ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2022Справа № 910/17943/16
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “НОТАПС”
на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОПРОМ”
про стягнення 11 185, 29 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
Від стягувача (скаржника): Грищенко О.М.;
Від боржника: не з'явився.
Від державного виконавця: не з'явився.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі No 910/17943/16 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія «НОТАПС” 6 122 грн. 78 коп. основного боргу, 948 грн. 00 коп. 3% річних, 4 114 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 600 грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.
09.12.2016 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання вищевказаного судового рішення.
07.02.2022 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія “НОТАПС” (далі - скаржник, стягувач) надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 розгляд скарги призначено на 21.02.2022.
21.02.2022 від державного виконавця до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 21.20.2022 оголошено перерву на 02.03.2022.
25.03.2022 від державного виконавця до суду надійшли матеріали виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2022 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання на 06.06.2022.
06.06.2022 від державного виконавця надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання на 22.06.2022.
22.06.2022 від державного виконавця надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
В судове засідання 22.06.2022 з'явився представник скаржника та підтримав подану заяву.
Представник боржника та державного виконавця в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Отже, неявка в судове засідання представників боржника та державного виконавця не перешкоджає розгляду скарги.
Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постановою Голосіївського ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 30 січня 2017 року відкрито виконавче провадження №53292721 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2016 року по справі №910/17943/16 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОМ» (адреса: 01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 8 «Е»; код ЄДРПОУ 31195398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23; код ЄДРПОУ 38964292) заборгованості у загальному розмірі 13 163,29 грн.
Відповідно до Постанови державного виконавця Галас Г.І. Голосіївського районного ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 січня 2020 року прийнято до примусового виконання виконавче провадження №53292721 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2016 року по справі №910/17943/16.
Звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) скаржник зазначає, що державним виконавцем, за період з 24.04.2020 року по 06.02.2022 року, не були виконані усі належні та допустимі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.12.2016 №910/17943/16, порушено порядок та періодичність здійснення заходів прмусового виконання
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин 1, 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 915/1294/13.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі № 910/25970/14.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 cт.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.п. 11, 12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (зі змінами та доповненнями), запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою. У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що перевірка майнового стану боржника була проведена державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) із порушенням приписів ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків та порядку вчинення виконавчих дій.
Також, з матеріалів справи вбачається, що за наведений в скарзі період з 24.04.2020 року по 06.02.2022 року належних та своєчасних виконавчих дій не вчинялось, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, органом ДВС у виконавчому провадженні ВП № 53292721 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 09.12.2016 №910/17943/16 за період з 24.04.2020 року по 06.02.2022 року всіх належних, допустимих та достатніх виконавчих дій в порушення ст.ст. 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження» вжито не було.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 року вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Поряд з цим, розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У ч.ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення Європейського суду від 15.10.2009 р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням викладеного, зважаючи на обов'язковість виконання судового рішення, широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення скарги стягувача в повному обсязі шляхом:
- визнання за період із 24 квітня 2020 по 06 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 53292721 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій з урахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”.
- зобов'язання державного виконавця або іншу посадову особу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві усунути допущенне порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 53292721 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 з урахуванням Закону України “Про виконавче провадження” та фактичного виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16 задовольнити.
2. Визнати за період із 24 квітня 2020 по 06 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 53292721 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій з урахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”.
3. Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві усунути допущенне порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 53292721 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 з урахуванням Закону України “Про виконавче провадження” та фактичного виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі № 910/17943/16.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.06.2022.
СуддяМ.Є. Літвінова