вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2022 р. Справа№ 910/19492/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Агрикової О.В.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022
у справі № 910/19492/21 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 5 840,37 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 876,79 грн - 3% річних за користування чужими коштами та 4 963,58 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу від 30.09.2015 № 5/30-09/2015 та з огляду на положення підпункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі про банкрутство ліквідовано ПрАТ «СК «Україна».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/19492/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» задоволено; стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 876,79 грн - 3% річних, 4 963,58 грн - інфляційних втрат, 4 600,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 по справі № 910/19492/21; відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі до Моторного (транспортного) страхового бюро України; розподілити судові витрати.
За твердженнями скаржника, судом першої інстанції не було належним чином досліджено строк позовної давності, а також покладено додатковий обов'язок на Моторне (транспортне) страхове бюро України щодо виплати інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/19492/21; справу № 910/17920/21 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
07.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», заперечуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, наполягаючи, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, стверджуючи, що ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2015, приблизно о 11:00 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Хамер» д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиці Богатирській та пр. Московського в м. Києві, не врахував швидкість руху, дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Оболонський районний суд м. Києва постановою від 08.06.2015 визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Станом на момент ДТП цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Хамер» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна») за полісом № АІ/5549189.
В матеріалах справи міститься копія звіту про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до ремонтної калькуляції № 11618 від 22.05.2015 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле» н.з. НОМЕР_2 складає 15 648,43 грн.
З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що 15.09.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого цесіонарій зайняв місце цедента в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 11 433,72 грн від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
В подальшому, 30.09.2015 між Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015, відповідно до якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку № 1 до цього договору.
Як визначено умовами цього договору, фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У додатку № 1 до договору № 5/30-09/2015 серед переліку відповідних договорів цесії міститься, зокрема, договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 15.09.2015, зобов'язана особа ОСОБА_1 , страхова компанія ПрАТ «СК «Україна», страховий поліс № АІ/5549189 від 10.12.2014 (п. 15 додатку № 1 до договору № 5/30-09/2015).
Отже, починаючи з 30.09.2015 кредитором у договірному зобов'язанні, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.05.2015 на перехресті вулиці Богатирській та пр. Московського в м. Києві за участю транспортних засобів автомобіля «Хамер» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 року було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
24.04.2018 позивачем подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» у справі № 910/842/18. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК «Україна» перед ТзОВ «Маркс.Капітал».
Зокрема, ТзОВ «Маркс.Капітал» у заяві про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» просило визнати грошові вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів, в тому числі за страховою подією, яка сталася 11.05.2015 на суму 20 132,52 грн, з яких: 11 433,72 грн - розмір завданого збитку, 876,79 грн - 3 % річних, 4 963,58 грн - інфляційні втрати, 2 858,43 грн - пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 року у справі № 910/842/18 позивача визнано кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума - 15 298 994,30 грн), в тому числі і за договором (полісом) № АІ/5549189.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ухвалено ліквідувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
20.08.2019 у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) із заявою про виплату боргу на загальну суму 861 899,36 грн, у тому числі за полісом № АІ/5549189.
Листом від 09.09.2019 № 3.1-05/28992 Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», що розглянувши справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_2 , прийняло рішення про виплату 11 433,72 грн.
06.09.2019 відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування за вищевказаною страховою подією у розмірі 11 433,72 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовними вимогами у даній справі про стягнення з відповідача 5 840,37 грн, з яких: 876,79 грн - 3% річних та 4 963,58 грн - інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 статті 20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Положеннями ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом ст. 980 ЦК України, ст. 4 ЗУ «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Як визначено ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» та закрито провадження у справі.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та законодавством про банкрутство.
Норми ст. 87 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 вказаного Закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Як вірно вказав суд першої інстанції, розмір грошової вимоги з яких: 11 433,72 грн - розмір завданого збитку, 876,79 грн - 3 % річних, 4 963,58 грн - інфляційні втрати, 2 858,43 грн - пені та обґрунтованість такої вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «СК «Україна» встановлені у справі № 910/842/18, мають преюдиційне значення та не потребують повторного доказування.
Підпунктом «ґ» п. 41.1. ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Для вирішення спору про покладення на МТСБУ обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущеного страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.
Правомірність покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання (страхового відшкодування) на МТСБУ узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 по справі № 910/14293/19, відповідно до якої обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
З огляду на зазначене, безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість покладення на МТСБУ обов'язку щодо виплати інфляційних втрат та 3% річних за порушення ПрАТ «СК «Україна» свого зобов'язання із виплати страхового відшкодування.
У спірних правовідносинах ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПрАТ «СК «Україна», що узгоджується з умовами пункту 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015 від 30.09.2015 щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.
Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, що залишились непогашеними після ліквідації боржника, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ про стягнення 876,79 грн - 3 % річних та 4 963,58 грн - інфляційних втрат.
У свою чергу, відповідач в апеляційній скарзі серед іншого зазначив про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 надано правовий висновок стосовно того, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням; право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика. Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у справі № 910/14293/19.
Враховуючи, у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, колегія суддів зазначає, що оскільки ліквідація страховика (ПрАТ «СК «Україна») відбулася за ухвалою суду від 17.07.2019, саме 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах.
Відтак, враховуючи звернення позивача з позовом до суду у даній справі 25.11.2021 (згідно поштової відмітки на конверті, в якому надіслано позов до Господарського суду міста Києва), позовні вимоги заявлені в межах загального трирічного строку позовної давності, у зв'язку із чим твердження відповідача про застосування позовної давності до даних вимог є безпідставними.
Наведеними обставинами спростовуються аргументи Моторного (транспортного) страхового бюро України, викладені в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача 876,79 грн 3% річних та 4 963,58 грн інфляційних втрат.
Господарським судом міста Києва також задоволено вимоги позивам в частині стягнення 4 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги № 96 від 01.06.2020, укладений між адвокатським об'єднанням «Дефендерс» та ТзОВ «Маркс.Капітал»; акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 279 від 23.11.2021 на суму 4 600,00 грн та детальний опис робіт (наданих послуг) до цього акту, відповідно до якого адвокатом адвокатського об'єднання витрачено 0,5 години на ознайомлення з матеріалами справи - 600,00 грн; підготовка та подання позовної заяви - 4 000,00 грн.
За змістом ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості та доведеності вимог позивача в частині оплати витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановлені під час апеляційного перегляду справи обставини, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі про задоволення позовних вимог обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України, враховуючи мотивувальну частину даної постанови, задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/19492/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/19492/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/19492/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку, визначеному статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді О.В. Агрикова
А.О. Мальченко