Справа № 420/6985/22
29 червня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_2 (НОМЕР_3) (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 (смт.Чорноморське, Лиманський район, Одеська область, 67570) про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_2 (НОМЕР_3) до ОСОБА_1 за результатом якого позивач просить:
визнати дії ОСОБА_1 протиправними, щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_2, під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по службам: речовiй; ракетно-артилерійського озброєння радіаційного, хімічного, бiологiчного захисту на загальну суму 116 466 грн. 80 коп. (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 80 коп.);
стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_2 завдану шкоду в розмірі 116 466 грн. 80 коп. (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 80 коп.) по службам: речовiй; ракетно-артилерійського озброєння; радіаційного, хімічного, біологічного захисту, яка встановлена службовим розслідуванням за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2016 року №214;
стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_2 судовий збір в розмiрi 2 481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби Відповідач завдав державі в особі військової частини НОМЕР_2 майнову шкоду в розмірі 116 466 грн. 80 коп. по службам: речовiй ракетно-артилерійського озброєння радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Даний факт було встановлено службовим розслідуванням за результатом якого видано наказ військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2016 року №214, зазначено залишок невідшкодованої суми за завдані збитки державі в сумі 116 466 грн. 80 коп. підлягає відшкодуванню в судовому порядку в рамках проведення претензійно-позовної роботи
Ухвалою суду від 25 травня 2022 року відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення по справі; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (ст. 262 КАС України).
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази, судом встановлено наступні факти та обставини.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2.
Під час проходження вiйськової служби Відповідач завдав державі в особі військової частини НОМЕР_2 майнову шкоду в розмірі 116466 грн. 80 коп. (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 80 коп.) по службам: речовiй; ракетно-артилерійського озброєння радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
Даний факт було встановлено службовим розслідуванням за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2016 року № 214.
Вказаним наказом за порушення вимог статей 1, 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог наказу Міністра оборони України від 29.06.2005 №359, незадовільне виконання службових обов'язків та втрату вiйськового майна, солдата ОСОБА_2 притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності за втрату військового майна у сумі 116466 (сто шістнадцять тисяч чотириста шiстдесят шість) гривень 80 копійок та утримати вказані кошти за рахунок грошового забезпечення.
Факт завданої майнової шкоди Відповідачем під час проходження військової служби підтверджується наступними доказами:
- копія Книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_2 Інв. № 125 вiд 10.04.2016 року;
- копія Книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_2 Інв. № 390 від 03.02.2017 року;
- копія Книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_2 Інв. № 2111 вiд 23.07.2020 року.
Залишок до стягнення становить 116 466 грн. 80 коп. (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 80 коп.).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, у відношенні військовослужбовців.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
При вирішенні даного спору по суті, суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020р. у справі №813/1045/1, згідно яких, спори щодо відшкодування державі в особі Військової частини шкоди, завданої особою, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно - правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Відповідно до статей 1,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.
До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Згідно зі ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019р. №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до п.п.4,5 ч.1 ст. 1 Закону №160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ст. 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ст. 12 Закону №160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Водночас, жодних доказів відшкодування заборгованості в сумі 116 466 грн. 80 коп. відповідачем суду не надано так само як і будь-яких заперечень проти позову.
З огляду на встановлений факт наявності у відповідача матеріальної відповідальності за завдані збитки державі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Ухвалою суду від 25 травня 2022 року відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення по справі.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_2 (НОМЕР_3) (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 (смт Чорноморське,Лиманський район, Одеська область,67570) про визнання дій протиправними та відкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_2 (НОМЕР_3) (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) завдану шкоду в розмірі 116 466 грн. 80 коп. (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 80 коп.) по службам: речовiй; ракетно-артилерійського озброєння; радіаційного, хімічного, біологічного захисту, яка встановлена службовим розслідуванням за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2016 року №214.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з позивача Військової частини НОМЕР_2 (НОМЕР_3) (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) судовий збір в сумі 2481,00 грн. на рахунок UA468999980313171206084015756, отримувач - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача (МФО) 899998; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко