П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 521/20726/21
Головуючий в 1 інстанції: Михайлюк О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2022 по справі № 521/20726/21 за позовом ОСОБА_1 до Департамента транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, Інспектора з паркування - Стороженка Сергія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ОДП 1711224 від 29 листопада 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП України.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось про відсутність у постанові ОДП 1711224 від 29. 11. 2021 доказів скоєння правопорушення.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем здійснено заборонену зупинку за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 34, у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м. Справу розглянуто та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 1711224 із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. відповідно до санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 22.03.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що у постанові ОДП 1711224 від 29. 11. 2021 не зазначено жодного доказу скоєння правопорушення;
- суд першої інстанції не приділив уваги тому, що фотознімки та схема повинні були бути відображенні у постанові про притягнення до відповідальності та повинні були бути надані суду в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". (Постанова КЦС у складі ВС від 19. 01. 2022 року № 202/2965/21)
- не зазначено жодних доказів на підтвердження вини позивача у порушенні пп. «ґ» п. 15.9 ПДР, відсутні будь-які докази, того що відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом RAVON, що зупинився, менше 3 м.
- суд першої інстанції допустив особу без повноважень до участі у справі , на підставі довіреності, яка була видана директором Департаменту Сидоренком Артемом Ткачуку В. В. - головному спеціалісту відділу зв'язку, телекомунікаційного та правового забезпечення Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на представництво інтересів Департаменту в «загальному суді, адміністративному суді» не надає повноважень на здійснення представництва інтересів Департаменту у Малиновському районному суді м. Одеси як місцевому суді , який розглядає справу як адміністративний суд.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 29.11.2021 інспектором із паркування Стороженко Сергієм Олександровичем винесена постанова серії ОДП1711224 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідно до якої 29 листопада 2021 року на вулиці Преображенська 34 водій транспортного засобу «RAVON R4» номерний знак « НОМЕР_1 » здійснив зупинку, стоянку на проїзній частині, відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 метрів, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створює загрозу безпеці руху, чим порушив п.15.9 д ПДР та ч.3 ст.122 КУпАП.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фотоматеріалами, що містяться в матеріалах справи зафіксовано факт вчиненого позивачем правопорушення.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, КУпАП.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно частини 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно пункту 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем вимог п.п. "д" п. 15.9 ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 3 статті 122 КУпАП.
Згідно пункту 15.9 д ПДР України, забороняється зупинка транспортного засобу у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.
Відповідно частини 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до положень статті 279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування зобов'язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Відповідно частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).
Як вбачається з матеріалів справи, інспектором з паркування Стороженко С.О. здійснено фотофіксацію (із зазначенням дати, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) вказаних обставин в кількості трьох зображень з різних ракурсів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи матеріали фотофіксації вчиненого правопорушення, колегія суддів зазначає, що з вказаних матеріалів вбачається, що відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м, що не заперечує позивач та встановив суд першої інстанції.
Натомість позивач посилається на те, що у постанові ОДП 1711224 від 29. 11. 2021 не зазначено жодного доказу скоєння правопорушення.
Колегія суддів не погоджується із таким твердженням позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи, інспектором з паркування Стороженко С.М. за допомогою технічного засобу HUAWEI 5d21bc474b18dc63 здійснено фотофіксацію (із зазначенням дати, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) вказаних обставин в кількості трьох зображень з різних ракурсів.
Також судом встановлено, що з фотознімків з сайту https://carparking.omr.gov.ua/, доданих до постанови серії ОДП 1711224 від 29. 11. 2021, вбачається, що на них зазначений автомобіль марки «RAVON R4» номерний знак « НОМЕР_1 », який розміщено значно менше ніж 3 метри до суцільної лінії розмітки.
Водночас, аналіз диспозиції норми, установленої пунктом 15.9 “д” ПДР України, дає підстави для висновку про заборону зупинки у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що зупинивши машину у місці, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м, позивач порушив пункт 15.9 “д” ПДР України, за що його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, а постанова відповідача винесена у відповідності до норм ст. 283 КУпАП та містить всі необхідні відомості.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Посилання апелянта на те, що фотознімки та схема повинні були бути відображенні у постанові про притягнення до відповідальності та повинні були бути надані суду в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", колегія суддів відхиляє , оскільки відповідно частини 4 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення не повинна містити фотознімки, здійснені заміри та їх результати, інформацію про прилад, яким здійснено замір.
Принагідно слід зазначити, що у пункті 9 оскаржуваної постанови зазначено технічний засіб, яким здійснено фотозйомку - HUAWEI 5d21bc474b18dc63, що відповідає частині 3 статті 283 КУпАП та позиції Верховного Суду щодо необхідності зазначення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, викладеній у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 428/2769/17.
Водночас, відповідачем долучено до матеріалів справи документи на прилади, якими здійснено заміри, що підтверджують дотримання вимог щодо сертифікації та метрології, зокрема сертифікат перевіряння засобу вимірювальної техніки на «Рулетка скловолоконна (фібергласова)» та сертифікат експертизи типу Туре examination certificate на комп'ютер персональний (планшетний) систем стільникового зв'язку торгової марки Huawei з відповідними додатками (а.с.66-72).
Доводи скаржника щодо недотримання форми та змісту довіреності, яка була видана директором Департаменту Сидоренком Артемом Ткачуку В. В. - головному спеціалісту відділу зв'язку, телекомунікаційного та правового забезпечення Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на представництво інтересів Департаменту, суд відхиляє, оскільки неточності, зазначені позивачем не спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
До того ж усі надані разом із відзивом на позовну заяву докази також містяться на офіційному сайті https://carparking.omr.gov.ua/.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки апеляційним судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2022 по справі № 521/20726/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.