Справа № 362/343/21
Провадження № 2/362/420/22
25.01.22 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Берковської Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 107 545,57 грн. та судовий збір, який було сплачено військовою частиною НОМЕР_1 за подачу позовної заяви.
В обґрунтування позову зазначили, що згідно витягу з послужного списку старший сержант ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 22.05.2013 року по 04.07.2014 року в військовій частині НОМЕР_1, був прийнятий на військову службу за контрактом на посаду водія-хіміка за наказам командира військової частини НОМЕР_1 № 23-пм від 04.07.2014 року. З 02.03.2017 року по 27.08.2019 року перебував на посаді начальника речового складу військової частини НОМЕР_1 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 7-рс від 02.03.2017 року.
07 квітня 2019 року тимчасово виконуючим обов'язки заступника командира частини з тилу-начальника тилу капітаном ОСОБА_2 був написаний рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо того, що він під час виконання обов'язків за посадою, визначених статтею 98 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, провів перевірку матеріальних засобів, що зберігаються на речовому складі військової частини НОМЕР_1, в ході проведення якої було виявлено нестачу матеріальних засобів. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 218 від 12.04.2019 року, з метою об'єктивного визначення причин та обставин, що сприяли виникненню нестачі матеріальних засобів було призначено службове розслідування.
З пояснень начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 , було встановлено, що 29 березня 2019 року ним особисто була проведена перевірка відповідно до облікових даних наявності речового майна на речовому складі військової частини НОМЕР_1. Перевірку було здійснено в присутності матеріально-відповідальної особи - начальника речового складу військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 . Майно до перерахунку представляв особисто старший сержант ОСОБА_1 . Результати перевірки були записані в акт службового розслідування по факту виникнення нестачі речового майна на речовому складі військової частини НОМЕР_1.
В ході службового розслідування було встановлено, що дана нестача матеріальних засобів виникла внаслідок його неуважності та неналежного ставлення до зберігання державного майна. Нестача речового майна на думку старшого сержанта ОСОБА_1 виникла під час недодержання своїх посадових обов'язків, а також через особисту недисциплінованість, про що він зазначив в своїх поясненнях від 07.04.2019 року. Таким чином ОСОБА_1 порушив п. 3.2.41. «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 року, ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що призвело до нестачі речового майна на речовому складі і як наслідок старшим сержантом ОСОБА_1 було завдано державі матеріальних збитків, сума яких складає 77893,66 (сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто три гривень шістдесят шість копійок).
Керуючись вимогами пунктів 13, 16 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, що призвело до нанесення державі матеріальних збитків через нестачу військового майна, з метою недопущення подібних випадків серед військовослужбовців військової частини, втрати державного майна та притягнення начальника складу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 262 від 26.04.2019 року «Про результати службового розслідування» старшого сержанта ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 77893,66 (сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто три гривні шістдесят шість копійок).
Також, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2019 року № 360 «Про проведення перевірки господарської діяльності та інвентаризації озброєння, військової техніки та майна у військовій частині НОМЕР_1» внутрішньо-перевірочною комісією речової служби на речовому складі військової частини НОМЕР_1 у матеріально-відповідальної особи - начальника речового складу військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 було виявлено нестачу речового майна на суму 70096,73 (сімдесят тисяч дев'яносто шість гривень сімдесят три копійки), що підтверджується довідкою-розрахунком №52/53 від 02.08.2019 року на нестачу майна речової служби, яке рахувалось за начальником речового складу військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2019 року № 485 «Про притягнення до матеріальної відповідальності винних осіб за результатами перевірки господарської діяльності та інвентаризації майна речової служби у військовій частині НОМЕР_1» нестача військового майна виникла з причини порушення начальником речового складу старшим сержантом ОСОБА_1 вимог пункту 3.2.40. наказу Міністерства оборони України № 300 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» від 16.07.1997 року щодо відповідальності за правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, та п.3.2.41 щодо суворого виконання правил приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допущення випадків псування та нестач. Недостачу на речовому складі було виявлено не вперше, до виконання службових обов'язків щодо збереження переданих під матеріально-відповідальне збереження матеріальних цінностей держави начальник речового складу військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 ставився безвідповідально та допускав систематичні порушення у порядку зберігання, видачі і обліку, за що мав ряд дисциплінарних стягнень, та пояснити черговий випадок нестачі він не зміг.
В зв'язку з повторною недостачею було прийнято рішення (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2019 року №485) про занесення суми виявленої нестачі у розмірі 70096,73 (сімдесят тисяч дев'яносто шість гривень сімдесят три копійки) до книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1, відшкодування провести за рахунок винної особи - начальника речового складу військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 в повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 262 від 26.04.2019 року «Про результати службового розслідування» було притягнено до матеріальної відповідальності на суму 77893,66 (сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто три гривні шістдесят шість копійок) та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2019 року № 485 "Про притягнення до матеріальної відповідальності винних осіб за результатами перевірки господарської діяльності та інвентаризації майна речової служби у військовій частині НОМЕР_1» було притягнено до матеріальної відповідальності у розмірі 70096,73 (сімдесят тисяч дев'яносто шість гривень сімдесят три копійки). Отже, загальна сума завданих збитків склала 147 990,39 грн.
З моменту притягнення винної особи до відповідальності, з грошового забезпечення Відповідача утримувалась частина коштів, за рахунок яких відшкодовувалась завдана ним матеріальна шкода. Станом на день звільнення сума непогашеної Відповідачем заборгованості склала 107 545,57 грн.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2020 року №153 старшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2020 року №41-рс відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за підпунктом а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), з 28 липня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Особову справу військовослужбовця було направлено для постановки на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області.
Відповідно до довідки про суму заборгованості, що підлягає стягненню з старшого сержанта ОСОБА_1 станом на 28 липня 2020 року, йому було повідомлено, що залишок невідшкодованої заборгованості, що підлягає стягненню становить 107 545,57 (сто сім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень п'ятдесят сім копійок). Було запропоновано погасити заборгованість в добровільному порядку. Щодо вказаної суми заборгованості погасити її в добровільному порядку ОСОБА_1 не заперечував, проте вказав що на даний час такої суми він не має, тому зобов'язався у найкоротший термін працевлаштуватися та виплачувати зазначену суму.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 44-45).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2021 року клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 було задоволено та справу було призначено за правилами загального позовного провадження (а.с. 56-57).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2021 року було закрито підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду (а.с. 79).
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи по суті повідомлялася судом належним чином (а.с.81).
ОСОБА_1 , який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі, за останньою відомою адресою, але повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній» (а.с.72, 74, 75, 83) та у порядку ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.80), не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено,що згідно витягу з послужного списку старший сержант ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 22.05.2013 року по 04.07.2014 року в військовій частині НОМЕР_1, був прийнятий на військову службу за контрактом на посаду водія-хіміка. 19.08.2019 року по 19.02.2020 року командир відділення РХБР, а з 19.02.2020 року командир відділення військової частини НОМЕР_1 (а.с. 10).
Згідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 7-рс від 02.03.2017 року молодший сержант ОСОБА_1 був призначений начальником складу роти матеріального забезпечення (а.с. 24).
Відповідно до Витягу з Наказу № 218 від 12.04.2019 року було призначено службове розслідування з приводу нестачі матеріальних засобів (а.с. 11-12).
Згідно до Витягу з Наказу № 262 від 26.04.2019 року за результатами службового розслідування встановлено, що нестача речового майна на речовому складі військової частини НОМЕР_1, виникла внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов'язків начальника складу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 (а.с. 13-15).
Відповідно до пояснювальної записки від 07.04.2019 року, ОСОБА_1 не дотримався всіх посадових обов'язків, що призвело до втрати майна. Він свою віну визнає в повному обсязі (а.с. 21).
Згідно довідки про суму заборгованості, що підлягає стягненню з старшого сержанта ОСОБА_1 станом на 28 липня 2020 року становить 107 545, 57 грн. (а.с. 23).
Відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 153 від 28.07.2020 року старшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби (а.с. 26).
Згідно до розписки від 28.07.2020 року старший сержант ОСОБА_1 не заперечує проти погашення заборгованості в добровільному порядку (а.с. 33).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» дія цього Закону поширюється на інші утворені відповідно до законів України військові формування та Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Військовій частині НОМЕР_1 - це одна з військових установ Міністерства оборони України, що фінансується із державного бюджету, а тому, шкода, завдана Військовій частині НОМЕР_1 є прямою шкодою завданою Міністерству оборони України, а отже інтересам держави.
Так, відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як передбачено ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ході проведення службового розслідування було виявлено факт нестачі речового майна, відповідальний за це був молодший сержант ОСОБА_1 .
Посадовими особами військової частини НОМЕР_1 встановлено, що збитки завдані державі, в особі військової частини НОМЕР_1, у сумі 107 545,57 (сто сім тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень п'ятдесят сім копійок), громадянином ОСОБА_1 до цього часу не відшкодовані, в спростування вказаних доводів, відповідачем доказів суду надано не було, а тому суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 2102,0 гривень.
Керуючись статтями 16, 22, 1166 ЦК України, Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», статтями 13, 141, 263 - 265, 268, 272, 279, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 107 545 (сто сім тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 57 коп. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Текст рішення виготовлено 04.02.2022 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко