29 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/10090/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364911; адреса: вул. Паркова, 4, смт. Компаніївка, Кіровоградська область, 28400)
про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :
- визнати протиправним і скасувати рішення Компаніївської селищної ради Кіровоградської області від 31 серпня 2021 року №3142;
- зобов'язати Компаніївську селищну раду Кіровоградської області повторно розглянути заяву позивачки та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства, за .рахунок сільськогосподарських земель комунальної власності Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, які розташовані за межами населеного пункту с. Мар'ївка.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позов мотивовано тим, що маючи намір отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею, цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» на території с. Мар'ївка о району Кіровоградської області. Однак, відповідач прийняв рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 такого дозволу, пославшись на те, що місце розташування бажаної позивачкою земельної ділянки не відповідає вимогам генерального плану с. Мар'ївка. Позивачка, не погоджуючись з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що нею виконані всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, просить суд зобов'язати відповідача надати їйдозвіл.
Відповідач проти позовних вимог заперечив. У відповіді на відзив вказав, що бажана позивачкою земельна ділянка відповідно до схеми зонування території села Мар'ївка, яка є невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту, знаходиться в зоні В-5 «зона підприємств V класу шкідливості», а отже - не може бути надана у власність для ведення особистого селянського господарства.
У відповіді на відзив позивачка вказала, що подана відповідачем містобудівна документація його доводів не підтверджує, та навіть за умови перебування земельної ділянки у такій зоні, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, це не є перешкодою для відведення її у власність.
Відповідач скерував до суду заперечення на відповідь на відзив та підтримав раніше заявлену позицію щодо обгрунтованості спірного рішення та неможливості надання саме цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель Компаніївської територіальної громади Кіровоградської області.
До заяви позивачкою додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорта та ідентифікаційного номера.
Однак, рішенням Компаніївської селищної ради Кіровоградської області від 31 серпня 2021 року №3142 позивачці відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею у зв'язку невідповідністю місця розташування об'кта вимогам генерального плану с.Мар'ївка Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Так, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною десятою статті 118 ЗК України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами першою та п'ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до частини п'ятнадцятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Крім того, із аналізу положень статті 118 ЗК України вбачається, що законом обумовлені вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, як наголосив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року у справі №806/2978/17, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038) під генеральним планом населеного пункту розуміють одночасно містобудівну документацію на місцевому рівні та землевпорядну документацію, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; а згідно пункту 9 частини першої цієї є статті планом зонування території (зонінг) є документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №3038 план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №3038 передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території.
Відповідно до пункту 4.1 ДБН Б.1.1.-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» планом зонування (зонінгом) на території населеного пункту визначаються межі зон (підзон) з однорідними видами та умовами використання та встановлюються містобудівні регламенти, що діють у межах цих зон (підзон), а згідно пунктів 4.2, 4.3 ДБН зонінг розробляється на основі генерального плану населеного пункту та з урахуванням детальних планів території, зонінг може розроблятися в складі генерального плану або як окремий документ після затвердження генерального плану.
Згідно пункту 4.7 ДБН Б.1.1.-22:2017 зонінг містить дві невід'ємні частини: текстову та графічну.
Розділом 5 ДБН Б.1.1.-22:2017 визначені вимоги щодо графічних матеріалів плану зонування території (зонінгу).
Зокрема, відповідно до пункту 5.8 ДБН Б.1.1.-22:2017 на схемі зонування, як правило, відображаються такі основні типи зон, що мають кодові позначки: Г - громадські (розробляються у разі відсутності цих креслень у складі генерального плану населеного пункту або з метою їх актуалізації відповідно до завдання на проектування за окремим договором); Ж - житлові; Р - ландшафтно-рекреаційні; К - курортні; ТР - транспортної інфраструктури; ІН - інженерної інфраструктури; В - виробничі; КС - комунально-складські; СВ - сільськогосподарського призначення; С - спеціальні; ІК - історико-культурного призначення.
Зокрема, до зони В входять території, що вводяться в межі населеного пункту, на яких розміщуються підприємства, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон - 50 м. Зона формується підприємствами V класу шкідливості в межах виробничих територій, передбачених містобудівною документацією під такий вид забудови.
План зонування села Мар'ївка затверджено рішенням чотирнадцятої сесії Компаніївської селищної ради восьмого скликання від 31 серпня 2021 року №3041.
Судом установлено, що позивачка звернулася до відповідача, маючи намір отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Компаніївської територіальної громади Кіровоградської області.
До заяви позивачкою додані графічні матеріали (викопіювання з Публічної кадастрової карти) із окресленням місця розташування бажаної земельної ділянки.
Як вбачається зі змісту спірного рішення, підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генерального плану с. Мар'ївка.
Так, відповідач стверджує, що відповідно до Плану зонування бажана позивачкою земельна ділянка розташована на виробничій території села Мар'ївка.
Як видно зі співставлення поданого позивачкою витягу з Публічної кадастрової карти України та Плану зонування території села Мар'ївка, бажана позивачкою земельна ділянка дійсно входить до зони В-5 «Зони підприємств з санітарно-захисною зоною 50 м ». ( розділ 7 Плану Зонування території (ЗОНІНГ) села Мар'ївка).
За визначенням, наведеним у статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, а за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Оскільки земельна ділянка, на яку позивачка просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Планом зонування с. Мар'їка віднесена до виробничих земель, то вона не може бути надана у власність як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постанові від 15 січня 2019 року у справі № 522/14444/15-а.
При цьому, надаючи оцінку посиланням позивачки відносно того, що земельна ділянку, що межує з тією, на яку претендує позивачка, передана у власність іншій особі саме для ведення особистого селянського господарствасуд звертає увагу на те, що згідно із відомостями, що містяться у Єдиному дерадвному реєстрі речових пав на нерухоме майно та їх обтяжень, таке рішення приймалось в 2012 році, а Плану зонування території села Мар'ївка затверджено в 2021 році.
За таких умов суд приходить до висновку про обгрунтованість рішення Компаніївської селищної ради Кіровоградської області від 31 серпня 2021 року №3142 та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати, які у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364911; адреса: вул. Паркова, 4, смт. Компаніївка, Кіровоградська область, 28400) про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні діївідмовити повністю.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук