Справа № 740/1694/22
Провадження № 2-о/740/61/22
29 червня 2022 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпусь І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кубрак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про встановлення факту смерті,
28 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті його сестри - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Севастополь.
В обґрунтування заяви посилається на те, що він позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть сестри в органах реєстрації актів цивільного стану України через відсутність документів про підтвердження смерті сестри, які б відповідали встановленим законодавством України вимогам. Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне йому для проведення компетентним органом України державної реєстрації смерті сестри ОСОБА_2 і видачі свідоцтва про смерть встановленого зразка згідно з законодавством України і вступу у спадщину.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) направив заяву про можливість розгляду справи без їх участі та відсутність заперечень.
У відповідності до вимог ст. 223, ч.2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополі, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 29.03.2022 відділом записів актів цивільного стану Балаклавського району міста Севастополя Управління ЗАГСу м. Севастополя.
Заявник ОСОБА_1 не може зареєструвати смерть ОСОБА_2 в органах державної реєстрації актів цивільного стану через відсутність документів встановленого зразка згідно законодавства України, які засвідчують цей факт.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях. Таким чином, місто Севастополь є тимчасово окупованою територією.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, видані окупаційними органами свідоцтво про смерть не можуть прийматися державними органами України як документи, що створюють правові наслідки.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку, який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини, Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведене, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій тимчасово окупованій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Згідно роз'яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року № 985/0/208-21, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що надане в якості доказу свідоцтво про смерть, хоча і не є документом встановленої форми про смерть, водночас вважається доказом, який достовірно свідчить, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Севастополі, Україна.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до пінпункту "ґ" пункт 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, оскільки потрібно йому для державної реєстрації смерті сестри.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його сестри ОСОБА_2 .
Керуючись ст.315-319, 430 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території міста Севастополя, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу Державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя І.М. Карпусь