вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" червня 2022 р. Справа№ 911/2450/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
при секретарі судового засідання Ковган О.І.
за участю представників
від позивача: Рижаков А.В.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ"
на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 (повний текст складено 13.01.2022)
у справі №911/2450/21 (суддя Черногуз А. Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ"
до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне
підприємство з поводження з радіоактивними відходами"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Експерт груп"
про відшкодування вартості безпідставно набутого майна
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" звернулось до Господарського суду Київської області звернулось з позовною заявою до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, а саме вартості послуг станом на момент розгляду справи зі збору необхідних щодо проведення процедури оцінки впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП «ЦППРВ» - «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого села Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області» у розмірі 500 000, 00 грн.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" та Державним спеціалізованим підприємством з Управління капітальним будівництвом зони відчуження на підставі перемоги позивача під час процедури закупівлі як учасника тендеру «з закупівлі робіт за державні кошти по проекту: «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого села Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області» укладено Договір №27-2018 від 03.10.2018 на закупівлю робіт з реконструкції (далі - договір підряду), предметом якого є будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого села Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області ( з додатками № 1-3 та додатковими угодами до нього).
На підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження "Про припинення державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження" від 29.03.2019 №65-19, Державне спеціалізоване підприємство з управління капітальним будівництвом зони відчуження припинено в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП "ЦППРВ" (далі - ДСП «ЦППРВ»), яке є правонаступником майна, прав і обов'язків ДСП «УКБЗВ».
18.06.2019 після отримання листів № 101/1095, № 101/1096 відповідача, позивачем як замовником на прохання відповідача було укладено Договір послуг №07-05/19 від 19.06.2019 з ТОВ «НП «Експерт Груп» (виконавцем), предметом якого стала організація комплексних послуг зі збору необхідних документів щодо проведення процедури оцінки впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП «ЦППРВ» - «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого села Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області», ціна даного Договору складає - 333 333,34 грн.
Як зазначив позивач, послуги за Договором №07-05/19 від 19.06.2019 надані у повному обсязі, у зв'язку з чим, відповідачем було отримано кінцевий результат - зареєстрований в Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля позитивний висновок №7-03/12-20197244163/1 від 21.11.2019 з оцінки впливу на довкілля за плановою діяльністю ДСП «ЦППРВ». Від оплати вищевказаних послуг відповідач відмовився, в наслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом та просить відшкодувати вартість безпідставно набутого майна, оскільки відповідні послуги були отримані відповідачем за рахунок позивача на без договірній основі та не на підставі закону, а отже є такими, що отримані без достатніх правових підстав, вартість послуг (проведення процедури з оцінки впливу на довкілля) станом на момент розгляду справи і становить 500 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/2450/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" відмовлено.
При ухваленні вказаного рішення судом першої інстанції було встановлено відсутність підстав для оплати відповідачем послуг наданих третьою особою, на підставі Договору надання послуг №07-05/19 від 19.06.2019, укладеного між позивачем та третьою особою, стороною якого не є відповідач, а належних доказів, які підтверджували б зобов'язання відповідача щодо оплати наданих третьою особою послуг, позивачем суду не надано. Судом зазначено, що за Договором №19-06/19 від 19.06.2019, відповідач не був набувачем вказаного висновку з оцінки впливу на довкілля (далі-ОВД); відповідач не збагатився та не збільшив свої активи за рахунок даного висновку ОВД, за наявності тих обставин, що у відповідача не має легітимних можливостей на подальше використання висновку ОВД; відповідачем не здійснювались дії, направлені на досягнення для себе результату виконання Договору надання послуг стороною якого він не був; сторонами не реалізовано Договору на будівництво мосту (та будь-якого іншого Договору з використанням висновку ОВД); позивач та відповідач не отримали реальних очікувань за Договором на будівництво мосту №27-2018 від 03.10.2018. Також, суд першої інстанції зазначив, що понесені позивачем витрати за Договором №19-06/19 від 19.06.2019 під час отримання висновку ОВД, можуть мати ознаки понесення ним збитків, у разі доведення в окремому провадженні обставин невиконання основного Договору (Договір на будівництво мосту №37-2018 від 03.10.2018) з вини відповідача, що призвело до неотримання позивачем реальних очікувань за цим Договором.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 року у справі №911/2450/21, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 року у справі №911/2450/21 та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами".
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування судового рішення апелянт посилається на те, що звертаючись за захистом своїх прав та майнових інтересів з вимогою про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, він виходив з того, що між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб фактично укладено правочин (договір), предметом якого було укладення позивачем, від свого імені та в інтересах відповідача, договору (правочину) з ТОВ "НП "Експерт Груп" з надання (отримання) комплексних послуг зі збору необхідних документів щодо проведення процедури оцінки впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планованої діяльності ДСП "ЦППРВ", внаслідок якого відповідачем було отримано позитивний висновок №20197244163 від 21.11.2019, виданий Міністерством енергетики та захисту довкілля України. З огляду на вищенаведене, позивач фактично виступив посередником, а не прямим постачальником послуг. Скаржником зазначено, що листом від 18.06.2019 №101/1095, по суті правовідносин зазначених в позовній заяві та апеляційній скарзі, позивач отримав від відповідача пропозицію укласти відповідний договір. За фактом укладення Договору послуг між позивачем та виконавцем (ТОВ "НП "Експерт Груп"), відповідач здійснив ряд дій направлених на його виконання до кінцевої мети, зокрема, ті дії, виконання яких було гарантовано відповідачем у листі від 18.06.2019 №1096, а саме: надав необхідну інформацію ТОВ "НП "Експерт Груп" в ході виконання зазначеної процедури; розмістив Повідомлення в Єдиному реєстрі ОВД (оцінки впливу на довкілля) в електронному вигляді та здійснив його подання у паперовому варіанті до Міністерства екології та природних ресурсів України; здійснив оплату громадських слухань звіту з ОВД. За таких обставин, на думку скаржника, позивач має право вимагати компенсації вартості фактично спожитих відповідачем без достатніх правових підстав послуг, які були оплачені позивачем, оскільки такі послуги були надані за зверненням відповідача, його сприянням та співдією з виконавцем, і саме відповідач отримав їх результат за власною плановою діяльністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 року у справі №911/2450/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Демидова А. М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2450/21, відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 року у справі №911/2450/21.
Матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду 17.02.2022.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді, судді-доповідача Владимиренко С.В. з 08.02.2022 по 18.02.2022 включно у відпустці питання про відкриття апеляційного провадження розглядалось після виходу судді з відпустки.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/2450/21. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення було складено 13.01.2022 та отримано апелянтом 18.01.2022. Як вбачається з матеріалів справи, рішення оголошено 28.12.2021, повний текст рішення складено 13.01.2022, останнім днем для звернення з апеляційною скаргою є 02.02.2022, апеляційна скарга подана 29.01.2022 згідно зі штампом на конверті в якому надіслана апеляційна скарга (штрих кодовий номер 0205904002063), отже процесуальний строк для звернення з апеляційною скаргою не пропущено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/2450/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.03.2022 року об 11 год. 45 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6.
Судове засідання 29.03.2022 не відбулося.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні (Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022).
Наказом Північного апеляційного господарського суду № 1 від 03.03.2022 тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Наказом Північного апеляційного господарського суду № 11 від 31.03.2022 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
В період з 04.04.2020 по 08.04.2022 та з 11.04.2022 по 15.04.2022 суддя Владимиренко С.В. перебувала у відпустці.
06.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи № 911/2450/21, а саме: копію адвокатського запиту від 21.01.2022; відповідь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України листом № 25/5-21/1665-22 від 28.01.2022 та додані до нього документи (копії договорів від 28.08.2019 та № 442/19-ОВД від 02.09.2019, копія листа ДСП «ЦППРВ» від 24.09.2019 № 15-2/232-1872, копія Акту від 04.10.2019).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 справу №911/2450/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 призначено до розгляду на 21.06.2022 на 12:30 год.
Щодо вищезазначеного клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду.
Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 1 цієї статті, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.
За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.
Обмеження права на подання доказів в суді апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов'язків по доказуванню в суді першої інстанції
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Надані апелянтом до суду апеляційної інстанції копії документів, а саме: адвокатського запиту від 21.01.2022; відповідь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України листом № 25/5-21/1665-22 від 28.01.2022 та додані до нього документи (копії договорів від 28.08.2019 та № 442/19-ОВД від 02.09.2019, копія листа ДСП «ЦППРВ» від 24.09.2019 № 15-2/232-1872, копія Акту від 04.10.2019) не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання про залучення доказів на стадії апеляції з обґрунтуванням неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України.
В судовому засідання 21.06.2022 протокольною ухвалою колегією суддів відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про залучення доказів до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2022р. підтримав вимоги та доводи, викладені в його апеляційній скарзі та просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 911/2450/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У зв'язку із обмеженням доступу учасників судового процесу до пошукової форми Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу «Стан розгляду справ», з метою інформування про рух судових справ, на офіційному вебсайті Північного апеляційного господарського суду було розміщено відповідне повідомлення стосовно розгляду справи №911/2450/21 та здійснено надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 на відомі суду електронні адреси учасників справи.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі перемоги позивача під час процедури закупівлі як учасника тендеру «з закупівлі робіт за державні кошти по проекту: «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого села Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області» 03.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" (далі - позивач) та Державним спеціалізованим підприємством з управління капітальним будівництвом зони відчуження був укладений Договір №27-2018 на закупівлю робіт з реконструкції (далі - договір №27-2018), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виконати роботи з реконструкції по проекту: "Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області", а відповідач зобов'язувався роботи прийняти і оплатити.
На підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження "Про припинення державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження" від 29.03.2019 №65-19, Державне спеціалізоване підприємство з управління капітальним будівництвом зони відчуження припинено в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" (далі - відповідач).
Згідно з п. 2 вищевказаного наказу, відповідачу передано майнові права і обов'язки Державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження.
18.06.2019 відповідачем направлено позивачу лист №101/1095, відповідно до якого відповідачем запропоновано позивачу забезпечити проведення процедури оцінки впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП "ЦППРВ" - "Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області".
18.06.2019 відповідачем направлено лист №101/1096 Товариству з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Експерт Груп", згідно з яким відповідач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Експерт Груп" виконати проведення процедури оцінки впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП "ЦППРВ" - "Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області".
19.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Експерт Груп" (далі - третя особа) був укладений Договір про надання послуг №19-06/19 (№07-05/19) (далі - договір №07-05/19), відповідно до умов якого позивач доручив, а третя особа зобов'язалась виконати організацію комплексних послуг зі збору необхідних документів щодо проведення процедури оцінки впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП "ЦППРВ" - "Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області".
Після надання передбачених умовами вищевказаного договору послуг, третя особа звернулась до позивача з вимогою оплатити надані послуги.
16.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №12-15, відповідно до якого просив повідомити позивача щодо строків оплати відповідачем послуг з проведення процедури оцінки впливу на довкілля (компенсації витрат згідно з Договором №19-06/19).
Листом №1-05/232-75 від 14.01.2020 відповідач повідомив позивача про відмову оплатити вищевказані послуги, у зв'язку з відсутністю фінансування.
Оскільки відповідач від оплати вищевказаних послуг відмовився, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування вартості безпідставно набутого майна та просить стягнути з відповідача вартість послуг станом на момент розгляду справи судом зі збору необхідних документів щодо проведення процедури оцінки впливу на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП «ЦППРВ» - "Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області" в розмірі 500000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що послуги за Договором надання послуг були отриманні відповідачем за рахунок позивача на бездоговірній основі та не на підставі закону, а отже є такими що отримані без достатніх правових підстав.
Також, позивач зазначив, що оскільки отримані відповідачем за рахунок позивача без достатніх правових підстав послуги не можуть бути повернуті позивачу, оскільки є фактично спожитими (виконаними) відповідачем, а їх результат - висновок ОВД здійснено на ім'я відповідача за його плановою діяльністю, яку має право вести виключно відповідач як суб'єкт державної форми власності, а отже такий висновок не може бути витребуваний та/або використаний позивачем у його господарській діяльності, у зв'язку з чим позивач має право отримати відшкодування вартості таких послуг на підставі ст. 1212 та ст. 1213 ЦК України.
На підтвердження заявлених вимог, позивач, зокрема, вказує на докази, а саме: лист від 29.08.2019 № 10/7/5126-19 Міністерства екології та природних ресурсів України, звіт про громадське обговорення планової діяльності від 21.11.2019 № 7-03/12-20197244163/2, звіт з ОВД реєстраційний номер 20197244163), які вказують на те, що відповідач при отриманні послуг від третьої особи (за рахунок позивача), вчиняв дії направлені на досягнення для себе їх результату (кінцевої мети) у вигляді висновку з ОВД за своєю плановою діяльністю.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву зазначає, що виконання Договору послуг від 19.06.2019 №19-06/19 (№07-05/19) укладеного між позивачем та третьою особою, жодним чином не означає, що ДСП «ЦППРВ» набуло нових цінностей, збільшило кількість чи вартість належного майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із володіння позивача. Наслідки укладення Договору жодним чином не збільшили розміри майна відповідача.
Також відповідач стверджує, що він не є стороною Договору надання послуг від 19.06.2019 №19-06/19 (№07-05/19), укладеного між позивачем та третьою особою, а отже, у позивача відсутні правові підстави на стягнення з відповідача вартості наданих послуг за вказаним Договором.
Крім того, відповідач стверджує, оскільки він не є набувачем майна за Договором надання послуг від 19.06.2019 №19-06/19 (№07-05/19), укладеного між позивачем та третьою особою, а отже, в розумінні положень ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України відповідач не може повернути ані майно, ані відшкодувати його вартість, через відсутність такого майна у володінні (користуванні) відповідача.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач скориставшись правом на судовий захист своїх прав та інтересів, обрав спосіб, передбачений статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Норми цієї статті пов'язані із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За приписами преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Договір № 27-2018, укладено між позивачем та Державним спеціалізованим підприємством з управління капітальним будівництвом зони відчуження за результатами проведення публічної закупівлі відповідно до приписів Закону України «Про публічні закупівлі», за яким умови договору укладеного в результаті публічних закупівель не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції.
Умовами узгодженими сторонами цього Договору не було передбачено обов'язку позивача замовляти для відповідача у іншого суб'єкта господарської діяльності послуги зі збору необхідних документів зі збору необхідних щодо проведення процедури оцінки впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП «ЦППРВ» - «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого села Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області» у розмірі 500 000,00 грн., а для відповідача з оплати цих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, для реалізації виконання Договору №27-2018 від 03.10.2018, укладеного між позивачем та відповідачем Договір на будівництво мосту, з метою отримання реальних очікувань, сторонам Договору, зокрема, позивачу необхідно було мати оцінку впливу на довкілля на всіх етапах до кінцевого результату щодо планової діяльності ДСП "ЦППРВ" - "Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області", якого за твердженням позивача не було на момент проведення заходів із закупівлі робіт та укладення договору на будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництво Яковецьке у зоні відчуження Поліського району Київської області.
Судом встановлено, що між позивачем та третьою особою був укладений Договір надання послуг №19-06/19 (07-05/19) від 19.06.2019, отже відповідач не є стороною даного договору, а отже, в даному випадку, і не є носієм прав та обов'язків за ним, а відтак у нього відсутні підстави виникнення обов'язків оплати вказаних послуг за Договором.
Разом з тим, слід зазначити, що укладений між позивачем та третьою особою Договір надання послуг №19-06/19 (07-05/19) від 19.06.2019 за своєю правовою природою є двостороннім. Так, у вступній частині вказаного Договору відсутні будь-які посилання на те, що позивач, укладаючи його з третьою особою діяв в інтересах чи за завданням іншої особи, у даному випадку, -відповідача.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 р. у справі № 910/9216/20, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 залишено без змін, яке набрало законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Експерт Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" про стягнення 333 228,27 грн позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Спеценергомонтаж" на користь ТОВ "Наукове підприємство "Експерт Груп" 300 000,00 грн. боргу, 33 228,27 грн. пені. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в порушення умов договору №19-06/19 (07-05/19) від 19.06.2019 виконані позивачем та передані відповідачу результати робіт ним своєчасно не оплачені, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка становить 300 000,00 грн. і підлягає стягненню на користь позивача.
Рішенням Господарського суду Київської області №911/3574/20 від 12.05.2021, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 залишено без змін, яке набрало законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Експерт Груп" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення вартості послуг в сумі 333 333,34 грн, визнано відсутніми підстави виникнення у ДСП «ЦППРВ» обов'язку оплати послуг, наданих третьою особою на підставі Договору надання послуг №19-06/19 (07-05/19) від 19.06.2019, оскільки відповідач не є стороною вищевказаного договору, а належних доказів, що підтверджували б зобов'язання відповідача щодо оплати виконаних третьою особою робіт, позивачем суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що відповідачем листом №101/1096 від 18.06.2019 було делеговано повноваження позивачу на укладення Договору надання послуг №19-06/19 (07-05/19) від 19.06.2019 з отримання висновку ОВД та оплати процедури, проте суд зазначає, що у справі відсутні належні та допустимі докази з яких суд міг би встановити, наявність факту домовленості між позивачем та відповідачем щодо відшкодування понесених позивачем витрат в процесі виконання Договору надання послуг №№19-06/19 (07-05/19) від 19.06.2019 та юридичного оформлення передачі права підпису даного Договору від керівника відповідача до керівника позивача.
Варто зазначити, що запис щодо «делегування повноважень» позивачу вказаним листом не може буди розцінений судом, як належне доручення з боку відповідача на укладення Договору надання послуг №19-06/19 (07-05/19) від 19.06.2019 позивачем з третьою особою, так як вказаний лист в силу вимог цивільного законодавства не може вважатися пропозицією (офертою) з наданням відповідних представницьких повноважень на укладення договору, оскільки не містить всіх необхідних для цього істотних умов. Такий лист сам по собі може мати лише ознаки рекомендаційного характеру щодо вчинення певних дій, водночас, не несе за собою підстав виникнення відповідних прав та обов'язків.
Також, посилання позивача на ту обставину, що отриманий в результаті виконання Договору надання послуг висновок ОВД, може бути використаний відповідачем для реалізації (виконання) інших Договорів суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами реальної та/або потенційної можливості вчинення таких дій відповідачем. При цьому варто зазначити, що вказаний висновок (звіт) був розроблений конкретно під реалізацію (виконання) первісного Договору на будівництво мосту та стосується в тому числі і конкретної проектної документації розробленої позивачем, як генеральним проектувальником, на будівництво даного мосту (експертний звіт щодо розгляду проектної документації за даним проектом міститься в матеріалах Звіту ОВД), який, в свою чергу, залишився не реалізований.
Факт виконання зобов'язань сторонами по Договору про надання послуг від 19.06.2019 №19-06/19 (№07-05/19) жодних чином не означає, що ДСП "ЦППРВ" набуло нових цінностей, збільшило кількість чи вартість належного майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із володіння позивача.
Щодо твердження позивача, що відповідачем вчинялись дії направлені на досягнення для себе їх результату у вигляді висновку ОВД за своєю плановою діяльністю, шляхом оплати 13 915,32 грн громадських слухань за Договором №422/19-ОВД від 28.08.2019 про проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля, укладеного між відповідачем та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, суд зазначає, що як у Договорі про надання послуг від 19.06.2019 №19-06/19 (№07-05/19), так і у листі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №25/5-21/26568-21 від 14.12.2021 не зазначено посилань на те, що відповідні громадські обговорення здійснювались в рамках здійснення дій щодо отримання документів, що є предметом Договору надання послуг №19-06/19 (№07-05/19) від 19.06.2019 та відповідно «Звіту з оцінки впливу на довкілля планової діяльності за проектом «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництва Яковецьке Поліського району Київської області» (реєстраційний номер справи - 20197244163).
Також, у Договорі №422/19-ОВД від 28.08.2019 зазначено в призначенні платежу за платіжним дорученням №1333 від 12.09.2019, та на яке посилається позивач, як на доказ, який безпосередньо вказує на участь та зацікавленість відповідача в отриманні «Звіту з оцінки впливу на довкілля планової діяльності за проектом «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництва Яковецьке Поліського району Київської області» (реєстраційний номер справи - 20197244163), а саме з п. 1.1 даного договору вбачається, що вказаний Договір №422/19-ОВД від 28.08.2019 та платіжне доручення №1333 від 12.09.2019 стосується виключно висновку (звіту ОВД), який зареєстрований за номером реєстраційної справи - 20197174114, який не є тотожним реєстраційному номеру справи «Звіту з оцінки впливу на довкілля планової діяльності за проектом «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництва Яковецьке Поліського району Київської області», оскільки даний звіт має реєстраційний номер справи - 20197244163.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що платіжне доручення №1333 від 12.09.2019, яке міститься в поданому позивачем до суду «Звіті з оцінки впливу на довкілля планової діяльності за проектом «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництва Яковецьке Поліського району Київської області», не стосується вказаного звіту та не є доказом, що підтверджує оплату відповідачем проведення громадських обговорень з оцінки впливу на довкілля в межах виконання «Звіту з оцінки впливи на довкілля планової діяльності за проектом «Будівництво мосту через річку Ілля біля бувшого с. Лісництва Яковецьке Поліського району Київської області» з реєстраційним номером справи - 20197244163.
Відтак, у вказаних листі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №25/5-21/26568-21 від 14.12.2021 та Договорі №422/19-ОВД від 28.08.2019 відсутня інформація, з якою суд міг би пов'язати оплату відповідачем проведення громадських обговорень в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля за Договором надання послуг №19-06/19 (№07-05/19) від 19.06.2019, а відтак і стверджувати, що відповідачем вчинялись дії, направлені на досягнення для себе результату виконання вказаного Договору надання послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, за Договором надання послуг №19-06/19 (№07-05/19) від 19.06.2019, відповідач не був набувачем висновку ОВД; відповідач не збагатився та не збільшив свої активи за рахунок даного висновку ОВД, за наявності тих обставин, що у відповідача не має легітимних можливостей на подальше використання висновку ОВД; відповідачем не вчинялись дії, направлені на досягнення для себе результату виконання Договору надання послуг стороною якого він не був; сторонами не реалізовано Договору на будівництво мосту (та будь-якого іншого Договору з використанням висновку ОВД); позивач та відповідач не отримали реальних очікувань за Договором на будівництво мосту №27-2018 від 03.10.2018.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського Київської області від 28.12.2021 у справі № 911/2450/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ".
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ" залишити без задоволення
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/2450/21 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ КИЇВ".
4. Матеріали справи № 911/2450/21 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2022.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова