Справа № 946/4292/22
Провадження № 1-кс/946/1764/22
28 червня 2022 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
У своєму клопотанні, слідчий вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що 25.06.2022 старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_4 , інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_5 та оперуповноважений загального сектору №1 ВКП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській ОСОБА_6 , згідно розстановки нарядів на 25.06.2022, затвердженої начальником ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області заступили на добове чергування.
Так, 25.06.2022 о 23.50 на мобільний телефон чергової частини відділення поліції №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 , який скаржився на сусідів, які проживають по АДРЕСА_1 , так як останні гучно себе поводили.
Прибувши за вказаною адресою працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розпочали спілкуватись з присутніми заявником ОСОБА_7 для з'ясовування обставин, що слугували підставою для виклику працівників поліції. В цей час з подвір'я будинку АДРЕСА_1 вийшов мешканець будинку ОСОБА_9 та тримаючи в обох руках кухонні ножі почав висловлюватися нецензурною лайкою та погрожувати застосування ножів відносно ОСОБА_7 .
На законні вимоги працівників поліції щодо припинення протиправних дій, ОСОБА_9 не реагував та в подальшому, діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є співробітником правоохоронного органу, який виконує свої службові обов'язки, ОСОБА_9 став поводити себе агресивно та усвідомлюючи, що він чинить активну фізичну протидію виконанню працівниками поліції своїх службових обов'язків, тримаючи в обох руках ножі, взяв з подвір'я будинку стілець та цеглину та кинув в працівника поліції ОСОБА_8 , при цьому намагався завдати удар ножем, а саме розмахуючи перед поліцейським здійснив потерпілому ОСОБА_8 поріз верхньої частини кисті правої руки.
На висловлену вимогу працівників поліції припинити свою протиправну поведінку, ОСОБА_9 не відреагував, законних вимог поліцейських не виконав, після чого ОСОБА_8 відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» застосував до ОСОБА_9 спеціальний засіб терен 4м, ПР-23М та спеціальний засіб кайданки, таким чином затримавши його.
За вказаним фактом, 26.06.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162150000589, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та розпочато досудове розслідування.
Під час проведення огляду місця події на АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , на подвір'ї будинку виявлено та вилучено: дві гільзи від патрону калібру 9х18 мм, два кухонних ножа, один з яких з пластиковою рукояткою світлого кольору (довжиною приблизно 24 см) та другий ніж золотистого кольору (довжиною приблизно 23 см).
Старшим слідчим відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області 26.06.2022 винесено постанову про визнання речовими доказами вказаних речей.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що для встановлення важливих обставин у кримінальному проваджені, необхідно зберегти речові докази а саме: дві гільзи від патрону калібру 9х18 мм, два кухонних ножа, які вилучені та упаковані до спеціальних сейф -пакетів НПУ, вони зберегли на собі його сліди та визнані постановою слідчого як речові докази у кримінальному провадженні, і без цих складових не можливо буде в подальшому прийняти об'єктивне рішення по кримінальному провадженню, виникла необхідність накласти арешт на дане майно.
Слідчий та прокурор про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак в судове засідання не з'явились, в клопотанні зазначили про розгляд справи без їх участі.
Особа, у якої вилучено майно, в судове засідання не з'явилася, надала слідчому судді заяву про розгляд справи за її відсутності.
В силу ст. 107 КПК технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 , ч. 3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Згідно з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.1 листа за №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов'язанні сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: дві гільзи від патрону калібру 9х18 мм, два кухонних ножа, один з яких з пластиковою рукояткою світлого кольору (довжиною приблизно 24 см) та другий ніж золотистого кольору (довжиною приблизно 23 см).
Заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення або отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1