28 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/18859/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 ( суддя першої інстанції Турлакова Н.В.) в адміністративній справі №160/18859/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області третя особа: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", в якій просив:
визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" в розмірі 2980,30 грн. для надання матеріального забезпечення позивачу - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 5 календарних днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ № 569066 за період з 11.05.2020 року по 15.05.2020 року, - протиправними;
зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - в розмірі 2980,30 грн. для надання матеріального забезпечення позивачу - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 5 календарних днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ № 569066 за період з 11.05.2020 року по 15.05.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює гірником підземним 3 розрядку з повним робочим днем під землею в шахті у Виробничому структурному підрозділі “Шахтоуправління Павлоградське” ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (далі - роботодавець). Наказом роботодавця за №1553 від 15.04.2020 у період з 20.04.2020 по 15.05.2020 оголошено простій цього підприємства. Позивач зазначив, що у період з 06.05.2020 по 15.05.2020 він перебував на лікарняному, у зв'язку з загальним захворюванням, що підтверджується доданою до позову копією листка непрацездатності. Означений листок непрацездатності був наданий в комісію із соціального страхування роботодавця. Після цього комісією було прийняте рішення призначити позивачу матеріальне забезпечення за цим листком непрацездатності. Відповідно до розрахунку заробітної плати сума нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності склала за перші 5 календарних днів за рахунок ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” в розмірі 2928,40 грн. та за рахунок відповідача за 5 календарних днів в розмірі 2928,40 грн. Як стверджує позивач, відповідна заява-розрахунок була передана роботодавцем на розгляд відповідача через програму MEDOC, однак 23.06.2020 ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” була отримана від відповідача квитанція про прийняття заяви - розрахунку з позначкою “Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої за рахунок фонду не надається, оскільки суперечить нормам ч.1 ст.22 Закону України 1105”.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що означені дії з приводу відхилення заяв-розрахунків, у зв'язку з включеними до них листків непрацездатності працівників підприємства з періодом непрацездатності, що збігається з періодом простою підприємства, у тому числі і щодо позивача, вчинені на виконання вимог норм спеціального законодавства України. Відповідач наголосив, що ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” не підтверджено факту виходу таких працівників на роботу у період простою. Разом з тим, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, у разі настання страхового випадку у період простою підприємства, на думку відповідача, суперечить самій сутності такої допомоги, яка є формою матеріального забезпечення, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскільки у випадку простою підприємства заробітна плата працівникам не нараховується, то і підстав для її компенсації не існує. Одночасно з цим, відповідач стверджує, що працівників не позбавлено права на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на період простою підприємства, за умови виробничої необхідності та обов'язкової присутності або виходу на роботу таких працівників, що повинно бути оформлено відповідним наказом по підприємству, що підтверджується відповіддю Міністерства соціальної політики України від 23.12.2020 за № 19990290-20/45.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює гірником підземним 3 розрядку з повним робочим днем під землею в шахті у Виробничому структурному підрозділі “Шахтоуправління Павлоградське” ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.06.2002р.
Наказом ВСП “Шахтоуправління Павлоградське” від 15.04.2020 року №1553 оголошено простій з 20.04.2020 року до 15.05.2020 року для працівників департаментів, відділів, дільниць, цехів ВСП “Шахтоуправління Павлоградське”; працівникам, які перебувають у простої, дозволено не знаходитись в період простою за місцем роботи протягом всього робочого дня (зміни);. встановлено, що оплату працівникам, які перебувають у простої, нараховувати у відповідності з положенням Колективного договору та Галузевої угоди, у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу).
У період з 06.05.2020 року по 15.05.2020 року (включно) позивач був тимчасово непрацездатним (причина непрацездатності загальне захворювання), що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДЮ №569066.
Наведений листок непрацездатності був наданий в комісію із соціального страхування ВСП “Шахтоуправління Павлоградське”. 22.05.2020 року комісією було прийняте рішення призначити позивачу матеріальне забезпечення по вказаному листку непрацездатності, яке оформлене протоколом засідання комісії із соціального страхування №3 від 22.05.2020 року. Згідно наведеного протоколу кількість днів, що підлягає оплаті складає 10 днів, в тому числі за рахунок коштів Фонду 5 днів.
Згідно листа ВСП “Шахтоуправління Павлоградське” від 29.06.2021 року №427 та заяви-розрахунком, сума нарахованої позивачу допомоги на підставі листка непрацездатності серії АДЮ №569066 склала:
за період з 06.05.2020 року по 10.05.2020 року за рахунок ВСП “Шахтоуправління Павлоградське” 5 календарних днів в розмірі 2980,30 грн. (нарахована та виплачена позивачу);
за рахунок відповідача 5 календарних днів в розмірі 2980,30 грн. за період з 11.05.2020 року по 15.05.2020 року (заява-розрахунок на матеріальне забезпечення не прийнята відповідачем).
З квитанції № 3 від 23.06.2020 року, наданої ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на заяву-розрахунок 001756 від 10.06.2020 року, вбачається, що відповідач не прийняв заяву- розрахунку з позначкою: Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам ч.1 ст.22 Закону України 1105.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Встановлені у цій справі обставини свідчать, що фактично спірні відносини між сторонами виникли з приводу того, чи виплачується працівнику, у разі простою підприємства, допомога по тимчасовій втраті працездатності.
Позиція позивача, яку підтримав суд першої інстанції, полягає у тому, що вичерпний перелік підстав при яких матеріальна допомога не призначається, визначений ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав період простою підприємства не належить.
У свою чергу, позиція відповідача полягає у тому, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, у разі настання страхового випадку у період простою підприємства, суперечить самій сутності такої допомоги, яка є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. Оскільки у випадку простою підприємства заробітна плата працівникам не нараховується, то і підстав для її компенсації не існує
Встановивши суть спірних відносин між сторонами, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»
Статтею 20 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються певні види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною)
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати визначені статтею 22 Закону № 1105, за змістом частини першої якої така допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Так, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 передбачає надання допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві
Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров'я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини третьої статті 30 Закону № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб)
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг
Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Отже, фактично Законом № 1105 визначено дві умови для набуття особою права на отримання спірної допомоги:
1. особа є застрахованою,
2. настав страховий випадок, зокрема тимчасова непрацездатність, підтверджена виданим у встановленому порядку листком непрацездатності
Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2011 № 455 (далі - Інструкція № 455)
Позивач є застрахованою особою, листок непрацездатності серії АДЮ № 569066 не містить помилок, виправлень, має усі реквізити, визначені Інструкцією № 455 та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності».
Відповідачем жодних доводів щодо недоліків в оформлені відповідних документів на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності не наведено
Отже, у спірних правовідносинах наявними є обидві умови для отримання допомоги - позивач є застрахованою особою і мав тимчасову непрацездатність, яка підтверджена відповідними листками непрацездатності
Підставою відхилення заяви-розрахунку роботодавця органом ФСС та не призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачеві стала видача листка непрацездатності позивачу в періоді оголошеного простою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1105-XIV, якою визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, така допомога не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Згідно з частиною другою статті 23 Закону № 1105 застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Стаття 23 Закону № 1105 містить вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Цей перелік не містить такої підстави як настання тимчасової непрацездатності у період простою роботодавця.
Як зазначалось вище, приписами Закону № 1105 встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Порядок і умови видачі листка непрацездатності визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, яка не містить положення, згідно з яким листок непрацездатності не видається у період простою підприємства.
Отже, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що під час простою підприємства не з вини працівника, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватись працівнику на загальних підставах.
Відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованих особам у випадах, інших, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1105, оскільки це суперечить приписам статті 19 Конституції України.
Судом наявності таких підстав не встановлено, а сторонами не надано доказів того, що вказаний листок виданий з порушеннями або є недійсним. Відповідачем вказана обставина не спростована.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 1105 визначені певні періоди, коли допомога по тимчасовій непрацездатності дійсно не передбачена (період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням), проте час простою підприємства до таких періодів не віднесений.
Доводи відповідача стосовно того, що допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання страхового випадку в період простою підприємства суперечить самій сутності такої допомоги, яка є формою матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, оскільки у випадку простою підприємства заробітна плата працівника не нараховується, а тому і факту її втрати не відбувається, у зв'язку з чим підстави для компенсації відсутні, є безпідставними з огляду на таке.
Дійсно, як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
За такого правового регулювання апеляційний суд вважає, що законодавцем оплата часу простою не з вини працівника прирівняна до заробітної плати і фактично нею і є, що підтверджується також тим, що стаття 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати часу простою, віднесена законодавцем до глави VII «Оплата праці».
Такий висновок суду підтверджується також і змістом статті 12 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої оплата за час простою, разом, зокрема з оплатою за роботу в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час, віднесена до норм оплати праці, а не до гарантій для працівників, як помилково зазначає відповідач.
Крім того, головним завданням загальнообов'язкового соціального страхування є соціальний захист працюючих громадян у зв'язку з тимчасовою втратою ними працездатності, тобто компенсація їм втраченого у зв'язку з непрацездатністю доходу.
У спірних правовідносинах, відповідно до наказу підприємства час простою позивачу оплачувався у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу), а тому відповідач, відмовивши у фінансуванні ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності, порушив принципи загальнообов'язкового соціального страхування і позбавив позивача соціального захисту, не компенсувавши йому втрачений дохід, що по суті взагалі нівелює інститут соціального страхування.
Колегія суддів також зазначає, що нездійснення оплати часу знаходження на тимчасовій непрацездатності позбавляє особу всіх соціальних гарантій, оскільки не виплата компенсації позбавляє особу навіть права на існування. Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованої особи не може дорівнювати нулю. Крім того, хоча і не в повному розмірі, час простою працівникам оплачується. Позивач є офіційно працевлаштованим, застрахованим, знаходився на тимчасовій непрацездатності, що підтверджується належним листом непрацездатності, і за цей період має отримати матеріальне забезпечення - допомогу по тимчасовій непрацездатності, що чітко передбачено чинним законодавством.
Водночас, колегія суддів зазначає, що допомога по тимчасовій втраті працездатності не може бути прирівняна до оплати за час простою, як державна гарантія. Працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не може отримувати оплату за час простою, у визначений період, оскільки повинен отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності ( у зв'язку із знаходженням на лікарняному).
При цьому, посилання відповідача на рішення Третього апеляційного адміністративного суду у справі аналогічним предметом спору є безпідставними, оскільки суперечать приписам ч. 5 ст. 242 КАС України, у зв'язку з чим висновки апеляційного суду не є обов'язковими для врахування колегією суддів при розгляді справи, яка переглядається. Жодного преюдиційного значення для вирішення цього спору зазначене відповідачем та судом першої інстанції рішення також не має.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на листи Мінсоцполітики від 31.07.2015 року №445/18/99-15 та від 20.10.2020 року №010-4474, оскільки такі листи не є нормативно-правовими актами, якими має керуватися суд при вирішення спірних правовідносин.
Одночасно суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що Мінсоцполітики України в листі від 23.06.2020 року №6387/0/290-20/45 «Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності під час запровадження простою на підприємстві» надано роз'яснення, що під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, відповідно не може на власний розсуд, за відсутності підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV), відмовляти у наданні допомоги по тимчасовій працездатності, в тому числі, у разі відсутності факту втрати заробітної плати позивачем.
При обранні належного способу захисту позивача апеляційний суд виходить з такого
Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 12 (далі - Порядок № 12)
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Порядку № 12 цей Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за такими видами: допомога по тимчасовій непрацездатності.
За приписами п. 2 Порядку № 12 у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов'язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.
На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.
Відповідно до п. 4 Порядку № 12 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.
За умовами п. 5 Порядку № 12 страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.
Згідно з п. 8 Порядку № 12 робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.
Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.
З огляду на викладене, нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності покладено на страхувальника, а саме, на підприємство, де працює позивач, разом з тим відповідач після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, правильності нарахування виплат тощо, та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
Як зазначено вище, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» нарахувало позивачу допомогу по тимчасовій втраті працездатності та оформило заяву-розрахунок, до якої внесено відповідні суми, на які необхідно надати фінансування.
Водночас відповідачем відмовлено у здійсненні фінансування ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності з мотивів відсутності у позивача права на таке забезпечення, а отже, відповідачем ще не здійснювалась перевірка відомостей, зазначених в заяві-розрахунку, відповідно до п. 8 Порядку № 12, зокрема і правильності нарахування виплат, а тому суд вважає передчасними вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити фінансування у конкретній грошовій сумі, оскільки правильність розрахунку останньої третьою особою ще підлягає перевірці відповідачем.
Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача здійснити фінансування ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 11.05.2020 по 15.05.2020.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, з викладених мотивів
Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив часткове порушення норм матеріального права стосовно вибору способу захисту порушеного права позивача, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
За п.4 ч. 1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 в адміністративній справі №160/18859/21 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області третя особа: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 5 календарних днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ № 569066 за період з 11.05.2020 року по 15.05.2020 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 5 календарних днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ № 569066 за період з 11.05.2020 року по 15.05.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області (49020, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Д.Яворницького, буд.93, код ЄДРПОУ 41323962) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови складено 28 червня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва