79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.2022 Справа № 914/4092/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни
до відповідача-1 Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця"
до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни
за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1
за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2
про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011р. та договору оренди №7 від 15.09.2011р.
за участю представників:
від позивача Лука Т.М.
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 Рісна Ю.Б.
від третьої особи-1 Лука Т.М.
від третьої особи-2 не з'явився
Суть спору: Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця" та до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни, за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011р. та договору оренди №7 від 15.09.2011р.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Ухвалою суду від 10.05.2022р. відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи-1 про витребування доказів, що міститься в прохальній частині письмових пояснень (вх.№4046/22 від 14.02.2022р. ), відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (вх.№9481/22 від 09.05.2022р.), відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи (вх.№4804/22 від 22.02.2022р.), закрито підготовче провадження у справі №914/4092/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2022р.
Представником позивача та третьої особи-1 подано клопотання (вх.№12702/22 від 16.06.2022р.) про зупинення провадження у справі та клопотання про витребування оригіналів доказів. Такі клопотання викладені у тексті самого клопотання. Вказані клопотання підтримані у судовому засіданні 16.06.2022р.
Представник позивача та третьої особи-1 в судовому засіданні 16.06.2022р. позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні 16.06.2022р. подав суду та просив долучити до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Львівської області від 14.06.2022р. у справі №914/2355/14 про оголошення перерви у вказаній справі до 21.06.2022р.
Представником відповідача-2 подано супровідний лист (12496/22 від 14.06.2022р.) із долученою до нього копією ухвали Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2022р. у справі №914/2355/14, відповідно до резолютивної частини якої відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Баличик Галини Михайлівни на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі 914/2355/14.
Відповідач-1 явку представника в судове засідання 16.06.2022р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 16.06.2022р. проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.
Третя особа-2 в судове засідання 16.06.2022р. не з'явилася, причин неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Щодо клопотання позивача та третьої особи-1 про зупинення провадження у справі суд зазначає таке.
Як зазначено у клопотанні, зважаючи на той факт, що представник відповідача-2 (ФОП Ходак М.В.) посилається на преюдиційні обставини встановленні у рішеннях суду в межах справи №914/188/16 та справи №914/1590/17, а справи станом на сьогодні знаходяться на касаційному розгляді у Верховному Суді, тому на думку заявника в даному випадку наявні підстави для зупинення провадження у даній справі №914/4092/21 до набрання законної сили судових рішень Верховного Суду у справі №914/188/16 та у справі №914/1590/17.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на викладене слід зазначити, що в даному випадку суд не вбачає об'єктивної неможливості розгляду цієї справи №914/4092/21 до вирішення Верховним Судом справи №914/188/16 та справи №914/1590/17, адже в даному випадку зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Отже враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання представника позивача та третьої особи-1 про зупинення провадження у справі.
Щодо клопотання позивача та третьої особи-1 про витребування оригіналів доказів суд зазначає таке.
Як зазначено у клопотанні, Пеприк О.М. як учасник ТзОВ "Латориця" ставить під сумнів наявність оригіналів документів, що є предметом судового спору, а тому заявник просить витребувати у ТзОВ "Латориця", ФОП Ходак М.В. та Пилипціва І.В. оригінал договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011р., а також витребувати у ФОП Баличик Г.М. та ФОП Ходак М.В. оригінал договору оренди №7 від 15.09.2011р.
У судовому засіданні 10.05.2022р., судом розглянуто клопотання позивача та третьої особи-1 про витребування доказів, за результатами розгляду ухвалою суду від 10.05.2022р. відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи-1 про витребування доказів, що міститься в прохальній частині письмових пояснень (вх.№4046/22 від 14.02.2022р. ), відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (вх.№9481/22 від 09.05.2022р.).
Суд звертає увагу, що в ухвалі суду від 10.05.2022р. судом зазначено, що з відзивом на позовну заяву відповідач - 2 Фізична особа-підприємець Ходак Марія Володимирівна подала належним чином засвідчені копії договорів, які є предметом розгляду у даній справі, зі змінами і доповненнями, актами приймання - передачі тощо, а відтак підстав витребувати такі докази немає.
Водночас, вказані договори були предметом судового розгляду в інших справах, які розглядались Господарським судом Львівської області.
Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із частиною 2 та 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Частиною 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
При цьому, згідно із статтею 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Таким чином, зважаючи на те, що із клопотання про витребування доказів судом не встановлено поважності причин неможливості заявлення вказаного клопотання в підготовчому провадженні, суд дійшов висновку клопотання позивача та третьої особи-1 про витребування доказів залишити без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача, третьої особи-1 та відповідача-2, суд встановив таке.
Відповідно до статуту Товариства з обмеженої відповідальністю «Латориця» (в редакції від 2004р.), товариство створене на підставі установчого договору між учасниками, і є правонаступником прав та обов'язків Підприємства торгівлі «Либідь-2» і організації орендарів підприємства торгівлі «Либідь-2».
Згідно із пунктом 2.2. статуту, місцезнаходженням товариства є: м.Львів, вул.Тюльпанова, 2.
Пунктом 3.1. статуту передбачено, що учасниками товариства є:
1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 11.9. статуту, товариство має право продавати і передавати іншим підприємствам та організаціям, громадянам, здавати в оренду, надавати у позику, передавати в безоплатне користування споруди, будинки, транспортні засоби, обладнання, устаткування, сировину та інші матеріальні цінності по спільному рішенню учасників.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2011р. у справі №13/188 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 ТзОВ "Латориця" та до відповідача-2 ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ "Латориця" від 15.03.2004р., оформленого протоколом №6, позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення зборів учасників ТзОВ "Латориця" від 15.03.2004р., оформленого протоколом №6.
Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2011р. у справі №13/188, 15.03.2004р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця" та створено одноособовий виконавчий орган товариства шляхом обрання директором ТзОВ "Латориця" Пилипціва Ігора Володимировича (протокол №6 від 15.03.2004р.).
Як зазначено у рішенні Господарського суду Львівської області від 02.08.2011р. у справі №13/188, на підставі зазначеного вище рішення загальних зборів ТзОВ "Латориця", директор Пилипців І.В. вніс усі необхідні відомості щодо обрання його директором державному реєстратору виконавчого комітету Львівської міської ради і як вбачається із довідки про взяття на облік платника податків від 29.06.2004р. №14986/28-1 та довідки №1187 з ЄДРПОУ від 16.07.2004р. керівником ТзОВ "Латориця" зазначено ОСОБА_2 .
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011р. у справі №13/188, яким визнано недійсним рішення зборів учасників ТзОВ "Латориця" від 15.03.2004р., оформленого протоколом №6, залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011р. у справі №13/188 набрало законної сили 12.10.2011р.
03.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Латориця" в особі директора Пилипціва Ігоря Володимировича, який діє на підставі статуту (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Ходак Марією Володимирівною (сторона-2) укладено договір №27/08, відповідно до пункту 1.1. якого сторони за даним договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль сумісно діяти з метою приведення приміщення по вул.Тюльпановій, 2 у м.Львові, власником якого є сторона-1, у належний для експлуатації стан та забезпечення ефективного використання вказаного приміщення з метою отримання прибутку.
У пункті 4.1 Договору сторони передбачили, що внесок ТзОВ “Латориця” у спільну діяльність складається із: надання можливості ФОП Ходак брати участь у спільній діяльності на матеріальній базі і у приміщенні ТзОВ “Латориця”, надання можливості ФОП Ходак у процесі здійснення спільної діяльності користуватися необхідними інженерними та іншими комунікаціями, застосування яких є необхідною умовою належного проведення спільної діяльності.
Відповідно до пункту 4.2 договору, внесок ФОП Ходак у спільну діяльність складається із: забезпечення ефективного використання приміщення по АДРЕСА_1 площею 259 кв. м. (за редакцією від 04.09.2011 року - 299 кв.м.), трудової діяльності її працівників, зайнятих на об'єкті, де здійснюється спільна діяльність, роботи по проведенню бухгалтерського та іншого обов'язкового обліку, а так само по сплаті податків, інших обов'язкових платежів відповідно до результатів спільної діяльності.
Згідно договору від 04.09.2011 р. про внесення змін та доповнень до договору №27/08 від 03.09.2011р., п. 2.1 договору №27/08 було викладено у наступній редакції: “надати можливість ФОП Ходак М.В. брати участь у спільній діяльності, що здійснюється сторонами на матеріальній базі ТзОВ “Латориця”, у приміщенні площею 299 кв. м. по АДРЕСА_1 ”. Окрім цього, сторони виклали п. 9.2 Договору №27/08 в наступній редакції: “Термін дії даного договору складає 60 місяців і діє з 3 вересня 2011 року по 03 вересня 2016 року”. Інші положення Договору №27/08 було залишено без змін.
Зі сторони ТзОВ “Латориця” договір № 27/08 про спільну сумісну діяльність від 03.09.2011 р. та договір від 04.09.2011 р. про внесення змін та доповнень до Договору №27/08 від 03.09.2011 р. було підписано директором ТзОВ “Латориця” Пилипцівим І.В.
15.09.2011р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір оренди №7, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати в оренду орендарю, а орендар в свою чергу зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 100 (сто) кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У позовній заяві позивач посилається на відповідь ОСОБА_1 від 16.12.2021р. з якої вбачається, що рішення про погодження договору про спільну сумісну діяльність та на укладення договору оренди не приймалось, ОСОБА_2 не мав права діяти від імені ТзОВ "Латориця" на укладення договору про спільну сумісну діяльність, а ОСОБА_3 передавати приміщення в оренду.
Зважаючи на викладене вище, позивач стверджує, що у Пилипціва І.В. відсутній був обсяг дієздаздатності діяти від імені товариства, а отже договір про спільну діяльність (в тому числі всі зміни та доповнення до нього) підписані неуповноваженим представником товариства, а отже є недійсними.
Зважаючи на той факт, що договір про спільну діяльність підлягає визнанню недійсним з відповідними змінами та доповненнями до нього, а тому, за твердженням позивача, підлягає визнанню недійсним і договір оренди №7 від 15.09.2011р. з відповідними змінами та доповненнями, оскільки у ФОП Ходак М.В. були відсутні правові підстави для здавання майна в оренду.
Отже, з огляду на викладене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить визнати недійсними договір про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011р. зі змінами та доповненнями, та договір оренди №7 від 15.09.2011р. зі змінами та доповненнями.
Відповідач-2 проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Фізична особа-підприємець Ходак Марія Володимирівна зазначає, що обставини та правові підстави позову Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни не визнає.
Зокрема, як зазначає відповідач-2, державну реєстрацію Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця" проведено 26.02.1996р., а ОСОБА_2 був (і залишається) директором ТзОВ "Латориця" до прийняття 15.03.2004р. зборами учасників відповідача-1 рішення, оформленого протоколом №6, що поміж іншого вбачається з: декларації про прибуток підприємства (ТзОВ "Латориця") від 09.08.2002р.; запису у трудовій книжці, датованого 02.09.2002р.; податкової декларації з податку на додану вартість від 16.09.2002р.; заяви №33/3 про видачу свідоцтва про право сплати єдиного внеску (вхідний номер ДПІ: 9147/10 від 16.12.2002р.); акту від 17.11.2003р. №49 на скриті роботи по вогнезахисній обробці дерев'яних конструкцій; заяви від 15.12.2003р. №42/6 про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку; податкової декларації з податку на додану вартість від 13.01.2004р.; реєстраційної картки від 02.03.2004р. суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
Як вказано у відзиві на позовну заяву, перелічені вище документи приймалися суб'єктами владних повноважень як такі, що подані відповідачем-1, і при цьому за згаданими документами вчинялися юридично значимі дії, а під сумнів той факт, що ОСОБА_2 є керівником ТзОВ "Латориця" ніхто не ставив.
Як також зазначає відповідач-2, факт перебування ОСОБА_2 на посаді директора відповідача-1 до рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Латориця" від 15.03.2004р. (протокол №6) також підтверджується листом від 25.02.2020р. №9008/10/54.09 з додатками.
Крім того, як вказано у відзиві на позовну заяву, з огляду на рішення, прийняті зборами учасників ТзОВ "Латориця" 26.02.2004р. (протокол №5), 11.03.2004р. Відділом реєстрації та ліцензування Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, як органом державної реєстрації, для внесення відомостей до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності прийнято реєстраційну картку суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (внесення змін), підписану 02.03.2004р. директором відповідача-1 - ОСОБА_2 . Державну реєстрацію за згаданою реєстраційною карткою проведено 15.03.2004р. (запис №10498), що підтверджується змістом як самої реєстраційної картки, так і титульним аркушем статуту відповідача-1, на зміст якого в свою чергу покликається позивач.
Більше того, як зазначено у відзиві на позовну заяву, у графі №10 "керівник" реєстраційної картки від 02.03.2004р. наявні відомості, що директором ТзОВ "Латориця" є саме Пилипців Ігор Володимирович.
Разом з тим, як зазначає відповідач-2, до реєстрації 15.03.2004р. нової редакції статуту ТзОВ "Латориця", відповідач-1 у своїй діяльності керувався статутом ТзОВ "Латориця", затвердженим зборами учасників відповідача-1 від 02.02.1996р. (протокол №1), який не містив положення про те, що питання призначення (обрання) і/або звільнення (відкликання) виконавчого органу ТзОВ "Латориця" належить до виключної компетенції загальних зборів згаданої юридичної особи.
Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2014р. у справі №914/64/14 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця" про визнання недійсним договору №27/08 від 03.09.2011р. про сумісну діяльність, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2014р. у справі №914/64/14, рішення Господарського суду Львівської області у справі №13/188, яким було визнано недійсним рішення зборів учасників ТзОВ "Латориця" від 15.03.2004р. (оформлене протоколом №6) про обрання Пилипціва Ігоря Володимировича на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця" набрало законної сили 12.10.2011р., тобто до моменту укладення договору №27/08 про спільну сумісну діяльність від 03.09.2011р. та договору від 04.09.2011р. про внесення змін та доповнень до договору №27/08 від 03.09.2011р., з огляду на що на момент укладення оспорюваного договору №27/08 сторони такого договору мали необхідний для цього обсяг цивільної дієздатності, а від імені ТзОВ "Латориця" договір підписано повноважним представником.
Також, як зазначив суд у вказаному рішенні суду від 11.04.2014р. у справі №914/64/14, відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
При цьому, як вказано у рішенні Господарського суду Львівської області від 11.04.2014р. у справі №914/64/14, судом встановлено та підтверджено належними доказами факт прийняття до виконання сторонами договору №27/08 про спільну сумісну діяльність від 03.09.2011р.
Крім того, у рішенні Господарського суду Львівської області від 11.04.2014р. у справі №914/64/14, на яке посилається Фізична особа-підприємець Ходак Марія Володимирівна, зазначено, що у представлених суду Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на ТзОВ "Латориця" №370854 станом на 07.02.2012р. та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на ТзОВ "Латориця" №384624 станом на 24.10.2013р., керівником ТзОВ "Латориця" зазначено саме Пилипціва Ігоря Володимировича, з огляду це, суд у вказаній справі №914/64/14 погодився із доводами Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни про те, що вона під час укладення та на протязі виконання оспорюваного договору не знала та не могла знати про визнання недійсними повноважень Пилипціва Ігоря Володимировича, як директора ТзОВ "Латориця".
У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р. у справі №914/64/14 колегія суду дійшла висновку, що враховуючи те, що спірний договір був схвалений ТзОВ “Латорииця” у суду відсутні підстави для визнання договору недійсним у зв'язку з тим, що останній підписаний від імені товариства не уповноваженою особою. Також зазначено, що положенням Статуту не встановлено вимоги наявності рішення загальних зборів для укладення договору про спільну діяльність, при цьому із тексту спірного договору жодним чином не вбачається відчуження ТзОВ “Латориця” будь-якого майна на користь будь-яких фізичних чи юридичних осіб.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2014р. у справі № 914/64/14. Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.04.2021р. у справі №914/64/14 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. залишено без змін.
Отже, враховуючи наведене, відповідач-2 у поданому відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни.
Крім того, відповідач-2 у поданому відзиві на позовну заяву зазначив про те, що він очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. за підготовку цього відзиву (з додатками), 2000,00 грн. за участь представника (адвоката) у кожному судовому засіданні у справі №914/4092/21, а також 1500,00 грн. за кожну наступну годину наданих послуг професійної правничої допомоги адвоката (за винятком участі в судових засіданнях).
При цьому, як вказано відповідачем-2, відповідні підтверджуючі докази щодо таких витрат (що сплачені або мають бути сплачені) будуть подані з урахуванням ч.8 ст.129 ГПК України протягом (не пізніше) п'яти днів після ухвалення рішення суду в справі № 914/4092/21.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 у поданих нею поясненнях на позовну заяву позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011р. та договору оренди №7 від 15.09.2011р. підтримала повністю.
Зокрема, на думку третьої особи-1, Пилипців І.В. не мав права діяти від імені ТзОВ «Латориця» та підписувати відповідний договір про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011р., у зв'язку з чим в подальшому ФОП Ходак М.В. не мала права здавати приміщення в оренду згідно з договором оренди №7 від 15.09.2011р., посилаючись при цьому на рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011р. у справі №13/188, яким визнано недійсним рішення зборів учасників ТзОВ „Латориця" від 15.03.2004р., оформленого протоколом №6, згідно якого обрано керівником Пилипціва І.В.
У поданих поясненнях на позовну заяву Пеприк Ольга Михайлівна звертає увагу суду, що з її сторони Товариством з обмеженою відповідальністю ТзОВ "Латориця" не приймалось будь-якого рішення про надання згоди на укладення договору про спільну діяльність та на вчинення будь-яких дій Пилипцівим І.В. від імені Товариством з обмеженою відповідальністю "Латориця", в тому числі не приймалось жодних рішень загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця" щодо таких питань.
Крім того, як зазначено третьою особою-1, посилаючись при цьому на відповідь органу Державної податкової служби, договір про спільну діяльність відповідно до вимог закону в органах Державної податкової служби не реєструвався, що на думку Пеприк Ольги Михайлівни ставить під сумнів дійсність вказаного договору.
Отже, з огляду на викладене, третя особа-1 у поясненнях на позовну заяву та у додаткових поясненнях на позовну заяву позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни просить задовольнити у повному обсязі.
Фізичною особою-підприємцем Баличик Галиною Михайлівною було подано відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу суду, що їй стало відомо про те, що Пилипців І.В. не мав права діяти від імені товариства на укладення договору про спільну сумісну діяльність з ФОП Ходак М.В., а ФОП Ходак М.В. не мала права здавати приміщення в оренду ФОП Баличик Г.М. лише з відповіді Пеприк О.М. від 16.12.2021р.
Тобто, як зазначає позивач, на його думку приміщення було виключною власністю ТзОВ "Латориця" та до якого жодного юридичного відношення ні Пилипців І.В. ні ФОП Ходак М.В. не мали, про що останнім достеменно було відомо.
Крім того, Фізичною особою-підприємцем Баличик Галиною Михайлівною у поданій нею відповіді на відзив зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази схвалення оспорюваного правочинну зі сторони повноважних органів ТзОВ "Латориця", з огляду на це, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, заслухавши представників позивача, третьої особи-1 та відповідача-2, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом, 03.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Латориця" в особі директора Пилипціва Ігоря Володимировича, який діє на підставі статуту (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Ходак Марією Володимирівною (сторона-2) укладено договір №27/08 про спільну сумісну діяльність, відповідно до пункту 1.1. якого сторони за даним договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль сумісно діяти з метою приведення приміщення по АДРЕСА_1 , власником якого є сторона-1, у належний для експлуатації стан та забезпечення ефективного використання вказаного приміщення з метою отримання прибутку.
Крім того, як встановлено судом, 15.09.2011р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Ходак Марією Володимирівною (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Баличик Галиною Михайлівною укладено договір оренди №7, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати в оренду орендарю, а орендар в свою чергу зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 100 (сто) кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання вказаних договорів недійсними позивач посилається на те, що як вбачається із відповіді Пеприк О.М. від 16.12.2021, будь-якого рішення про надання згоди на укладення договору від 03.09.2011р. №27/08 про спільну сумісну діяльність та вчинення будь-яких дій Пилипцівим І.В. від імені ТзОВ "Латориця" щодо майна ТзОВ "Латориця" загальні збори не приймали та рішення таких відсутнє, а тому у третьої особи-2 відсутній був обсяг дієздатності діяти від імені відповідача-1, з огляду на що, на думку позивача, договір про спільну діяльність (в тому числі всі зміни та доповнення до такого) підписано неуповноваженим представником ТзОВ "Латориця".
Як зазначає позивач, зважаючи на той факт, що договір про спільну діяльність підлягає визнанню недійсним з відповідними змінами та доповненнями до нього, а тому підлягає визнанню недійсним і договір оренди №7 від 15.09.2011р. з відповідними змінами та доповненнями, оскільки у ФОП Ходак М.В. були відсутні правові підстави для здавання майна в оренду.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як порушення розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17).
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.11.2021р. у справі №937/5316/20).
Тобто, загалом у судовій практиці сформовано підхід, за якого наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, що узгоджується з правовими позиціями Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.01.2022р. у справі №921/628/19; Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.06.2020р. у справі №177/1942/16, від 10.03.2021р. у справі №201/8412/18 та від 24.11.2021р. у справі №754/10279/18.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та відповіді на відзив, всі доводи позивача зводяться до того, що директор ТзОВ "Латориця" вчиняючи правочин (договір від 03.09.2011 №27/08 про спільну сумісну діяльність) не мав достатнього обсягу повноважень на це, однак при цьому ФОП Баличик Г.М. не наводить жодних доводів, доказів та обґрунтувань з приводу того, яким чином порушуються (зачіпаються) її особисті права та законні інтереси, зокрема майнові, на момент вчинення оспорюваних правочинів та внаслідок їх вчинення, і яким чином її право буде захищено та відновлено внаслідок визнання цих правочинів недійсними.
Судом не встановлено обставин, за яких внаслідок укладення договору від 03.09.2011 №27/08 про спільну сумісну діяльність (з змінами та доповненнями) та договору оренди № 7 від 15.09.2011р. (з змінами та доповненнями) будь-яке суб'єктивне право позивача було порушено, зменшилось та зникло як таке. Зокрема ФОП Баличик Г.М. не була позбавлена можливості здійснити та реалізувати свої права орендаря за договором оренди тощо. Право ФОП Баличик Г.М. на отримання в найм приміщення за адресою: м.Львів, вул.Тюльпанова, 2 було цілком і повністю реалізоване.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17; постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2019р. по справі №910/15262/18, від 03.03.2020р. у справі №910/6091/19, від 21.04.2021 у справі №904/5480/19, від 29.09.2021р. у справі №910/7183/20).
Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Слід також зазначити, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) хоч і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)» (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, слід зазначити, що представник відповідача-2 до закінчення судових дебатів зробив заяву про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення.
Зокрема, як вже зазначалося судом, відповідач-2 у поданому відзиві на позовну заяву зазначив про те, що він очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. за підготовку цього відзиву (з додатками), 2000,00 грн. за участь представника (адвоката) у кожному судовому засіданні у справі №914/4092/21, а також 1500,00 грн. за кожну наступну годину наданих послуг професійної правничої допомоги адвоката (за винятком участі в судових засіданнях).
При цьому, як вказано відповідачем-2, відповідні підтверджуючі докази щодо таких витрат (що сплачені або мають бути сплачені) будуть подані з урахуванням частини 8 статті 129 Господарського процесуального України протягом (не пізніше) п'яти днів після ухвалення рішення суду в справі №914/4092/21.
Так, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та встановити строк для подання доказів щодо розміру таких витрат.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 28.06.2022р. на 13:10 год.
3. Встановити строк до 22.06.2022р. для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 28.06.2022р.
Суддя Петрашко М.М.