справа № 380/7597/22
28 червня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 26 640,03 грн утриманого із виплаченого за рішеннями судів сум: індексації грошового забезпечення, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції, компенсації за невикористані відпустки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 26 640,03 грн утриманого із виплаченого за рішеннями судів сум: індексації грошового забезпечення, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції, компенсації за невикористані відпустки.
В обґрунтування позову зазначено те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 380/14152/21, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року включно та виплачено середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції за період з 18.03.2021 по 18.06.2021 терміном 64 робочих дні у сумі 56785,28 грн та стягнуто компенсацію за невикористані дні відпустки за 2017-2020 роки у розмірі 87839,73 грн. Однак, при нарахуванні та виплаті вказаних сум грошового забезпечення позивачу, відповідачем утримано податок з доходів фізичних осіб. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, вважає, що в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, ПДФО з позивача не повинен стягуватись, відтак позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 23.05.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7879ел від 09.06.2022), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що виплати, здійснені на виконання рішення суду не є складовими грошового забезпечення. Вказав, що компенсація податку на доходи з фізичних осіб проводиться у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Натомість, на думку відповідача, у цій справі спірні правовідносини стосуються компенсаційних виплат згідно з судовим рішенням. Також стверджує, що середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції та грошової компенсації за невикористані відпустки не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України.
Наказом ГУ НП у Львівській області № 114 о/с від 17.03.2021 «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП, з 18 березня 2021 звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням), встановивши премію за березень 2021 року в розмірі 92,26%, виплативши йому грошову компенсацію за невикористану відпуску за фактично відпрацьований час у 2021 році, у кількості 05 діб основної відпустки.
Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 380/14152/21.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 380/14152/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року включно; зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року включно.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2022 у справі № 380/14152/21 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Захарчука Ярослава Володимировича задоволено: скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, у справі № 380/14152/21 в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нове, яким позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати ОСОБА_1 в день звільнення зі служби в поліції одноразової грошової допомоги при звільненні; стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції за період із 18.03.2021 по 18.06.2021 терміном 64 робочих дні у сумі 56 785,28 грн. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020 роки; стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, як учаснику бойових дій, у розмірі 87 839,73 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем нараховано та 19.04.2022 виплачено позивачу 119140,15 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача в АТ «Приватбанк» від 19.04.2022 № DC393GICC3RUET3R.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 19.04.2022 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Листом № З-26/ОП/17/01-2022 представника позивача повідомлено, що на виконання наказу ГУ НП у Львівській області від 11.04.2022 № 210 о/с позивачу нараховано індексацію в сумі 3375,17 грн, за несвоєчасний розрахунок в сумі 56785,28 грн, компенсацію за невикористані відпустки в сумі 87839,73 на загальну суму 148000,18 грн. З нарахованої суми утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 26640,03 грн та військовий збір в сумі 2220,00 грн. Також повідомлено, що зазначені виплати не є складовими грошового забезпечення, а компенсаційними виплатами, та не пов'язані з виконанням обов'язків під час проходження військової служби, відтак грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб не належиться.
На адвокатський запит представника позивача від 19.04.2022, відповідачем надано копії платіжних доручень №№ 2301-2303 від 19.04.2022 про виконання судового рішення, зокрема про сплату ПДФО у розмірі 26640,03 грн та військового збору у розмірі 2220,00 грн.
Оскільки, як вважає позивач, відповідачем безпідставно стягнуто з нього ПДФО, він звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
11 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988). Пунктом 2 Постанови № 988 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Право позивача на нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані відпустки не є спірним у цій справі.
При вирішенні цієї справи перевірці підлягають дії відповідача щодо нарахування та стягнення з позивача сум податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
На підставі аналізу вказаних положень суд зазначає, що Порядок № 44 до виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не застосовується, оскільки зазначена виплата не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків служби, а відтак не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені зазначеним Порядком.
Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.03.2020 у справі № 1.380.2019.005305.
Відтак вимога позивача про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації за невикористані відпустки задоволенню не підлягає.
Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на постанову Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, у якій Верховний Суд дійшов такого правового висновку:
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, спрямованих на підтримання купівельної спроможності населення України внаслідок підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ураховуючи те, що індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульоване окремим законом, до якого стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить відсильну норму, забезпечення призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Попри наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідних підзаконних нормативних актів, які врегульовують відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям, а також наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який імперативно визначає види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, ці акти не врегульовують віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
При вирішенні цього питання потрібно субсидіарно застосовувати спеціальні положення щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про індексацію грошових доходів населення»; Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вид 17 липня 2003 року № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а правова природа індексації полягає в підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) унаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. Тому вона має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених із військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому разі неврахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Враховуючи вказані висновки Верховного Суду, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення враховується до складу грошового забезпечення позивача. З огляду на зазначене, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення відповідач повинен був компенсувати ОСОБА_1 суми податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх часткового задоволення, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсації сум податку з доходів фізичних осіб утриманого із виплачених за рішенням суду у справі № 380/14152/21 сум індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплачених за рішенням суду у справі № 380/14152/21 сум індексації грошового забезпечення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007 м. Львів пл. Генерала Григоренка 3; код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсації сум податку з доходів фізичних осіб утриманого із виплачених за рішенням суду у справі № 380/14152/21 сум індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплачених за рішенням суду у справі № 380/14152/21 сум індексації грошового забезпечення.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур