Справа № 699/1221/21
Номер провадження № 2/699/49/22
24.06.2022 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Свитки С.Л.,
за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,
представника позивача - адвоката Дороганя О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
17.12.2021 року представник позивача адвокат Дорогань О.М. від імені позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 доларів США - суму основного боргу, 3% річних в сумі 811,22 доларів США, судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 доларів США, що підтверджується власноруч написаною у присутності свідків відповідачем розпискою від 01.11.2018 року, оригінал якої перебуває у позивача. Згідно розписки відповідач зобов'язався повернути позивачу 10 000,00 доларів США у строк до 01 квітня 2019 року. Але відповідач борг в сумі 10 000,00 доларів США не повернув, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення боргу і 3% річних, нарахувавши їх за період з 02.04.2019 року по 14.12.2021 року в сумі 811,22 доларів США.
Позивач у судове засідання не з'явився, його інтереси у судовому засіданні представляв адвокат Дорогань А.М., який позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач відзив не надав, у судове засідання не з'явився, 23.05.2022 року, 30.05.2022 року звернувся до суду із заявами про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, які крім зазначення даної обставини не мали жодного обгрунтування неможливості явки останнього у суд, у зв'язку з чим суд вважає вказані заяви не обгрунтованими і не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.
Згідно оригіналу розписки, що була надана позивачем суду та приєднана до матеріалів справи, ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 16 грудня 2004 року, прописаний за адресою - АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 9 липня 1998 року, кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч доларів США), зобов'язався повернути їх в повному обсязі до 1 квітня 2019 року. Також вказано: “1.11.2018 року підпис ОСОБА_2 . Свідки ОСОБА_3 підпис 1.11.2018 року підпис ОСОБА_2 ” (а.с. 81).
До позовної заяви додано також повідомлення позивача від 13.12.2021 року, адресоване відповідачу, яким позивач повідомляє відповідача про те, що сума неповернутого йому ОСОБА_2 боргу за розпискою від 01 листопада 2018 року становить 10 000,00 (десять тисяч) доларів США. Жодних коштів ОСОБА_2 йому за вказаною розпискою не повертав. Також вказує про наявність у нього оригіналу розписки ОСОБА_2 (а.с. 13).
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Досліджена судом розписка відповідача вказує, що останній отримав від позивача кошти на певний період до настання конкретної дати - до 01 квітня 2019 року. Отже після настання вказаної дати відповідач зобов'язаний був повернути позивачу отримані кошти. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
За таких обставин суд приходить до висновку, що розписка відповідача підтверджує умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Що стосується стягнення суми позики в іноземній валюті - доларах США, суд зазначає наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
У частині четвертій статті 5 Декрету № 15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом № 15-93 не передбачено обов'язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача основного боргу по позиці в сумі 10 000,00 доларів США.
Крім того, суд погоджується із розрахунком 3% річних, наведених позивачем у його позовній заяві і стягує із відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 02.04.2019 року по 14.12.2021 рік в сумі 811,22 доларів США.
При розподілі судових витрат між сторонами суд керується тим, що згідно ч.1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано суду договір №29/04/2021 від 13.12.2021 року про надання правничої (правової) допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Дорогань О.М. (а.с. 18-20), акт про надання правничої (правової) допомоги від 14.12.2021 року на суму 4625,00 грн, копію квитанції на суму 4625.00 грн, згідно якої позивач оплатив ОСОБА_4 суму 4625.00 грн за надану правничу (правову) допомогу згідно договору №29/04/2021 від 13.12.2021 року. Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5275, виданого 28.09.2012 року Київською міською КДКА Дорогань Олександр Михайлович має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 23).
Від відповідача не надходило до суду заяви в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За таких обставин суд, задовольняючи позов, відповідно до ст.141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати - судовий збір в сумі 2906,55 грн. та витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 4625.00 грн,
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 16.12.2004 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , інші відомості суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 09.07.1998 року, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_2 , інші відомості суду невідомі, борг за договором позики в сумі 10 000,00 (десять тисяч) доларів США та 3% річних в сумі 811 (вісімсот одинадцять) доларів США 22 центи, витрати по сплаті судового збору в сумі 2906,55 грн та витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 4625.00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 27.06.2022 року.
Суддя Свитка С.Л.