Іменем України
09 червня 2022 року м. Кропивницький
справа № 392/1674/21
провадження № 22-ц/4809/431/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Комунальний заклад «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року, у складі головуючого судді Березія Ю.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області про допуск до роботи, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області про допуск до роботи.
Просила:
скасувати наказ директора Комунального закладу «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області від 08 листопада 2021 року № 176-к/тр про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року;
допустити її до роботи вчителя зарубіжної літератури та російської мови Комунального закладу «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса»;
зобов'язати Комунальний заклад «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позову вказувала, що вона працює вчителем зарубіжної літератури та російської мови у Комунальному закладі «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області.
28 жовтня 2021 року її було повідомлено про необхідність профілактичного щеплення проти «COVID -19», від якого вона відмовилася.
Наказом директора установи від 08.11.2021 № 176-к/тр її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 до проходження повного курсу вакцинації (дві дози), з яким вона не погоджується, з посиланням на положення ст.ст. 22, 24, 25 КЗпП України.
Позивач вважає, що про зміну істотних умов трудового договору, а саме необхідності профілактичного щеплення проти COVID -19, відповідач мав повідомити її не пізніше ніж за два місяці.
Крім того, позивач вказала, що вакцинація від «COVID -19» є добровільною, а тому роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, який не бажає її проходити.
Зазначила, що відсторонення працівника можливе лише з підстав, визначених статтею 46 КЗпП України.
Позивач вважає, що правові підстави для відмови працівника від вакцинації визначені як чинним законодавством України, так і міжнародними актами.
На думку позивача обов'язковість щеплень є втручання у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Вважає дії відповідача, щодо її відсторонення від роботи такими, що вчинені в порушення трудового законодавства.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Посилається на те, що відсторонення її від роботи є незаконним та таким, що суперечить її правам та інтересам, які закріплені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на необґрунтованість позовних вимог та на помилкове тлумачення позивачкою змісту спірних правовідносин у даній справі.
Суд зазначив, що саме чинне законодавство України про захист населення від інфекційних хвороб не суперечить конституційним принципам щодо порушення приватного життя людини та направлене на захист населення від інфекційних хвороб.
Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу керівника Комунального закладу «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області від 08.11.2021 р № 176-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює вчителем зарубіжної літератури та російської мови в Комунальному закладі «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області.
28 жовтня 2021 року позивачеві вручено повідомлення про необхідність проходження профілактичного щеплення проти COVID-19 до 08 листопада 2021 року ( до 08.30 години) чи надання довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних показань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595 (а.с. 7).
08 листопада 2021 року начальником відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Маловисківської міської ради видано наказ № 203 «Про відсторонення працівників закладів освіти», відповідно якому керівникам закладів дошкільної, загальної та позашкільної освіти наказано відстороняти без збереження заробітної плати працівників, які не мають документа про підтвердження профілактичного щеплення з 08 листопада 2021 року до надання документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозової вакцини від COVID -19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, міжнародного, внутрішнього сертифікату або іноземного сертифікату, що підтверджує вакцинацію від COVID -19 однією дозою дводозової вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозової вакцини чи двома дозами дводозової вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, а в разі протипоказань до вакцинації від COVID -19, довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595 (а.с. 18).
11 червня 2021 року ОСОБА_1 пройдено медичний огляд, протипоказання для виконання обов'язків відсутні; дата наступного медичного огляду - 14.06.2022 року (а.с. 20).
Проте, ОСОБА_1 до 08.11.2021 не пройшла курс вакцинації.
Тому, 08 листопада 2021 року керівником Комунального закладу «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області було видано наказ № 176-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Відповідно до вказаного наказу вчителя ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до проходження нею повного курсу вакцинації (дві дози) (а.с. 6).
Звернувшись із даним позовом до суду позивачка посилалася на порушення її приватного життя, саме примушуванням пройти вакцинацію і наголошує на тому, що вакцинація працівників від COVID -19 є добровільною, а не примусовою, а тому роботодавець не має права застосовувати до неї, як до працівника будь - які заходи впливу.
Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; - відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством.
У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
За змістом вищеназваної статті КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).
Таким актом є, зокрема Закон України «Про захист населення від інфекційний хвороб», який передбачає відсторонення працівників як в разі відмови від обов'язкових щеплень, так і в разі ухилення від обов'язкових щеплень.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, є Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ).
Наказом МОЗ від 05 лютого 2020 року за № 521 розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носія збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов'язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 року №2070).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 26 жовтня 2021 року, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року установлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236» ця постанова доповнена п.41-6, відповідно до якого «керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я» громадяни України зобов'язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач працює на посаді вчителя в Комунальному закладі «Маловисківський ліцей імені Г.М. Перебийноса» Маловисківської міської ради Кіровоградської області та входить до кола працівників, визначених вказаними актами, які підлягають щепленню.
За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
На відповідача покладено контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень.
Відповідачем було повідомлено позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення.
Встановлено, що позивачка ухиляється від проходження вакцинації без обґрунтованих протипоказань.
Тому, відсторонення ОСОБА_1 від роботи ґрунтується на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та за існування правових та фактичних підстав.
Щодо доводів позивача про порушення її конституційних прав, оскільки вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять норм щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов'язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.
Слід визначити, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.
Досліджуючи питання наявності закону ЄСПЛ в ухваленому 08 квітня 2021 року рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):
«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» [GC], № № 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).»
ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов'язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень, що кореспондується і Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
23.06.2022 - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний