Справа № 640/793/22 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
28 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Беспалова О.О.
Мєзєнцева Є.І.
при секретарі: Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Держави Україна в особі Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з вимогами про:
- визнати протиправною бездіяльність Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо підготовки довідок про грошове забезпечення станом на 01 березня 2018 року для перерахунку і виплати з 01 січня 2018 року пенсій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 згідно зі статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 1-1, 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статей 11, 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині незастосування пункту 1 примітки Додатку 1 і примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні розмірів їх посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, і в частині невнесення до цих довідок всіх видів грошового забезпечення, які вони отримували і з яких були сплачені єдині внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і зобов'язати його подати Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві ці довідки про грошове забезпечення станом на 01 березня 2018 року для перерахунку і виплати з 01 січня 2018 року пенсій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 згідно зі статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 1-1, 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статей 11,41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням пункту 1 примітки Додатку 1 і примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні розмірів їх посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, і внесенням до цих довідок всіх видів грошового забезпечення, які вони отримували і з яких були сплачені єдині внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі із врахуванням, але не обмежуючись, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за доступ до державної таємниці, доплати за науковий ступінь і вчене звання, премії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди за підтримку бойової готовності, одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової премії згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, індексацій грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неперерахунку і невиплати з 01 січня 2018 року відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 1-1, 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статей 11, 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 100% сум підвищень пенсій, визначених станом на 01 березня 2018 року, для ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і зобов'язати його перерахувати і виплатити їм відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 1-1,43, 51,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статей 11, 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2018 року, з врахуванням попередніх виплат, 100% сум підвищень пенсій на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір їх грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із застосуванням пункту 1 примітки Додатку 1 і примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні розмірів їх посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, врахуванням всіх видів грошового забезпечення, які вони отримували і з яких були сплачені єдині внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі, але не обмежуючись, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки, яка передбачає доступ до державної таємниці, доплати за науковий ступінь і вчене звання, премії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди за підтримку бойової готовності, одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової премій згідно із Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, індексації грошового забезпечення, і нарахувати та виплатити компенсації втрат частин їх пенсій за період із 01 березня 2018 року до дат виплат перерахованих пенсій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом на підставі п.2 ч.1 статті 170 КАС України.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі №640/22204/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, у задоволенні таких позовних вимог відмовлено повністю. Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі по суті висловлюють незгоду зі змістом рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/22204/19. На переконання суду, деталізація позивних вимог і їх незначна зміна у цій справі не вказують на наявність нового спору, оскільки судом оцінювались саме правовідносини, які були спірними у справі №640/22204/19 і є предметом спору у справі №640/793/22.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та прийняти судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки після висновку апеляційного суду із постанови від 25 травня 2021 року у справі № 640/22204/19 про передчасність вимог позивачів вони звернулися до відповідача-1 і відповідача-2 для отримання нових довідок для перерахунку пенсій, у чому їм було відмовлено, ці нові обставини сформували інші підстави для нового позову позивачів до відповідачів. Так, 06 січня 2022 року позивачі звернулися до суду першої інстанції з новим позовом до відповідачів з інших підстав, які сформувалися новими обставинами, що виниклі після 25 травня 2021 року внаслідок нового порушення їх прав відповідачами.
Відповідно до ч.1, 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Отже, апеляційні скарги на решту ухвал суду першої інстанції, зазначених в ч.1 статті 294 КАС України, можуть, проте, не зобов'язані розглядатися у відкритому судовому засіданні.
Враховуючи, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі продовжено, а також зважаючи на предмет спору, наявні матеріли справи та правове регулювання спірного питання, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
В силу ч. 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 статті 171 КАС України).
Колегією суддів встановлено, що листом від 29 листопада 2018 року відповідач-1 проінформував позивача-1, який є також представником інших позивачів, що він подав відповідачу-2 довідки про розмір грошового забезпечення позивачів для перерахунку їх пенсій, до яких вніс лише надбавки за вислугу років, посадові оклади та оклади за військовим званням, які визначив відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але без врахування розміру мінімальної заробітної плати, і проігнорував інші види грошового забезпечення позивачів, з яких було сплачено страхові внески. В обґрунтування цього рішення відповідач-1 послався на постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103). Надалі відповідач-2 перерахував пенсії позивачів за змістом обмежених довідок відповідача-1.
Не погодившись з цими рішеннями, діями і бездіяльністю КМУ, відповідача-1 і відповідача-2, позивачі звернулися 07 грудня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до КМУ про скасування постанови № 103 і про зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 до вчинення дій щодо перерахунку пенсій з врахуванням всіх видів їх грошового забезпечення, з яких було сплачено страхові внески.
Суд першої інстанції відкрив ухвалою від 12 листопада 2019 року провадження в адміністративній справі № 640/20743/18, роз'єднав позовні вимоги позивачів і залишив в цій справі лише вимоги до КМУ про скасування його постанови № 103. При цьому, ухвалою від 15 листопада 2019 року суд першої інстанції відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі N° 640/22204/19 за вимогами позивачів до відповідача-1 та відповідача-2, які були виділені в окреме провадження ухвалою від 12 листопада 2019 року в адміністративній справі № 640/20743/18.
Разом з тим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі № 640/20743/18, залишеною без змін постановами апеляційного суду від 15 лютого 2021 року і касаційного суду від 08 липня 2021 року, було закрито провадження в частині вимог позивачів до КМУ про визнання протиправними і скасування окремих норм його постанови № 103.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в адміністративній справі № 826/3858/18, яке було залишене без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду (далі - апеляційний суд) від 05 березня 2019 року і Верховного Суду (далі - касаційний суд) від 12 листопада 2019 року, було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ № 103 і зміни до пункту 5 і Додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою КМУ № 45 з дати набрання законної сили постанови апеляційного суду, тобто з 05 березня 2019 року.
Однак, 14 серпня 2019 року КМУ прийняв постанову № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в якій встановив, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням лише розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018,року. Надалі 24 грудня 2019 року КМУ прийняв постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», яка набрала чинності з 01 січня 2020 року, в пп. 1 п. 1 якої встановив, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року і перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, здійснюється з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного на 01 березня 2018 року.
Рішенням касаційного суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, було визнано протиправними дії структурного підрозділу Пенсійного фонду України, уповноваженого на перерахунок і виплату військової пенсії, щодо зменшення розміру пенсії військового пенсіонера за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, і зобов'язано його провести перерахунок і виплату йому пенсії із врахуванням раніше виплачених сум з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Поряд з цим, рішенням касаційного суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року, було задоволено позов пенсіонера до структурного підрозділу Міністерства оборони України, уповноваженого на видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунків пенсій, і зобов'язано його підготувати і надати до структурного підрозділу Пенсійного фонду України нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру його пенсії.
Отже, на виконання ч. 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідачі повинні були виконувати правові висновки касаційного суду у справі № 826/3858/18 та у зразкових справах №№ 160/3586/19, 160/8324/19, якими були визнані права позивачів на перерахунок і виплату їм підвищених пенсій. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій повинні були враховувати ці правові висновки за змістом ч. 5 статті 242 та ч.3 статті 291 КАС України.
Однак, рішенням суду першої інстанції від 17 лютого 2021 року у справі № 640/22204/19, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 18 травня 2021 року, у задоволенні позовних вимог позивачів до відповідача-1 і відповідача-2 було відмовлено. В обґрунтування цих рішень суди несподівано вказали, що, незважаючи на право позивачів на перерахунок пенсій з 05 березня 2019 року, їх позов був передчасним, оскільки вони не надали доказів про звернення після цієї дати до відповідача-1 з приводу отримання нових довідок для перерахунку пенсій та/або доказів відмови відповідача-2 у проведенні відповідних перерахунків.
У клопотанні від 25 травня 2021 року позивач-1, який є також представником інших позивачів, запропонував відповідачу-1 і відповідачу-2 виготовити нові довідки про розмір грошового забезпечення позивачів і перерахувати та виплатити за змістом цих довідок їх пенсії з врахуванням всіх видів грошового забезпечення, з яких було сплачено страхові внески.
Проте, листом від 28 травня 2021 року відповідач-1 відмовив позивачу-1, який є представником інших позивачів, у виготовленні нових довідок про розмір їх грошового забезпечення і наданні відповідачу-2 для перерахунку їх пенсій, пославшись на лист Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України від 22 липня 2020 року. Зі змісту цього листа вбачається, що немає підстав для виконання правового висновку касаційного суду у зразковій справі № 160/8324/19, адже Міністерство соціальної політики України має ініціювати перед КМУ додаткове нормативне врегулювання правовідносин.
Разом з тим, листом від 15 червня 2021 року відповідач-2 проінформував позивача-1, який є представником інших позивачів, про те, що Пенсійний фонд України не виконує правовий висновок касаційного суду у зразковій справі № 160/3586/19. Зокрема, відповідач-2 зауважив, що оскільки КМУ не приймав актів на виконання судових рішень у справі № 826/3858/18, а від Міністерства соціальної політики України не надходило повідомлень про підстави для проведення перерахунку пенсій позивачів, то у разі надходження від відповідача-1 довідок про розмір їх грошового забезпечення, вони будуть повернуті йому без виконання.
Отже, оскільки після висновку апеляційного суду із постанови від 25 травня 2021 року у справі № 640/22204/19 про передчасність вимог позивачів вони 1 звернулися до відповідача-1 і відповідача-2 для отримання нових довідок для перерахунку пенсій, у чому їм було відмовлено, ці нові обставини сформували інші підстави для нового позову позивачів до відповідачів. Так, 06 січня 2022 року позивачі звернулися до суду першої інстанції з новим позовом до відповідачів з інших підстав, які сформувалися новими обставинами, що виниклі після 25 травня 2021 року внаслідок нового порушення їх прав відповідачами.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги позивачів у постанові від 18 травня 2021 року в адміністративній справі № 640/22204/19, апеляційний суд обґрунтував це тим, що незважаючи на право позивачів на перерахунок пенсій з 05 березня 2019 року, їх позов був передчасним, оскільки вони не надали доказів про звернення після цієї дати до відповідача-1 з приводу отримання нових довідок для перерахунку пенсій та/або доказів відмови відповідача-2 у проведенні відповідних перерахунків.
Керуючись висновком апеляційного суду про передчасність позову, позивачі звернулися до відповідача-1 та відповідача-2 із заявою від 25 травня 2021 року про видачу нових довідок про розмір їх грошового забезпечення для перерахунку їх пенсій, однак відповідачі знов відмовили у задоволенні їх клопотань.
Відтак, у позовній заяві від 06 січня 2022 року позивачі виклали нові обставини, які виниклі після 25 травня 2021 року внаслідок нового порушення їх прав відповідачами, що свідчить про їх звернення з новим позовом до відповідачів з інших підстав, які були підтверджені новими доказами, зібраними позивачами після 25 травня 2021 року, тобто після ухвалення постанови апеляційного суду від 18 травня 2021 року, які судам першої та апеляційної інстанції раніше не подавалися і ними не досліджувалися, а саме:
- клопотання позивачів від 25 травня 2021 року до відповідача-1 та відповідача-2 про виготовлення нових довідок про розмір їх грошового забезпечення позивачів для перерахунку і виплати пенсій з врахуванням всіх його видів, з яких було сплачено страхові внески;
- лист відповідача-1 від 28 травня 2021 року про відмову у виготовленні нових довідок про розмір їх грошового забезпечення і наданні відповідачу-2 для перерахунку їх пенсій;
- лист відповідача-2 від 15 червня 2021 року, яким він відмовив позивачам у перерахунку пенсій на виконання правового висновку касаційного суду у зразковій справі N° 160/3586/19.
Однак, відмовляючи у відкритті провадження у справі № 640/793/22, суд першої інстанції проігнорував аргументи позивачів, не дослідів зазначені вище нові докази, зібрані ними після 25 травня 2021 року, тобто після ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій рішень у справі № 640/22204/19, тобто взагалі не з'ясував нових обставин у справі № 640/793/22.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відтак, суддя може відмовити у відкритті провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами є таке, що набрало законної сили рішення або постанова суду про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто подібність предмету позову не перешкоджає відкриттю провадження у справі, якщо є відмінними підстави позову.
У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 509/667/15-ц Верховний Суд вирішив, що підстава позову - це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
У постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а Верховний Суд вирішив, що під подібністю правовідносин слід розуміти тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи, а під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розглядаються такі рішення, де подібними (тотожними) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Отже, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/793/22 оскаржуваною ухвалою від 07 лютого 2022 року, суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права про подібність правовідносин, підстави і предмету позову.
Між тим, відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом , встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ нагадав у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Chuykina v. Ukraine», що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Отже, відмовивши у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/793/22 оскаржуваною ухвалою від 07 лютого 2022 року, суд першої інстанції порушив конвенційне право позивачів на доступ до суду.
За правилами ч.3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції незаконно відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі, помилково дійшовши висновку, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрали законної сили, рішення суду.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що позивачі вірно звернулися до суду з даним позовом.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 28 червня 2022 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.О. Беспалов
Є.І. Мєзєнцев