ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2022Справа № 910/18557/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 1 816 899,71 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 743 508,08 грн основного боргу, 39 061,91 грн інфляційних втрат, 32 849,34 грн 3% річних, розподілені судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26.01.2022 касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022, справу №910/18557/20 передано на розгляд судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 прийнято справу до розгляду та призначено підготовче засідання на 02.03.2022.
Підготовче засідання призначене на 02.03.2022 не відбулося з об'єктивних причин, які не залежали від суду.
Ухвалою суду від 07.04.2022 призначено підготовче засідання на 25.05.2022.
13.05.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 25.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2022.
08.06.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 15.06.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та просив позов задовольнити.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
У судовому засіданні 15.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16.12.2019 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір поставки №20/05/153, згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити в передбачені договором строки покупцю продукцію, а саме: тканини конструкційного призначення із скляних кручених комплексних ниток Т-13 ДСТУ ГОСТ 19170-2003; нитки скляні кручені ЕС 6 34 Z250.2 S250 ГОСТ 8325-93, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.
Згідно пункту 3.1. договору загальна вартість закупівлі становить 1 743 508,08 грн, в т.ч. ПДВ 290 584,68 грн.
Пунктом 4.1. договору сторони визначили порядок оплати за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Відповідно до пункту 5.1. договору поставка продукції здійснюється до 31.05.2020 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строк її поставки.
З огляду на непогашену заборгованість позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача: 1 743 508,08 грн основного боргу, 34 329 72 грн 3% річних та 39 061,91 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 743 508,08 грн основного боргу, 39 061,91 грн інфляційних втрат, 32 849,34 грн 3% річних, в іншій частині позову відмовлено.
Як встановлено рішенням суду від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, на виконання умов договору позивач протягом періоду з грудня 2019 року по березень 2020 року здійснив поставку обумовленої договором продукції, яка була прийнята відповідачем згідно видаткових накладних: №77 від 19.12.2019 на суму 648 000,00 грн; №15 від 10.02.2020 на суму 1 029 412,08 грн; №31 від 28.02.2020 на суму 66 096,00 грн та №35 від 04.03.2020 на суму 57 935,34 грн.
Вхідний контроль продукції був завершений: щодо продукції поставленої за накладною №77 від 19.12.2019 на суму 648 000,00 грн - 26.12.2019, що підтверджується записом у Ярлику на придатну продукцію №712; за накладною №15 від 10.02.2020 на суму 971 476,74 грн - 19.02.2020, що підтверджується записом у Ярлику на придатну продукцію №50; за накладною №31 від 28.02.2020 на суму 66 096,00 грн - 16.04.2020, що підтверджується записом у Ярлику на придатну продукцію №90; за накладною №35 від 04.03.2020, на суму 57 935,34 грн - 16.03.2020, що підтверджується записом у Ярлику на придатну продукцію №105.
Судами встановлено, що строк оплати за поставлену згідно договору продукцію сплинув через 60 днів, починаючи з наступного дня після завершення вхідного контролю: за накладною №77 від 19.12.2019 (вхідний контроль 26.12.2019) - 24.02.2020; за накладною №15 від 10.02.2020 (вхідний контроль 19.02.2020) - 20.04.2020; за накладною №31 від 28.02.2020 (вхідний контроль 16.04.2020) - 15.06.2020; за накладною №35 від 04.03.2020 (вхідний контроль 16.03.2020) - 15.05.2020.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що ні суд першої інстанції, ні апеляційної не навели розрахунок інфляційних втрат, не зазначили періоди його розрахунку, не вказали, чому доводи відповідача суди відкинули і чим вони спростовуються, при тому що період прострочення, на думку суду першої інстанції, вказаний позивачем, для розрахунку 3% річних виявися неправильним і суду довелося робити самостійний розрахунок "з урахуванням нових строків заборгованості". Проте період прострочки відповідача щодо здійснення оплати товару у певні строки, передбачені договором, для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням позовних вимог повинен співпадати. У частині стягнення інфляційних втрат з відповідача судові рішення не відповідають вимога закону, тому справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Частиною 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Також у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено наступну правову позицію:
"Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у Постанові ВС від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13 та від Постанови ВС від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.".
Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
У наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.".
Отже, з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).
Позивач у позовній заяві наведено наступний розрахунок інфляційних втрат:
за період з 18.02.2020 по 10.04.2020 на суму 648 000,00 грн нараховано інфляційні втрати у розмірі 5 184,00 грн;
за період з 11.04.2020 по 28.04.2020 на суму 1 619 476,74 грн нараховано інфляційні втрати у розмірі 12 955,81 грн;
за період з 05.05.2020 по 16.11.2020 на суму 1 743 508,08 грн нараховано інфляційні втрати у розмірі 20 922,10 грн.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено періоди прострочення виконання зобов'язань, у зв'язку із чим наданий розрахунок є невірним.
Натомість відповідачем подано наступний контррозрахунок інфляційних втрат:
на суму 648 000,00 грн (період нарахування з березня 2020 року по жовтень 2020 року) інфляційні втрати складають 18 144,00 грн;
на суму 971 476,74 грн (період нарахування з травня 2020 року по жовтень 2020 року) - 11 657,72 грн;
на суму 66 096,00 грн (період нарахування з липня 2020 року по жовтень 2020 року) - 462,67 грн;
на суму 57 935,34 грн (період нарахування з червня 2020 року по жовтень 2020 року) - 521,42 грн.
Щодо наданого відповідачем контррозрахунок, суд дійшов висновку, що він є неправильним, оскільки відповідач не врахував правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, та не нарахував інфляційні втрати за листопад 2020 року, у той час як позивачем було заявлено період нарахування по 16.11.2020 включно.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат:
на суму 648 000,00 грн (період прострочення - з 25.02.2020 по 28.04.2020 та з 05.05.2020 по 16.11.2020; період нарахування з березня по листопад 2020 року) інфляційні втрати складають 20 088,00 грн;
на суму 971 476,74 грн (період прострочення - з 21.04.2020 по 28.04.2020 та з 05.05.2020 по 16.11.2020; період нарахування з травня по листопад 2020 року) - 24 286,92 грн;
на суму 66 096,00 грн (період прострочення - з 16.06.2020 по 16.11.2020; період нарахування з липня по листопад 2020 року) - 1 319,94 грн;
на суму 57 935,34 грн (період прострочення - з 16.05.2020 по 16.11.2020; період нарахування з червня по листопад 2020 року) - 1 283,58 грн.
Таким чином, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 46 978,44 грн.
Суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у межах заявленого позивачем розміру.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в частині вимог про стягнення інфляційних втрат покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242, 316 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" в частині стягнення інфляційних втрат - задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1, офіс 400, ідентифікаційний код 42731421) 39 061 (тридцять дев'ять тисяч шістдесят одну) грн 91 коп. - інфляційних втрат та 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 93 коп. - витрат по сплаті судового збору за вимогу про стягнення інфляційних втрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 28.06.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна