вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" червня 2022 р. Справа№ 910/21997/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.06.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 10.01.2022
у справі № 910/21997/21 (суддя Котков О.В.)
за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Києво-Святошинської районної ради Київської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан"
3. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар'яна Володимирівна
про витребування земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права власності
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинської районної ради Київської області, у якій просить:
- витребувати від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва;
- витребувати від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58378743 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,0336 га, кадастровий номер 8000000000:75:212:0001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58380509 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,3449 га, кадастровий номер 8000000000:15:212:2001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Києво-Святошинською районною радою Київської області незаконно зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва. Спірні земельні ділянки розташовані на території міста Києва та належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, тому право власності на земельні ділянки, право розпорядження ними та право вирішення питання про передачу її у власність або користування Києво-Святошинській районній раді Київської області належить саме Київській міській раді як особі, яка діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста Києва. Недотримання відповідачем вимог земельного законодавства порушує інтереси держави та територіальної громади міста Києва, яка незаконно позбавлена права власності на земельні ділянки. Таким чином, рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав Києво-Святошинської районної ради Київської області на спірні земельні ділянки є незаконними та підлягають скасуванню, а земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва підлягають витребуванню у Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь Київської міської ради.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Першим заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва разом з позовом подано заяву № 10.60-41-10650ВИХ-21 від 30.12.2021 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- накласти арешт на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва;
- заборонити Києво-Святошинській районній раді Київської області та будь-яким іншим особам, якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних, будівельних та інших робіт на спірних земельних ділянках, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних, будівельних та інших робіт з будівництва багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення, а також заборонити здійснювати будь-які дії із земельними ділянками площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/21997/21 заяву № 10.60-41-10650ВИХ-21 від 30.12.2021 про вжиття заходів забезпечення позову Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва у справі № 910/21997/21 задоволено.
Накладено арешт на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.
Заборонено Києво-Святошинській районній раді Київської області (ідентифікаційний код 04054748, адреса: 03170, м. Київ, вул. Янтарна, 12) та будь-яким іншим особам, якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних, будівельних та інших робіт на спірних земельних ділянках, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних, будівельних та інших робіт з будівництва багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення, а також заборонено здійснювати будь-які дії із земельними ділянками площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.
Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року у справі № 910/21997/21 є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 10.01.2022.
Строк пред'явлення ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року у справі № 910/21997/21 до виконання становить три роки, тобто до 10.01.2025.
Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року у справі № 910/21997/21 є Київська міська рада (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).
Боржником у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року у справі № 910/21997/21 є Києво-Святошинська районна рада Київської області (ідентифікаційний код 04054748, адреса: 03170, м. Київ, вул. Янтарна, 12).
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що обраний заявником захід забезпечення позову є розумним, обґрунтованим, адекватним та ефективним, спосіб забезпечення позову відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та істотно порушено норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа-2 зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість будівництва на спірних земельних ділянках без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення зави про забезпечення позову. При цьому вказує, що матеріали справи не місять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи якимось чином зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду.
Крім того, апелянт зазначає, що на даний час земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:212:2001 та 8000000000:75:212:0001 з 14.09.2021 вже перебувають під арештом згідно ухвали суду у справі №759/20424/21 (провадження №1-кс/759/7434/21).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
В заперечення проти апеляційної скарги, прокурором подано відзив, у якому, зокрема, зазначає, що на виконання інвестиційного договору від 18.11.2020 ТОВ «Компанія «Ліан» , на підставі довіреності, виданої Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, подало заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на спірні земельні ділянки та зареєструвало їх за Києво-Святошинською районною радою Київської області. Наведене, на думку прокурора, свідчить про вчинення активних дій, спрямованих на використання сторонами інвестиційного договору своїх зобов'язань, кінцевим результатом чого є будівництво на вказаних земельних ділянках багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення. За вказаних обставин, прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Явка представників у судове засідання
Представники відповідача та третіх осіб-1, -3 в судове засідання 21.06.2022 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 31.05.2022 на електронні пошти, що підтверджується відповідними роздруківками.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача та третіх осіб-1, -3, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурором вказано, що 18.11.2020 між Києво-Святошинською районною радою Київської області, Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ТОВ «Компанія Ліан» укладено Інвестиційний договір на будівництво та передачу частини функцій замовника № 1 на будівництво багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення на земельній ділянці по вул. Львівській, 72 у м. Києві.
