Справа № 22ц-2897/2010
Головуючий у 1-й інстанції - Скалозуб О.М.
Доповідач - Ішутко В.М.
13 липня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ІШУТКО В.М., ЗІНЧЕНКО С.П.,
при секретар:
з участю: Бивалькевич Т.В.
представника позивачів - ОСОБА_4, представника відповідача - Ярмак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині про зобов”язання нарахувати та виплатити одноразову допомогу та щомісячну грошову суму,
В березні 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Ніжині, в якому просили зобов”язати останнього призначити та виплатити їм, як членам сім”ї потерпілого ОСОБА_9, одноразову страхову допомогу в разі стійкої втрати працездатності встановленої Хмельницькою міською МСЕК 17.11.2009 року та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 17.11.2009 року по 16.12.2009 року, які належать їх сину - ОСОБА_9 і не були одержані ним за життя.
Свої позовні вимоги мотивували тим, що в результаті ДТП, яке сталося 18.07.2009 року, їх син - ОСОБА_9 помер 16.12.2009 року в реанімаційному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Вважають, що страхові виплати, передбачені ст.ст. 21, 34 Закону України „Про загальнообов”язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які спричинили втрату працездатності”, які належали їх сину, на підставі ст.1227 ЦК України повинні бути призначені та виплачені їм, як членам сім”ї потерпілого.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року позов задоволено. Зобов”язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Ніжині призначити та виплатити ОСОБА_8 та ОСОБА_7, як членам сім”ї потерпілого ОСОБА_9, одноразову страхову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої Хмельницькою міською МСЕК 17.11.2009 року та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого та період з 17.11.2009 року по 16.12.2009 року, які належать їхньому сину - ОСОБА_9 і не були одержані ним за життя.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 5, 33, 35 Закону України „Про загальнообов”язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які спричинили втрату працездатності”. Також судом неправомірно зроблено висновок про неправильність визначення кола заінтересованих осіб по справі. Неправомірним є висновок про те, що батьки в будь-яких випадках мають бути представниками своїх повнолітніх дітей, оскільки потерпілий був повнолітнім, але знаходився в комі, тобто був недієздатним, то лише судове рішення могло визначити межу повноважень позивачів чи інших осіб, які б могли на це претендувати на представництво щодо його інтересів.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належні суми страхових виплат не були своєчасно виплачені ОСОБА_9, який мав на це право з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків, так як ОСОБА_9 не мав фізичної можливості звернутись з заявою до Фонду, а на неодноразові звернення його батьків як заінтересованих осіб, що зазначені в ст.36 Закону, відповідач відмовляв їм у задоволенні їхніх заяв. Як зазначено в ст.40 Закону у разі смерті осіб, яким не були проведені такі виплати з вини Фонду, вони виплачуються членам їх сімей, якими і є позивачі.
Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов в порушення норм діючого законодавства та обставин справи.
Зобов”язуючи відповідача нарахувати та виплатити позивачам одноразову допомогу та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 17.11.2009 року по 16.12.2009 року, суд не звернув уваги на те, що відповідно до вимог ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входить право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Звертаючись до суду, позивачі, посилаючись на ст. 1227 ЦК України просили зобов”язати відповідача Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві... нарахувати та виплатити їм, як членам сім”ї потерпілого одноразову та щомісячну грошову допомогу втраченого заробітку. Проте, зазначена стаття цивільного кодексу регулює право на одержання соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя.
По справі встановлено що син позивачів - ОСОБА_9, який під час ДТП 18.07.2009 року отримав травму і до відповідача з заявою про отримання страхових сум не звертався.
Статтею 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачений розгляд справ про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи. Позивачі ж, не являються заінтересованими особами в силу норм цивільного та сімейного законодавства. Навпаки, зазначеним законом (ст.ст.33 та 34), передбачена виплата його сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку одноразової допомоги та виплата щомісячних страхових виплат непрацездатним особам, які за повідомленням представника відповідача вже нараховані позивачам.
За таких підстав, коли до складу спадщини не входить право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я, а входить лише призначена сума страхового відшкодування, право на її призначення та виплату згідно із ст. 1219 до складу спадщини не входить, син позивачів, який являється повнолітнім, до Фонду з заявою про нарахування соціальних виплат не звертався, а позивачі, згідно норм цивільного законодавства не являються особами, за зверненням яких фонд повинен був здійснити нарахування страхових виплат, а тому у фонду не було підстав для нарахування таких виплат, а згодом і її виплати, а тому, фонд обгрунтовано відмовив у призначенні та виплаті одноразової допомоги та щомісячних виплат після смерті ОСОБА_9
Оскільки рішення суду не відповідає вимогам закону та матеріалам справи, воно підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.1219 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині - задовольнити.
Рішення Ніжинського районного суду від 20 травня 2010 року - скасувати .
В задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині про зобов”язання нарахувати та виплатити одноразову допомогу та щомісячну грошову суму - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді :