ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2022Справа № 2/299
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком"
про стягнення 103 287,23 грн
за участю представників
від стягувача (заявника): не з'явились
від боржника: не з'явились
від державної виконавчої служби: не з'явились
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" про стягнення 103287,23 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Укртелеком" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" 103 287,23 грн - сума основної заборгованості, 4 615,45 грн - пеня, 872,08 грн - 3% річних, 1 087,75 грн - державне мито, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
11.02.2011 на виконання рішення суду видано відповідні накази Господарського суду міста Києва №2/299 від 11.02.2011.
16.08.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказу №2/299 виданого Господарським судом міста Києва від 25.01.2011 з Акціонерного товариства "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".
14.02.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла скарга на бездіяльність держаного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №59305814 та №59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 у справі №2/299.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 суд частково задовольнив скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", визнав неправомірною за період з 12 червня 2019 по 13 лютого 2022 року бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №59305814 та 59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі № 2/299 від 11.02.2011 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №59305814 та 59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі № 2/299 від 11.02.2011 року із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження". В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.
17.06.2022 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про вирішення питання щодо покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 900,00 грн., пов'язаних з розглядом скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 суд призначив до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 29.06.2022.
29.06.2022 на електронну адресу суду надійшов лист Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) про направлення суду пакету документів щодо перенесення судового засідання, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наказ про надання відпустки.
У судове засідання, призначене на 29.06.2022, заявник та боржник явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подані державною виконавчою службою документи, не можуть розцінюватись судом як клопотання про відкладення розгляду заяви, а неявка учасників справи не може перешкоджати розгляду заяви про розподіл судових витрат.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.
Так, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Судом встановлено, що у скарзі на дії державного виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” повідомило про те, що у майбутньому із урахуванням умов та на підставі договору про надання правової допомоги Товариство змушене бути понести витрати, пов'язані з розглядом відповідної скарги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно із частиною 9 статті 240 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
З ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №2/299 вбачається, що судом не було здійснено розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги, оскільки представник стягувача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після проголошення ухвали у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткову ухвалу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Зі змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" вбачається, що останній просить суд покласти на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 900,00 грн.
За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу стягувачем надано копії договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №08-10-2021/8 від 08.10.2021 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” (далі - замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (далі - адвокат), акту прийому-передачі документів від 08.10.2021, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.06.2022.
Відповідно до п 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ “Укртелеком” та Подільським ВДВС у місті Києві центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11 лютого 2011 року, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Подільським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11 лютого 2011 року та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені Замовника до Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України “Про виконавче провадження”, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11 лютого 2011 року при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків Виконавця за даним договором.
Згідно з п. 3.1 договору вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону. Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн; судові засідання - 1500,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1800,00 грн; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 800,00 грн/год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.
У пункті 3.8 договору сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.06.2022 виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги на загальну суму 10 900,00 грн.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, “суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони” та “суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання” не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 зазначив, що практика стягнення ТОВ “Ніко-Тайс” з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. В переважній більшості справ, у яких ТОВ “Ніко-Тайс” зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ “Ніко-Тайс” у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ “Ніко-Тайс” зверталось до суду.
Разом з цим, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/West Alliance Limited” проти України” суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають “гонорар успіху”, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини” (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху” у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
Таким чином не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху”, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, зважаючи численну кількість поданих стягувачем скарг на дії ДВС у інших справах, суд приходить до висновку, що такі вимоги як стягнення “гонорару успіху” в розмірі 1900,00 грн у зв'язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відділ державної виконавчої служби відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, суд приходить до висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв'язку з чим заява ТОВ "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відділ державної виконавчої служби обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн ((10 900,00 грн - 1900,00 грн) *50%).
Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), (04208, м. Київ, проспект Г. Гонгадзе, 5-Б, ідентифікаційний код 34482497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, проспект Ак. Глушкова, 40, оф. 315, ідентифікаційний код 38039872) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн 00 коп.
3. В іншій частині задоволення заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковою ухвалою законної сили.
Додаткова ухвала набирає законної сили 29.06.2022 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Л. Г. Пукшин