015 року №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» органами ліцензування із зберігання пального визначено територіальні органи ДПС.
Абзац перший ст.17 ЗУ №481/95-ВР встановлює, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Статтею 1 ЗУ №481/95-ВР передбачено визначення основних понять і термінів.
Зокрема, місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Отже, отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, що обумовлене визначенням термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так з переліку документів, які необхідно надати для отримання ліцензії на право зберігання пального (ст.17) (надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Відповідно до підп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Крім того, відповідно до абзацу десятого підп.14.1.6-1.п.14.1 ст.14 ПК України не є акцизним складом пересувним паливний бак транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що в Акті зазначено виключно 2 факти придбання позивачем дизельного пального за двома ТТН та їх використання позивачем у власній господарській діяльності в різні дати згідно з лімітно-забірними картками, що не заперечує позивач.
Водночас під час податкової перевірки, що за видом її призначення була саме фактичною, а не документальною, не було встановлено факту зберігання позивачем пального, а саме: місць зберігання, тривалості зберігання, наявності на час перевірки будь-яких його залишків.
Письмові пояснення позивача для такої перевірки та додані документи (лімітно-забірні картки, бухгалтерські довідки та подорожні листи) підтверджували використання пального шляхом заливу в баки автомобілів і сільськогосподарської техніки, які знаходяться в оренді та на праві приватної власності позивача, їх безпосереднє використання для польових робіт (оброблення землі, внесення мінеральних добрив у використовувані позивачем земельні ділянки, збір урожаю кукурудзи восени), а відповідачем не спростовані в жоден з можливих способів. Натомість, висновки зроблені виключно з отриманих документів щодо придбання та використання пального.
Фактичною згідно з підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Водночас абзацом першим підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Отже, саме фактична перевірка надає можливість вчинити дії без попередження платника з безпосереднього виявлення фактів ведення господарської діяльності та перевірити їх належну фіксацію у бухгалтерських і податкових документах платника податку.
Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначені в ст.83 ПК України. Зокрема, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:
документи, визначені цим Кодексом;
податкова інформація;
експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України;
судові рішення;
податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Державна податкова служба України у податковій консультації від 01.10.2019 №525/6/99-00-04-01-01-15/ІПК зазначила, що пальне, яке придбавається та заливається до паливного баку транспортного засобу не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки таке зберігання не передбачено Законом №481. Також в індивідуальній податковій консультації від 15.06.2020 №2422/6/99-00-09-01-02-06/ІПК серед іншого зазначила, що паливний бак фарбувальної камери не є акцизним складом та не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки даний технологічний пристрій не є нерухомим майном та не має чіткої прив'язки до місця (території) згідно із Законом.
Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не заперечував факту придбання пального, а не погоджувався із зберіганням на момент проведення перевірки з мотивів, що пальне відразу ж використане у його господарській діяльності - для заправки сільськогосподарської техніки, що ним використовується, на підтвердження чого надано заяви форми 20-ОПП, договори, акти виконаних робіт (надання послуг), зважаючи на привід призначеної перевірки позивача, мету та призначення фактичної перевірки, відмінність її завдань від документальної виїзної, то посадові особи Головного управління ДПС у Черкаській області зобов'язані були зробити висновки про її результати виключно на підставі встановлених ними конкретних фактів (подій) і обставин та документів, у т.ч. наданих платником, у т.ч. в контексті можливості застосування вказаних вище податкових консультацій про те, що для зберігання пального в ємності бака не потребує отримання ліцензії.
Натомість, Головне управління ДПС у Черкаській області обмежилось встановленим із двох ТТН фактом кількості та дати придбаного пального, датами використання пального, що вказані у лімітно-забірних картках.
Колегія суддів зауважує, що адресовані контролюючому органу позивачем письмові пояснення містили відомості про кількість, дати та види транспортних засобів, в паливні баки яких залите пальне, дати виконання польових робіт, тобто, процес використання палива, а подані контролюючому органу заяви форми 20-ОПП 20.11.2019, 20.01.2021 підтверджували використання транспортних засобів та механізмів, що за технічними характеристиками використовують дизельне пальне.
Проте, під час фактичної перевірки та оформлення її результатів Головне управління ДПС у Черкаській області не надало вказаним доказам оцінки та не перевірило факти споживання пального. Крім того, податковою перевіркою не встановлено стаціонарних ємностей зберігання пального.
Отже, відсутність встановлення Головним управлінням ДПС у Черкаській області конкретного факту (події) зберігання пального позивачем підтверджує неповноту проведення фактичної перевірки та обґрунтування висновків на підставі суб'єктивних непідтверджених припущень.
Тож, фактів, які в сукупності становлять передбачений ч.1 ст.15 ЗУ №481/95-ВР склад порушення, фактичною податковою перевіркою не встановлено та не підтверджено сукупністю належних і допустимих доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Головне управління ДПС у Черкаській області під час перевірки не з'ясувало обставин фізичного зберігання позивачем пального з урахуванням напрямків господарської діяльності позивача та наявної у користуванні позивача техніки, то контролюючий орган допустив помилкове ототожнення в контексті вимог ст.ст.1, 15 ЗУ №481/95-ВР господарської операції із придбання, зберігання в баках транспортних засобів і використання пального із фізичним зберіганням пального в ємностях баків.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів порушення позивачем податкового законодавства, за яке прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, з підстав наведених вище.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2021 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2022 року.
Головуючий суддя Судді: Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко