Справа № 2-62/2010
20 липня 2010 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Пономаренко І.П.
при секретарі Некрасовій А.В.
за участю: представника позивача Залізько В.С.
відповідача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівского міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, суд, -
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04 квітня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 7075, відповідно до умов якого позивач КБ «ПриватБанк» надав кредит у розмірі 7650 доларів США на придбання автомобіля, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 17 % річних. Також було складено графік погашення заборгованості, який є додатком № 1 до вказаного договору. Кредитні кошти було отримано відповідачем та придбано за них автомобіль.
Крім цього, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 7075, між сторонами 04 квітня 2008 року було укладено договір застави автотранспорту , згідно умов якого в забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором відповідач надав у рухоме майно, а саме - автомобіль автомобіль «VOLKSWAGEN» модель 9КVF, рік випуску 2000, тип ТЗ: фургон малотонажний-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 .
Згідно до розрахунку, заборгованість відповідача станом на 30 квітня 2009 року складає 7004,94 доларів США.
У зв»язку з чим позивач просить звернути стягнення на предмет застави - автомобіль «VOLKSWAGEN» модель 9КVF, рік випуску 2000, тип ТЗ: фургон малотонажний-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з наданням позивачеві всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року.
В обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що він 04.04.2008р. уклав з Відповідачем - ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір №7075. Стверджує, що примірник договору йому не вручався та про його зміст він довідався з додатку до позовної заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк». Як визначено у п.п.1.1, 1.2 договору №7075 Кредитор - ЗАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався видати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 7650,00 доларів США. Розмір кредиту визначений виключно у доларах США. Окрім того, у відповідності до п.2.2.3 кредитного договору №7075 визначено, що погашення кредиту здійснюється відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків та винагороди, що зазначені в Додатку № 1 до даного договору. Як визначено у додатку № 1 до кредитного договору всі необхідні суми щодо погашення суми кредиту визначено у доларах США. Згідно з п.4.7 кредитного договору №7075 погашення кредиту, сплата відсотків за даним Договором здійснюється у валюті кредиту (доларах США).
Вважає, що грошовою одиницею України є гривня (ст.99 Конституції України). Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривнях (ч.І ст.524 ЦК). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦК). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу (ч.І ст.215 ЦК). Також вважає, що у суду є всі підстави для визнання пунктів 2.2.3, 4.7 кредитного договору №7075 від 04.04.2008р. та додатку №1 до договору №7075, а також через те, що КБ «ПриватБанк» незаконно здійснював валютні операції, у суду є всі підстави для визнання кредитного договору №7075 від 04.04.2008р. недійсним на підставі ч.І ст.215 ЦК.
Також стверджує, що кредитний договір №7075 від 04.04.2008р. має бути визнаним недійсним на підставі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», через те, що з моменту укладення договору значно зріс курс долара США до гривні.
Для забезпечення виконання кредитного договору №7075 я 04.04.2008р. уклав з ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір застави автотранспорту №7075-1. Як зазначено в п.6 договору застави автотранспорту для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором я, як Заставодавець, нібито надав в заставу автомобіль VOLKSWAGEN 9КVF 2000 року випуску, держ.номер НОМЕР_2. У відповідності до п.2 договору застави автотранспорту - заставою забезпечується виконання зобов'язань Заставодавця, що випливають з кредитного договору №7075 від 04.04.2008р. у розмірі 7650,00 грн.
У вказаному договору невірно вказана сума кредиту та назва автомобіля.
Тому посилаючись на викладене просить суд визнати кредитний договір №7075 від 04.04.2008р., укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 - недійсним; визнати недійсним пункти 2.2.3, 4.7 кредитного договору №7075 від 04.04.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 та Додаток №1 до кредитного договору №7075 від 04.04.2008р.; визнати договір застави автотранспорту №7075-1 від 04.04.2008р., укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 - недійсним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов не визнав у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити як необгрунтованому.
Відповідач в судовому засіданні позов КБ «ПриватБанк» до нього не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити. Свої зустрічні позовні вимоги до КБ «ПриватБанк» підтримав повністю та просив зустрічний позов задовольнити з викладених у ньому підстав та наполягав на тому, що пакет документів отримав не у нотаріуса, а лише після того, як банк подав на нього до суду.
Третья особа в судовому засіданні пояснила, що в текстах договорів, які готували самі сторони, а вона лише посвідчувала ці договори, було допущено технічні помилки у назві автомобіля, який був предметом застави, а також в результаті технічної помилки вказано валюту гривня замість доларів США. Вказане допущено в результаті технічних помилок, та сторони, коли на місці ознайомлювалися з текстами договорів на це уваги не звернули. Пакети документів сторони отримали на місці, про що розписалися у відповідному журналі. Вважає, що позов «ПриватБанку» є обґрунтованим, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Суд, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст.589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.
Згідно ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов»язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст..1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку надання..
В судовому засіданні встановлено, що 04 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 7075 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого позивач КБ «ПриватБанк» надав відповідачеві кредит в сумі 7650 доларів США на придбання автомобіля, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 17 % річних на суму заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2012 року.
Згідно розділу 4 Кредитного договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно в період сплати позичальником банку щомісячного платежу згідно додатку № 1 до кредитного договору від 04 квітня 2008 року, у якому встановлено відповідний графік погашення кредиту та відсотків.
Крім цього, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 7075, між сторонами 04 квітня 2008 року було укладено договір застави автотранспорту № 7075-1, згідно умов якого в забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором відповідач надав у заставу рухоме майно, а саме - автомобіль «VOLKSWAGEN» модель 9КVF, рік випуску 2000, тип ТЗ: фургон малотонажний-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2. У відповідності до п.п.15.8.1, 15.8.2, 15.8.3, 21-26 договору застави, позивач вправі звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов»язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
Згідно до розрахунку, заборгованість відповідача складає станом на 30 квітня 2009 року відповідно 7004,94 доларів США, у тому числі: основний борг - 6723,79 дол. США, відсотки - 278,23 дол. США, пеня - 2,92 дол. США.
При цьому, протягом трьох останніх місяців періоду, за який розраховано заборгованість, з»явилася стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості.
У надані строки відповідач не врегулював спірні питання з приводу погашення заборгованості та в теперішній час відповідач продовжує порушувати умови Кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості.
У зв»язку з вищевикладеним, суд приходить до висноку про те, що на підставі зазначених вищен норм закону позовні вимоги підлягають повному задоволенню, так як відповідачем допущено грубі порушення умов Кредитного договору, які дають всі підстави позивачеві для звернення на предмет застави, а саме - на автомобіль «VOLKSWAGEN» модель 9КVF, рік випуску 2000, тип ТЗ: фургон малотонажний-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2,
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, суд приходить до наступного.
Ст.99 Конституції України закріплено, що грошовою одиницею України є гривня.
Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Положення вказаної статті не визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є чинними на момент розгляду справи.
Відповідно до ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» операції банків із розміщення залучених коштів здійснюються від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
На час укладення кредитного договору з ОСОБА_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк» були у наявності ліцензія та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2, ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», видані Національним банком України за № 22 від 01 грудня 2001 року та № 22-2 від 29.07.2003 року з додатком про перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо операцій з валютними цінностями.
Таким чином, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо кредитування в іноземній валюті були правомірними та здійснювалися на основі чинного законодавства.
Позицію ОСОБА_2 щодо неправомірності дій банку про стягнення грошових коштів на погашення кредиту в іноземній валюті суд не може прийняти до уваги, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» не позбавлений права на здійснення операцій з іноземною валютою.
Національний банк України листом від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612 «Про правомірність укладення кредитних договорів в іноземній валюті» роз'яснив, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, так як законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Вказана у дозволі валютна операція відповідає характеру укладеної ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта, а тому зустрічні вимоги відповідача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави задоволенню не підлягають, оскільки є необгрунтованими та не відповідають чинному законодавству.
При цьому, суд вважає, що допущені у тексті договору застави автотранспорту № 7075-1 технічні помилки, а саме: в п.1 вказана сума 7650 грн. замість вірної 7650 доларів США, а також в п.6 назва автомобіля FOLKSWAGEN 9КVF замість вірної «VOLKSWAGEN» модель 9КVF, не є підставою для визнання договору застави та кредитного договору недійсними, так як сторони не робили зауважень з цього приводу, та виконали всі істотні умови зазначених договорів.
Тому відсутні будь-які підстави для визнання правочину нікчемним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
До пояснень відповідача ОСОБА_2 про те, що він не отримав договору застави до того, поки банк не звернувся до суду, суд ставиться критично, так як відповідач є особою, заінтересованою в результатах розгляду справи.
Також суд не вважає обґрунтованими посилання позивача на законодавство України, що регулює права споживачів, так як він добровільно укладав кредитний договір на отримання грошових коштів у іноземній валюті, не використав своє право, передбачене ст..1056 ЦК України на відмову від одержання кредиту частково або повністю, прийняв вказані грошові кошти та погоджувався взяти на себе всі ризики, пов»язані з укладенням та виконанням вказаного договору.
Крім того, згідно ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені останнім при зверненні з позовом, на загальну суму 818 грн. 85 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення - задовольнити.
Звернути стягнення на предмет застави, а саме - на автомобіль «VOLKSWAGEN» модель 9КVF, рік випуску 2000, тип ТЗ: фургон малотонажний-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7075 від 04 квітня 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені по справі судові витрати в сумі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 85 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано в Тернівський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: