Справа 573/578/22
Номер провадження 3/573/217/22
29 червня 2022 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм у ФГ «Князівське», паспорт серії НОМЕР_1 від 18 березня 2004 року,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
1. Фактичні обставини встановлені судом
12 червня 2022 року о 17 годині 29 хвилини в районі будинку №70 по вул. 8-го Березня в с. Павлівка Сумського району Сумської області ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21053, д. н. з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
2. Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, викладені у протоколі обставини підтвердив, щиро розкаявся, просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки працює водієм у ФГ «Князівське», у зв'язку з чим використовує водійські права, що є його єдиним способом заробітку.
3. Досліджені судом письмові докази
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується письмовими матеріалами справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №174067 від 12 червня 2022 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- оптичним диском, на якому зафіксовано факт відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння.
4. Мотиви суду
Відповідно до положень статей 245 та 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252 КУпАП).
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що будь-які підстави не довіряти зібраним по справі доказам відсутні, оскільки вони містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт та крім того, вони об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
4. Мотиви накладення адміністративного стягнення
Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте, покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). В рішенні по даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
У рішенні ЄСПЛ по справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року).
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Вирішуючи питання щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення враховую, що останній працює водієм в ФГ «Князівське», а отже, його трудова діяльність пов'язана з необхідністю керування транспортними засобами, що є його єдиним способом заробітку.
Таким чином, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом призведе до того, що він втратить єдине джерело доходів, що в свою чергу позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання сім'ї.
Також враховую відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , те, що він раніше до будь-яких видів юридичної відповідальності не притягувався, є єдиним годувальником у сім'ї, за місцем роботи характеризується виключно позитивно.
Крім того, виходжу з того, що в КУпАП відсутня стаття, яка передбачає можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж встановлене законом, а діючим Кримінальним кодексом України така можливість передбачена. Таким чином, виходячи з матеріалів справи та відомостей про особу ОСОБА_1 , у даному випадку вважаю за доцільне застосувати аналогію права та накласти на нього основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 своєї провини та щире каяття, відомості про особу останнього, відсутність обтяжуючих обставин, вважаю за можливе призначити йому адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.
Вважаю, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
У зв'язку з накладенням адміністративного стягнення, на підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягненню з ОСОБА_1 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 33, 40-1, 245, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя