вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2022 р. Справа№ 920/826/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Реуцькій Т.О.
За участю представників:
від позивача: Кулик О.А. (довіреність від 15.01.2021 №14-27)
від відповідача: Сечін С.О. (довіреність від 10.01.2022 №7)
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»
на ухвалу господарського суду Сумської області від 11.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі №920/826/20 (суддя Яковенко В.В.)
за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»
про стягнення 117 519,30 грн.,-
23.09.2021 до господарського суду Сумської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 920/826/20 вих.№ 4743 від 23.09.2021 в якій заявник просив визнати наказ господарського суду Сумської області про примусове виконання рішення від 22.09.2021 у справі № 920/826/20 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 54 239,68 грн. пені, 9 039,94 грн. 3 % річних таким, що не підлягає виконанню.
Подана заява обґрунтована тим, що пеня та 3 % річних, які є предметом стягнення за вказаним наказом, підлягають списанню у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», що є підставою для визнання вказаного наказу в частині стягнення пені та 3 % річних таким що не підлягає виконанню
Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.10.2021, повний текст якої підписний 13.10.2021, у справі №920/826/20 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:
- наведена заявником ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» визначає списання нарахованої неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за результатами процедури врегулювання заборгованості, проте заявником не підтверджено навіть факту ініціювання чи початку такої процедури, не говорячи про позитивне її завершення для боржника;
- поряд з цим стягувач (позивач у справі) наполягає на обов'язковості проведення процедури врегулювання заборгованості з дотримання певного порядку (включення боржника до реєстру тощо), за наслідками якої можливо було б вирішити порушене заявником питання щодо виконання наказу суду в цій справі, а відтак, між сторонами існує спір з питання впровадження та застосування закону, що не може бути вирішеним в рамках цієї справи;
- крім того, Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв'язку із прийняттям вказаного вище закону, оскільки в останньому відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов'язання.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/826/20 та ухвалити нове рішення, яким заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про визнання наказу господарського суду Сумської області від 22.09.2021 у справі №920/826/20 таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були порушені й неправильно витлумачені норми матеріального права, щодо застосування приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та норма процесуального права, а саме ст. 236 та ч. 2 ст. 328 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного судового рішення.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що :
- відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» під поняття реструктуризація підпадає кредиторська заборгованість теплопостачальних підприємств за спожитий газ, а не пеня, 3 % річних та інфляційній втрати, що вбачається з визначення кредиторської заборгованості у вказаному законі, в той час як пеня, 3 % річних та інфляційні втрати в силу приписів ч. 1 ст. 7 вказаного закону (що є нормою прямої дії) підлягають безумовному списанню;
- посилання суду першої інстанції на те, що повинна бути розпочата процедура ініціювання списання чи списана така заборгованість не є обґрунтованим, так як застосування ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (яка є нормою прямої дії), не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий газ до 01.06.2020, в тому числі і включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у врегулювання заборгованості.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 апеляційну скаргу у справі №920/826/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 26.10.2021 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №920/826/20 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.
Листом Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 витребувано з господарського суду Сумської області матеріали справи №920/826/20.
05.11.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що в новій редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» законодавцем акцентовано увагу та передбачено, що учасником процедури врегулювання заборгованості в межах вказаного закону може бути лише підприємство, яке включено до реєстру підприємств, що беруть участь у врегулювання заборгованості.
10.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/826/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на ухвалу господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/826/20, справу призначено до розгляду на 14.12.2021 о 10 год. 30 хв.
29.11.2021 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, а 07.12.2021 від позивача - заперечення на відповідь на відзив, в яких сторони підтримали, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, власні правові позиції.
У судовому засіданні, 14.06.2022 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги просив залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 108 479,36 грн. та 3 % річних в сумі 9 039,94 грн. нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого у період з жовтня 2018 року по вересня 2019 року природного газу за договором постачання природного газу № 6403/18-КП-29 від 01.10.2018.(а.с.1-6 т.1)
Рішенням господарського суду Сумської області від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021, у справі № 920/826/20 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 54 239,68 грн. пені, 9 039,94 грн. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.(а.с.183-189 т.2, а.с.53-63 т.3)
Розглядаючи спір сторін по суті, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого позивачем газу, з огляду на що вимоги про стягнення, нарахованих за прострочення обов'язку щодо його оплати, пені та 3 % річних у заявлених позивачем до стягнення розмірах є законними та обґрунтованими, проте оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшли висновку про необхідність зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % від заявленої до стягнення суми - до 54 239,68 грн.
22.09.2021 на виконання вказаного рішення господарським судом Сумської області видано наказ № 920/826/20 (далі Наказ).(а.с.70 т.3)
23.09.2021 до господарського суду Сумської області від відповідача надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 920/826/20 вих. № 4743 від 23.09.2021, в якій заявник просив визнати наказ в частині стягнення з відповідача на користь позивача 54 239,68 грн. пені, 9 039,94 грн. 3 % річних таким, що не підлягає виконанню.(а.с.75-81 т.3)
Подана заява обґрунтована тим, що пеня та 3 % річних, які є предметом стягнення за наказом підлягають списанню у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», що є підставою для визнання вказаного наказу в частині стягнення пені та 3 % річних таким що не підлягає виконанню
Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/826/20 у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.(а.с.160-164 т.3)
Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).
Отже, ч. 2 ст. 328 ГПК України містить такі підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано.
Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, в т.ч. і розміру боргу боржника, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
30.11.2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі Закон № 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Водночас Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» який набрав чинності 29.08.2021 (далі Закон № 1639-IX) серед іншого внесено зміни до Закон № 1730-VIII.
Так, за змістом положень ст. 1 Закону № 1730-VIII (тут і далі в редакції Закону № 1639-IX) заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду):
- кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування;
кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг (у тому числі заборгованість перед НАК «Нафтогаз України», право вимоги якої набуто шляхом заміни кредитора у зобов'язанні);
- кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії, електропостачальником, оператором системи розподілу (як правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася непогашеною станом на 1 червня 2021 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах), методика визначення якої затверджується Кабінетом Міністрів України;
Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію (ст. 2 Закону № 1730-VIII);
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону (взаєморозрахунки щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення - примітка суду) не потребує обов'язкового включення до реєстру.
Так в ст. 1 Закону № 1730-VIII встановлено, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Отже за змістом Закону № 1730-VIII врегулювання заборгованості згідно з нормами Закону може відбуватися шляхом проведення взаємозаліку, реструктуризації заборгованості або її списання, необхідною умовою саме для проведення яких необхідним є включення є реєстру.
Водночас, за змістом ч. 1 ст. 7 Закону № 1730-VIII:
- на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються;
- нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Отже, зі змісту ч. 1 ст. 7 Закону № 1730-VIII, серед іншого, слідує, що:
- заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 01.06.2021;
- нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021.
Отже, списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису ч. 1 ст. 7 Закону № 1730-VIII, не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім.
Списання у порядку ч. 1 ст.7 Закону № 1730-VIII не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст. 5 цього закону, а отже, по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.
Тобто запровадження в дію ч. 1 ст.7 Закону № 1730-VIII по суті скасовує ознаки протиправності в діях відповідача в частині прострочення оплати за поставлену природній газ, скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій, а списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість, в силу прямого припису ч. 1 ст.7 Закону № 1730-VIII не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання чинності цим Законом та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником електричної енергії чи підтвердження останнім.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що сума основного боргу, стягнення 3 % річних та пені за несвоєчасне погашення якої є предметом цього спору, погашено відповідачем до 01.06.2021, що, зокрема, встановлено і судовими рішеннями у цій справі № 920/826/20.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 920/826/20 вих.№ 4743 від 23.09.2021.
Враховуючи положення ст. 7 Закону № 1730-VIII, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України, для визнання наказу господарського суду Сумської області про примусове виконання вішення від 22.09.2021 у справі № 920/826/20 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 54 239,68 грн. пені, 9 039,94 грн. 3 % річних таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскарженої ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/826/20 підлягає скасуванню, а подана товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 920/826/20 вих.№ 4743 від 23.09.2021 задовольняється.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» підлягає задоволенню.
Щодо витрат апелянта по сплаті судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 9 ст. 129 ГПК України встановлює, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір у цій справі виник внаслідок порушення відповідачем строків розрахунку за поставлений позивачем природній газ та те, що рішенням господарського суду Сумської області від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021, у цій справі № 920/826/20 фактично встановлено наявність у позивача права на стягнення пені та 3 % у заявлених стягнення розмірах, витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на ухвалу господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/826/20 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/826/20 скасувати.
3. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 920/826/20 вих.№ 4743 від 23.09.2021 задовольнити.
4. Визнати наказ господарського суду Сумської області від 22.09.2021 у справі № 920/826/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 54 239,68 грн. пені та 9 039,94 грн. 3 % річних.
5. Матеріали справи №920/826/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст судового рішення складено 29.06.2022.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
С.І. Буравльов