вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"23" червня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1131/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши клопотання представника відповідача - адвоката Бурми О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"
до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни
про стягнення заборгованості в сумі 56 750,00 грн.
Секретар судового засіданні Мамчур А.Ю.
В засіданні приймали участь:
від позивача: Гуйда Д.М. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни, в якому просить стягнути 56 750,00 грн за незаконне використання музичного твору.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.
21.02.2022 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Бурми О.В. надійшло клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн.
Ухвалою суду від 23.02.2022 розгляд клопотання призначено на 03.03.2022.
Ухвалою суду від 15.03.2022 засідання відкладено до завершення військової агресії Російської Федерації проти України.
Ухвалою суду від 01.06.2022 розгляд клопотання представника відповідача адвоката Бурми О.В. про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги призначено на 23.06.2022.
23.06.2022, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає заявлений розмір витрат в сумі 25 000,00 грн завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому просить суд відмовити в їх задоволенні, а у випадку задоволення - зменшити розмір.
При цьому, представник позивача зазначає, що документи, які надані відповідачем містять багато помилок, які, можливо, є механічними та не суттєвими, але показують кваліфікацію адвоката, його юридичну та письмову грамотність, що є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу або їх зменшенні.
Крім того, представник позивача вказує, що є наступні підстави для відмови відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу адвоката: відповідач не подав доказів витрат на правову допомогу до винесення рішення у справі, до виходу суду у нарадчу кімнату як зазначив у відзиві; відповідач до закінчення судових дебатів у справі не зробив заяву, і яка була б прийнята судом, про надання доказів витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; 21.02.2022 подав клопотання про долучення доказів до справи стосовно підтвердження судових витрат з пропуском строку передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Представник позивача також зазначає, що відповідач не подав розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 165 ГПК України, представник позивача просить в задоволенні заяви відмовити, а у випадку задоволення - зменшити.
23.06.2022, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.
У судове засідання 23.06.2022 відповідач не забезпечила явку уповноваженого представника, від адвоката Бурми О.В. надійшла заява про розгляд заяви про розподіл судових витрат без його участі
Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні поданої заяви про стягнення витрат за надання правової допомоги, а у випадку задоволення, то зменшити їх розмір.
У судовому засіданні 23.06.2022 судом було прийнято додаткове рішення та оголошена вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши думку представника позивача, розглянувши подану представником Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни заяву про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов відповідач зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач понесла та очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи складають 25 000,00 грн.
Рішення судом прийнято 15.02.2022 , а повний текст складено та підписано 21.02.2022.
На адресу суду 21.02.2022 (18.02.2022 відправлено засобами поштового зв'язку) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів стосовно підтвердження судових витрат.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Судом досліджено надані представником відповідача документи та встановлено, що адвокатом Бурмою О.В. надавались професійна правова допомога для ФОП Захарчишиної І.П., що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
На підтвердження понесених витрат в сумі 25 000,00 грн представник відповідача надав: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 15.01.2022, Додаткова угоду № 1 від 16.01.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.01.2022, Акт про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно Договору про надання юридичних послуг від 15.01.2022 та додаткової угоди до цього договору від 16.01.2022 (надання послуг клієнту - Захарчишиній І.П. в ході розгляду Господарським судом Рівненської області (судом І інстанції) справи № 918/1131/21 за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни про стягнення заборгованості в сумі 56 750,00 грн.), опис виконаної роботи (наданих послуг) адвокатом Бурмою О.В. для клієнта Захарчишиної І.П. у справі № 918/1131/21 за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни про стягнення заборгованості в сумі 56 750,00 грн. на виконання умов Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.01.2022 та додаткової угоди до Договору від 16.01.2022.
За приписами п. 2. Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.01.2022 (надалі - Договір) адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу, представляти і захищати права та інтереси клієнта у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань, перед органами державної влади та місцевого самоврядування (їх структурними підрозділами), судовими органами, правоохоронними органами, органами нотаріату, контролюючими органами, органами податкової інспекції та адміністрації, перед усіма юридичними та фізичними особами.
Згідно п. 7. Договору гонорар адвоката погоджується взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору (інформаційним актом). На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката має бути сплачений на адресу адвоката не пізніше, ніж через 6 (шість) місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду у кожній конкретній справі.
Додатковою угодою № 1 від 16.01.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.01.2022 сторони узгодили, що гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта у справі № 918/1131/21, що розглядається Господарським судом Рівненської області за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни про стягнення заборгованості в сумі 56 750,00 грн. встановлюється у фіксованій сумі та становить 25 000,00 грн.
Згідно з п. 11. Договору даний договір дійсний з моменту його підписання і діє до моменту його виконання.
Факт надання послуг за цим договором та в межах даної справи засвідчується підписаними сторонами Додатковою угодою № 1 від 16.01.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.01.2022, Актом про виконання замовлення (надання юридичних послуг) від 15.02.2022 та описом виконаної роботи (наданих послуг) від 15.02.2022.
Всього, сторонами погоджено вартість наданих послуг в твердій грошовій (фіксованій) сумі в розмірі 25 000,00 грн.
Таким чином, заявником, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було доведено надання послуг правової допомоги під час розгляду справи №918/1131/22.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі №910/4201/19.
За умовами Додаткової угоди № 1 від 16.01.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.01.2022, сторони погодили, що за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар, що встановлюється у фіксованій сумі та становить 25 000,00 грн.
Таким чином, з огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг в вигляді фіксованої суми була узгоджена між сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору, що узгоджується із приписами п. 7 Договору, суд вважає, що форма оплати, яка вказана у вищевказаних документах, відповідає вимогам, що встановлені у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Разом з тим, представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки вважає заявлений розмір витрат в сумі 25 000,00 грн завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому просить суд відмовити в їх задоволенні, а у випадку задоволення - зменшити розмір.
Зокрема, представник позивача зазначає, що є наступні підстави для відмови відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу адвоката: відповідач не подав доказів витрат на правову допомогу до винесення рішення у справі, до виходу суду у нарадчу кімнату як зазначив у відзиві; відповідач до закінчення судових дебатів у справі не зробив заяву, і яка була б прийнята судом, про надання доказів витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; 21.02.2022 подав клопотання про долучення доказів до справи стосовно підтвердження судових витрат з пропуском строку передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Надавши оцінку запереченням представника позивача в частині розміру витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
У поданих запереченнях представник позивача зазначає, що представником відповідача не надано доказів оплати вартості правової допомоги, відтак це є підставою для відмови у стягненні таких витрат.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням представника позивача.
Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований позивачем факт надання адвокатом Бурмою О.В. правової допомоги, суд не враховує заперечення представника позивача в цій частині.
Проте, при прийнятті рішення суд враховує, дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, відтак є малозначною, підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.
Обставини справи свідчать, що дана справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Крім того, дана справа була розглянута на підставі наданих сторонами документів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів, допиту свідків, проведення експертиз, тощо.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, такі витрати не мають характеру необхідних, що не відповідає критеріям розумності, справедливості, неминучості та становлять надмірний тягар для позивача.
Відтак, беручи до уваги заперечення представника позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, та беручи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі (25 000,00 грн. при пред'явленні позовних вимог в розмірі 56 750,00 грн) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).
Виходячи з правил п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, у разі відмови в позові.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані документи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 10 000,00 грн. У решті вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву представника відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни адвоката Бурми О.В. про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, прим. 57, офіс 11, код ЄДРПОУ 43370642) на користь Фізичної особи - підприємця Захарчишиної Інни Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 28 червня 2022 року.
Суддя А.М. Горплюк