Відповідно до п. 2.3. Інвестиційного договору Києво-Святошинська районна рада Київської області та Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства здійснює інвестування шляхом передачі ТОВ «Компанія Ліан» функції замовника будівництва, зокрема: оформлення у встановленому законом порядку прав на земельну ділянку за власником майнового комплексу типографії, надання дозволу на знесення у встановленому законом порядку існуючої будівлі по вул. Львівській, 72 у м. Києві, укладення та виконання договору про пайову участь Києво-Святошинської районної ради Київської області та Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розробка проектної документації, укладення договорів на здійснення технічного та авторського нагляду, а також договору генерального підряду, а також надання будівельного майданчику (земельної ділянки за адресою: вул. Львівська, 72 у м. Києві) для будівництва об'єкту та виконання інших умов Інвестиційного договору.
Згідно з п. 4.2.10. Інвестиційного договору Києво-Святошинська районна рада Київської області та Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства зобов'язуються оформити у встановленому законом порядку права на земельну ділянку, не передавати права на земельну ділянку та проведення будівельних робіт будь-яким третім особам, не вчиняти жодних дій щодо обтяження зазначеної земельної ділянки будь-якими зобов'язаннями, окрім тих, які передбачені цим договором.
На підставі виданої Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства довіреності та заяви ТОВ «Компанія Ліан» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), право власності на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва зареєструвало за Києво-Святошинською районною радою Київської області.
На твердження заявника, вказані реєстраційні дії спрямовані на виконання сторонами Інвестиційного договору своїх зобов'язань, кінцевим результатом чого є будівництво на вказаних земельних ділянках багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення. Тому у разі виконання сторонами частково або в повному обсязі зобов'язань за Інвестиційним договором від 18.11.2020 року та зведення на спірних земельних ділянках багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення територіальна громада міста Києва буде позбавлена можливості ефективного використання спірних земельних ділянок в інтересах територіальної громади, що призведе до необхідності звернення з позовами до суду про знесення збудованої будівлі.
Враховуючи, що на розгляд суду ставиться питання законності набуття права власності на земельні ділянки, на яких планується будівництво багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення, прокурор зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених інтересів держави в особі територіальної громади міста Києва.
На думку заявника, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов до висновків про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами про витребування у відповідача земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Окрім того, засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виданої Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства довіреності та заяви ТОВ «Компанія «Ліан» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), право власності на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва зареєструвало за Києво-Святошинською районною радою Київської області.
За доводами заявника, вказані реєстраційні дії спрямовані на виконання сторонами Інвестиційного договору своїх зобов'язань, кінцевим результатом чого є будівництво на вказаних земельних ділянках багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення. Тому у разі виконання сторонами частково або в повному обсязі зобов'язань за Інвестиційним договором від 18.11.2020 року та зведення на спірних земельних ділянках багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення територіальна громада міста Києва буде позбавлена можливості ефективного використання спірних земельних ділянок в інтересах територіальної громади, що призведе до необхідності звернення з позовами до суду про знесення збудованої будівлі
Тобто наявні обставини, які свідчить про вчинення активних дій, спрямованих на виконання сторонами Інвестиційного договору своїх зобов'язань, кінцевим результатом чого є будівництво на вказаних земельних ділянках багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів сторін.
Наведене підтверджує наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а обрані Першим заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва заходи забезпечення позову спрямовані на захист права власності територіальної громади міста Києва на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва, тоді як забудова їх багатоповерховим житловим комплексом із приміщеннями комерційного призначення без волевиявлення власника не дозволить після їх повернення ефективно використовувати земельні ділянки для потреб громади міста Києва.
За вказаних обставин, суд дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки судом встановлено обґрунтованість необхідності вжиття заходів забезпечення позову, між позовними вимогами, що пред'явлені Першим заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва та обраним засобом забезпечення позову існує зв'язок, обраний заявником захід забезпечення позову є розумним, обґрунтованим, адекватним та ефективним, спосіб забезпечення позову відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника.
За правильними висновками суду першої інстанції, визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду.
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.
Застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Посилання апелянта на те, що спірні земельні ділянки з 14.09.2021 вже перебувають під арештом згідно ухвали суду у справі №759/20424/21 (провадження №1-кс/759/7434/21), колегія суддів зазначає, що арешт, накладений на вказані земельні ділянки в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні є заходом забезпечення даного кримінального провадження, тоді як накладення арешту на земельні ділянки в рамках справи № 910/21997/21 є заходом забезпечення позову та спрямований на забезпечення уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Наявність арешту в рамках кримінального провадження не перешкоджає накладенню арешту на земельні ділянки під час розгляду справи в господарському суді.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки заявником наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів, а заходи забезпечення позову нерозривно пов'язані з предметом позову та спрямовані на запобігання можливим негативним наслідкам.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/21997/21 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ліан» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/21997/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/21997/21 залишити без змін.
Матеріали оскарження №910/21997/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 28.06.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська