Справа № 699/601/22
Номер провадження № 2/699/271/22
29.06.2022 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шеавченківський районний суд Черкаської області
В складі: головуючого - Гусарової В.В., при секретарі - Могильної І.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Корсунь-Шевченківській Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар'єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» ( код ЄРДПОУ 31440826,юридична адреса 19400 Черкаська область м. Корсунь-Шевченківський урочище «Сівач») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку на час затримки заробітної плати та стягнення моральної шкоди
До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 17 .05. 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар'єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку на час затримки заробітної плати та стягнення моральної шкоди.
1.В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що позивач був прийнятий на роботу в ДП «Корсунь-Шевченківський гранкарьєр «Сівач» ПрАТ «Сівач» 16.11.202Іроку на посаду головного інженера, з оплатою праці згідно штатного розкладу.
Щомісячно позивачу відповідач здійснював нарахування сум заробітної плати, але вчасно її не платив. За листопад 2021 року зарплату видали 29 грудня 2021 року в сумі 8050 гривень та 22 квітня 2022року в сумі 1000 гривень.
Однак, починаючи з грудня 2021 року фактична виплата його заробітної плати не здійснювалась.
Згідно поданої заяви, позивач був звільнений з роботи 05.05.2022 року, та 06.05.2022 року отримав розрахункові гроші в сумі 1000 гривень .За весь час роботи, включаючи оплату за щорічну відпустку та розрахункові кошти позивач отримав 10500 гривень.
Згідно довідки, яка була надана йому за місцем роботи, за період з листопада 2021 року по травень 2022року відповідачем було нараховано та не виплачено мені заробітної плати на суму 61533,94 грн., тобто майже пів року він не отримував належних йому коштів за виконану роботу.
На підготовчому судовому засіданні позивач подав уточнений розрахунок щодо виплат, які , за його думкою, необхідно стягнути з відповідача : заборгованість по заробітній платі - 60983,94 гр.; заборгованість за час затримки заробітної плати - 25396,20, які просив суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що у зв'язку зі значною затримкою заробітної плати він відчував моральні страждання, втратив нормальні життєві зв'язки, змушений економити на харчах, зазначене негативно впливало на відносини в середині його родини.
Завдана йому моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів.Тому позивач вважає, що незаконними діями ДП «Корсунь-Шевченківський гранкарьєр «Сівач» ПрАТ «Сівач» , нанесло йому моральну шкоду, яку він оцінює у 50000 грн., що також просив стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
2.Відповідач та його представник визнали позовні вимоги частково ( щодо розміру невиплаченої заробітної плати - у повному обсязі, щодо затримки виплати - у сумі 5000 гр. та не визнали моральну шкоду у повному обсязі, підтримали свої аргументи, які були зазначені у відзові на позовну заяву про таке :
Позивач просить стягнути середній заробіток, починаючи з 06 травня 2022 року (наступного дня після звільнення). Сторона позивача звернула увагу суду, що позивач у день звільнення не працював. Із вимогою про проведення із ним розрахунків він також не звертався. А в разі, якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунки ( у даному випадку з 14.06.2022 р. - коли відпоавідач отримав позовну заяву для ознайомлення).
Щодо стягнення моральної шкоди, сторона відповідача зазначила, що позивач при прийомі на роботу був обізнаний із специфікою роботи підприємства. Більше того, майже весь період "роботи позивача" він майже весь час був дома, а не на роботі, бо підприємство не працювало. Крім того, позивачем не вживались заходи досудового та судового захисту своїх прав протягом всього цього часу, що свідчить про невмотивованість його доводів про його страждання.
3. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідност. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
3.1.Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ДП "Корсунь - Шевченківський гранкар'єр "Сівач" ПрАТ "Сівач" на посаду головного інженера 16.11.2021 року. наказом № 2 від 01.03.2022 року ". На ДП "Корсунь - Шевченківському гранкар'єрі "Сівач" ПрАТ "Сівач" було оголошено простій та зупинено роботу підприємства на період з 01.03.2022 року по 17.04.2022 року ( на час воєнного стану). ( а.с.21)
20.04.2022 року ОСОБА_1 подав заяву на отримання щорічної відпустки з подальшим звільненням. ( а.с.20). В день звільнення ОСОБА_1 не працював, так як це був останній день його відпустки.
ДП "Корсунь - Шевченківський гранкар'єр "Сівач" ПрАТ "Сівач" визнає, що дійсно допускали порушення щодо невчасної виплати заробітної плати. Крім того, в день звільнення, по причині відсутності коштів, не провело з ОСОБА_1 остаточний розрахунок при звільненні.А тому, суд вважає обгрунтовними позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2021 року по 05 травня 2022 року в сумі 60 983,94 грн (а.с. 23).
3.2.Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 06.05.2022 по 29.06.2022 в сумі 25396,20 грн., то вказані вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесульних рішень.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц, зроблений такий висновок: «звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред'являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.
Таким чином, суд вважає, що так як позивач не надав доказів того, що звертався до відповідача з питанням про отримання коштів за затримку виплати заробітної плати до подання позову до суду, суд повинен виходити з строку отримання відповідачем копії позовної заяви ( тобто 14.06.2022 р.) ( а.с.14).При цьому розраховуючі суми виплати за затримку заробітної плати суд виходить з того, що з 14.06.2022 р. по 29.06.2022 р. - пройшло 12робочих днів х 470,3 ( середня заробітна плата за 1 день) =5673 гр.60 коп. - сума яка підлягає стягненню з відповідача.
3.3.Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).
У пунктах 3, 4, 10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма права містить перелік юридичних фактів, що є підставою виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а статтею 237-1 цього Кодексу передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення порушених прав, зокрема погашенням заборгованості з виплати заробітної плати, а має самостійне юридичне значення. Таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 19.02.2020р. у справі №591/4825/17.
За приписами п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р., зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди необхідно з'ясувати: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналогічні висновки містить і Постанова Верховного Суду від 24.06.2020р. в справі №455/1076/16-ц, в якій зазначено, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Тобто моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов'язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення. Аналогічна правова позиція щодо покладення обов'язку доказування моральної шкоди на позивача викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2019р. у справі №815/6107/17 і від 04.03.2020р. у справі №815/2215/15.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, - посилається на те, що у зв'язку зі значною затримкою заробітної плати він відчуває моральні страждання, втратив нормальні життєві зв'язки, змушений економити на харчах, зазначене негативно впливає на відносини в середині його родини.Завдана йому моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер майнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а тому суд дійшов висновку, що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 2000,00 грн.
Твердження відповідача щодо того, що позивачем арифметично не обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди суд не приймає та вважає безпідставними, оскільки законодавством не передбачено методику визначення розміру відшкодування моральної шкоди, адже немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, переживань особи.
3.4.Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 260, 21 гр., розраховуючі її наступним чином:
-Суд не брав до уваги вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі ( бо за вказаною вимогою позивач звільнений від сплати судового збору і у випадку її задоволення саме з відповідача у державний бюджет стягуються судові витрати :
- Сума затримки виплати заробітної плати судом задовольняється на 22,22 % ( вимоги заявлені на 25396,2 гр, задоволено 5643,6 гр.) і відповідно з відповідача стягується 22,22% сплаченого позивачем судового збору у сумі 992,4 гр. - тобто на суму 220,51 ггр.
-Сума моральної шкоди задоволена судом на 4 % ( заявлена сума - 50 тис. гр., задоволено 2 тис. гр.) і відповідно з відповідача стягується 4 % сплаченого ( 992,4 гр.) судового збору- тобто на суму 39,7 гр., а всього судового збору на суму 260, 21 гр. (220,51 гр.+39,7 гр.).
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар'єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» ( код ЄРДПОУ 31440826,юридична адреса 19400 Черкаська область м. Корсунь-Шевченківський урочище «Сівач») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку на час затримки заробітної плати та стягнення моральної шкоди задовоьнити частково.
Стягнути з ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар'єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» ( код ЄРДПОУ 31440826,юридична адреса 19400 Черкаська область м. Корсунь-Шевченківський урочище «Сівач») на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі на суму 60983 гр.94 коп., затримку виплати заробітної плати на суму 5643,6 гр., моральну шкоду за затримку виплати заробітної плати на суму 2000 гр., а всього на суму 68627,54 гр. ( шістдесят вісім шістсот двадцять сім гривень 54 коп).
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар'єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» ( код ЄРДПОУ 31440826,юридична адреса 19400 Черкаська область м. Корсунь-Шевченківський урочище «Сівач») на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати на суму 260,21 гр.
Стягнути з ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар'єр «Сівач» ПрАТ «Сівач» ( код ЄРДПОУ 31440826,юридична адреса 19400 Черкаська область м. Корсунь-Шевченківський урочище «Сівач») на користь держави судовий збір у сумі 992,4 гр. (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяГусарова В.В.