28 червня 2022 року м. Дніпросправа № 340/10802/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року (головуючий суддя Жук Р.В.) у справі №340/10802/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 00015622) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 08.04.2021 по 08.11.2021 включно, в розмірі 397 206,14 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 340/221/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23.12.2019, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 грн. Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.12.2019 по 02.09.2020 включно виконано, однак, обов'язок щодо поновлення позивача на вищевказаній посаді відповідачем дотепер не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року позов задоволено частково, а саме стягнуто з Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення у справі №340/221/20 в частині поновлення на посаді за період з 08 квітня 2021 року по 28 жовтня 2021 року включно, в розмірі 349 434,40 грн. з подальшим вирахуванням обов'язкових податків та зборів.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що рішення суду, яке набрало законної сили та яким
поновлено позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, відповідачем фактично не виконано, у зв'язку з невиконанням відповідачем судового рішення у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України.
З приводу аргументів відповідача про те, що підставою невиконання рішення суду, в частині поновлення позивача на посаді, стала наявність об'єктивних причин (відсутність відкритого виконавчого провадження, відсутність остаточного рішення Верховного Суду), суд першої інстанції зазначив те, що визначальним для висновку про наявність в особи права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, є виключно факт того, чи виконане рішення суду, чи ні. При цьому, причини невиконання судового рішення про поновлення на роботі у відносинах публічної служби жодного правового значення не мають.
Не погодившись з рішенням суду, в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Як на відсутність підстав для задоволення позову скаржник посилається на те, що: відсутнє відкрите виконавче провадження, в межах якого має виконуватися судове рішення, яким позивача поновлено на посаді; відсутність остаточного рішення Верховного Суду. Зазначені обставини, на думку скаржника, свідчать про наявність об'єктивних та поважних причин невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді та про неможливість застосування до відповідача санкцій, що передбачені ст..236 КЗпП України. Крім цього, за позицією скаржника, питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, не може розглядатися як новий публічно-правовий спір, а спірні питання щодо виконання рішення суду, слід розглядати у рамках провадження, передбаченого ст..383 КАС України. Також, скаржник не погоджується із сумою середнього заробітку, яка визначена судом та яка підлягає стягненню на користь позивача, оскільки судом невірно визначено середньоденний заробіток позивача. Скаржник також вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув середній заробіток з відповідача оскільки позивач перебував у трудових відносинах з Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі №340/221/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23.12.2019 року та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року, а також, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у розмірі 20186 гривень за час вимушеного прогулу за один місяць (а.с.16).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 року постановлено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 - змінити виклавши абзац четвертий резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:
Стягнути із Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 гривень, що визначений без утримання податків й інших обов'язкових платежів. В інший частині рішення суду залишено без змін.
Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі №340/221/20 видано виконавчий лист від 02.09.2020 (в порядку негайного виконання), за яким боржника Міністерство юстиції України зобов'язано поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 року №340/221/20 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції України, а касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області задоволено частково: змінено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №340/221/20 у резолютивній частині, виклавши пункт третій у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 27.12.2019».
Відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року у справі №340/347/20, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 27.05.2021 року, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за інтенсивність праці у розмірі 300 відсотків до посадового окладу за листопад, грудень 2019 року (а.с.18-20).
Також встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №340/1747/21 ухвалено стягнути з Міністерства юстиції України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 03.09.2020 по 07.04.2021 включно.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №2607/к від 29.10.2021 року наказ Міністерства юстиції України від 23.12.2019 року №4169/к "Про звільнення" скасовано та поновлено ОСОБА_2 з 27.12.2019 року на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
Вважаючи, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі №340/221/20 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області не виконано невчасно, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності із ст..236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, вказаною нормою права визначено гарантії незаконно звільненого працівника на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі.
При цьому, вказана норма права не пов'язує наявність вказаної гарантії працівника від об'єктивної можливості виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.
З цього приводу, пославшись на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 25.06.2015 року по справі № 6-511цс16, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про безпідставність позиції відповідача про неможливість застосування приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження про примусове виконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, оскільки приписи ст. 236 КЗпП не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема, не пред'явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.
Отже, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що для висновку про затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі та про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час такої затримки, правове значення має виключно факт того, чи виконане рішення суду, чи ні. При цьому, причини невиконання судового рішення про поновлення на роботі у відносинах публічної служби жодного правового значення не мають.
Безпідставними є і аргументи відповідача про невиконання рішення суду, в частині поновлення позивача на посаді, через відсутність остаточного рішення у справі - рішення Верховного Суду. Рішення суду щодо поновлення на роботі підлягають негайному виконанню, а отже фактичне виконання судового рішення не пов'язане з наявністю чи відсутністю у справі рішення Верховного Суду. Так статтею 235 КЗпП України імперативно визначено те, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Отже відповідач, після ухвалення рішення суду, був зобов'язаний негайно поновити позивача на роботі, а не очікувати на протязі тривалого часу на ухвалення Верховним Судом рішення.
З цих підстав суд апеляційної інстанції не приймає до уваги аргументи відповідача, які, на його думку, унеможливлюють виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі.
Безпідставною суд апеляційної інстанції вважає позицію відповідача про неможливість застосування санкцій, які передбачені ст..236 КЗпП України, з огляду на відсутність об'єктивної можливості виконання рішення суду, і з тих підстав, що вказана права визначає не санкції, які застосовуються до роботодавця, а гарантії незаконно звільненого працівника на отримання середнього заробітку.
Щодо аргументів відповідача про те, що питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, не може розглядатися як новий публічно-правовий спір, а спірні питання щодо виконання рішення суду, слід розглядати у рамках провадження, передбаченого ст..383 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, тобто, предмет спору є відмінним від спору, який вирішувався у справі №340/221/20, як за підставами стягнення середнього заробітку: у цій справі за час затримки виконання рішення про поновлення на роботе, а у справі №340/221/20 за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; так і за періодами стягнення середнього заробітку. Отже, вказаний спір є відмінним від спору, що був предметом розгляду у справі №340/221/20, а отже спірні відносини повинні розглядатися як новий публічно-правовий спір.
Щодо аргументів відповідача про неправильність розрахунку судом першої інстанції середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за затримку виконання рішення про поновлення на роботе, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, за позицією відповідача при розрахунку середнього заробітку, суд першої інстанції повинен був врахувати середньоденний заробіток позивача, який вже був визначений судом під час розгляду справи №340/221/20 на момент звільнення позивача. І такий розмір середньоденного заробітку становить 925,96грн., в той час, як судом застосовано середньоденний заробіток у розмірі 2495,96грн. Зауважень щодо визначеної судом кількості днів затримки виконання рішення суду про поновленні на роботі, відповідач не висловлює.
З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що судом першої інстанції і був прийняти до уваги середньоденний заробіток, який визначено судом у справі №340/221/20, але і з урахуванням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року у справі №340/347/20, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 27.05.2021 року, яким зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за інтенсивність праці у розмірі 300 відсотків до посадового окладу за листопад, грудень 2019 року.
При розрахунку середньоденного заробітку позивача судом, при розгляду справи №340/221/20, судом прийнято до уваги довідку про заробітну плату позивача від 13.08.2020 р. №09/01-41/735 (копія знаходиться в матеріалах цієї справи а.с.17). З вказаної довідки вбачається, що заробітна плата позивача за листопад 2019 року становила 13 889,44грн., фактично відпрацьований час - 15 робочих днів; середньоденний заробіток 925,96грн. У свою чергу, посадовий оклад за листопад 2019 року, як складова заробітної плати, становив 7850,0грн. Ураховуючи висновки суду у справі №340/347/20 про право позивача на надбавку за інтенсивність праці у розмірі 300 відсотків до посадового окладу за листопад 2019 року, розмір такої надбавки становить з урахуванням відпрацьованих 15 днів 23550,0грн. (7850,0грн х 300%).
Таким чином, вказана надбавка, на яку мав право позивач, повинна бути врахована до заробітної плати при розрахунку середнього заробітку: 13889,4грн. + 23550,0грн. = 37439,44грн., а отже середньоденний заробіток складає 2 495,96грн. (37 439,44грн.:15 днів).
Щодо аргументів відповідача про те, що оскільки позивач перебув в трудових відносинах з Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро), то зобов'язання сплатити середній заробіток Міністерство юстиції України є безпідставним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що обов'язок поновлення позивача на роботі покладено на Міністерство юстиції України, як орган, яким і було звільнено позивача з займаної посади, а відтак обов'язок по сплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі обґрунтовано покладено на відповідача.
Отже дослідивши встановлені обставини справи, аргументи відповідача, з якими останній пов'язує незаконність рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року у справі №340/10802/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 28.06.2022
Повне судове рішення складено 29.06.2022
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк