П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24021/21
Категорія 111030000Головуючий у суді І інстанції: Марин П.П. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи його тим, що він здійснює підприємницьку діяльність в сфері сільськогосподарського виробництва за наступними кодами КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (окрім рису), бобових культур і насіння олійних культур: 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.63 післяурожайна діяльність; 52.10 складське господарство. У вересні 2021 року він отримав податкове повідомлення - рішення від 19.05.2021 року № 0770641-2403-1552 Головного управління ДПС в Одеській області, яким йому визначено суму податкового зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, 180086,42 грн. за 2020 рік. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідає вимогам законодавства.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0770641-2403-1552 від 19.05.2021 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до норм Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та статей 291 та 293 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV ОСОБА_1 обрано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку 2 група 10% (місце здійснення діяльності м. Одеса). Сума доходу, отриманого від підприємницької діяльності, згідно наданої 25.02.2021 року податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2020 рік № 11400185 склала 921438 грн. 30.09.2021 року ОСОБА_1 надано уточнююча декларація про майновий стан і доходи за 2020 рік №40218016 з відображенням доходу від надання майна в лізинг, оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) у сумі 1 496 823,31 грн. Контролюючим органом при аналізі та обробці даної інформації на законних підставах було складене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 24 квітня 1997 року зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у. (основний); 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. (а.с. 31-34)
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.11.2021 року №287329624 ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна: цілісного майнового комплексу консервного цеху загальною площею 4159,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
19.05.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0770641-2403-1552, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за 2020 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 180086,42 грн. (а.с.12).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням податкового органу від 19.05.2021 року №0770641-2403-1552, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення, було застосовано до позивача штрафні санкції без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).
Відповідно до п. 30.1, 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до п.п. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) " Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (в редакції чинній на 01.01.2020 року) виробники сільськогосподарської продукції - це виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18, від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 12.10.2021 у справі № 580/322/20.
Відповідно до інформації, що міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, належними позивачу об'єктами нежитлової нерухомості є цілісний майновий комплекс консервного цеху.
Видами підприємницької діяльності позивача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур; післяурожайна діяльність, тощо.
Позивач на підтвердження того, що він, як фізична особа - підприємець, відноситься до категорії сільськогосподарський товаровиробник, та фактично у 2020 році здійснював таку діяльність із використанням вищевказаного об'єкту нерухомості, надав докази на підтвердження того, що у користуванні позивача знаходяться землі сільськогосподарського призначення: договори оренди землі та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як зазначає позивач, вказаний об'єкт використовуються ним для забезпечення власної сільськогосподарської виробничої діяльності.
Також, позивачем до суду на підтвердження здійснення сільськогосподарської діяльності надано договори оренди земельних ділянок, договір купівлі-продажу трактору колісного №1 від 10.03.2017 року, договір купівлі-продажу трактору колісного №0348-167 від 27.05.2017 року, договір найму сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/АТ/2020 від 01.06.2020 року, додатки до договору найму сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/АТ/2020 від 01.06.2020 року (акти приймання-передачі техніки).
Крім того, Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року по справі №815/2766/18, прийнятою у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №160766-13 від 31.10.2017 року, яким позивачу нарахований податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 9553,21 грн. на площу належного позивачу об'єкту нерухомого майна - цілісного майнового комплексу консервного цеху, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено наступні обставини:
«…Відповідно до Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлового об'єкту нерухомого майна цілісного майнового комплексу консервного цеху, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2016 року.
Згідно наданих позивачем копій технічних паспортів на об'єкти нерухомості, які входять до вищевказаного цілісного майнового комплексу, до складу комплексу, окрім будівлі цеху, також входять різноманітні складські приміщення, вагова, котельня, вбиральня…».
Також, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі №420/9/20, прийнятим у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 року №0290928-1309-1552, яким позивачу нарахований податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 66553,60 грн. на площу належного позивачу об'єкту нерухомого майна - цілісного майнового комплексу консервного цеху, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що у 2017 році позивач здійснював сільськогосподарську діяльність з вирощування зернових культур, тобто відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України відносився до категорії сільськогосподарських товаровиробників, а також використовував у такій діяльності будівлі та територію вищевказаного майнового комплексу, які в силу приписів підпункту «ж» 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вище викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника.
Доказів використання позивачем вищевказаного об'єкта нерухомого майна у іншій діяльності відповідачами до суду не надано, так само як не надано доказів на підтвердження відсутності реєстрації позивачем податкових накладних з придбання чи постачання продукції та надання в оренду, лізинг об'єкт стосовно якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 161) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року по справі № 420/24021/21, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
суддя-доповідач: Семенюк Г.В.
судді: Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.