Справа № 345/1291/22
Провадження № 3/345/489/2022
24.06.2022 м.Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
До Калуського міськрайонного суду на розгляд надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 031948 від 19.05.2022, водій ОСОБА_1 19.05.2022 о 23:00 годин в смт. Войнилів, вул. Шевченка, 150, керував транспортним засобом марки «RENAULT KANGO», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) від проходження медичного огляду на факт вживання алкоголю за допомогою «Драгер» відмовився та проведення огляду у медичному закладі також відмовився.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , після розяснення ст. 268 КУпАП вказав, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, оскільки він не керував автомобілем, тому що даний автомобіль зупинився при виїзді із смт. Войнилів в сторону Калуша, бо був не справний. Після зупинки автомобіля ОСОБА_1 повернувся до смт. Войнилів до друзів поспілкуватися, випив пиво, подзвонив до хлопців щоб його відвезли в Студінку, а пізніше пішов до свого автомобіля, щоб забрати документи. Поліція їхала зі сторони ОСОБА_2 в сторону ОСОБА_3 . На момент приїзду працівників поліції він не був суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як не був водієм, його транспортний засіб не перебував в стані руху та під час руху не зупинявся працівниками поліції. На відеозаписі, який долучено до матеріалів справи, не зафіксовано того факту, що він керує транспортним засобом, що під час знаходження за кермом транспортний засіб перебуває в стані руху, натомість включений сигнал аварійної зупинки.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
У ст.7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок проходження огляду на визначення стану сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП. Згідно приписів цієї статті огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Цей порядок відображено і в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. В п. 7 розділу І цієї Інструкції зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, згідно вказаної норми закону, водій транспортного засобу має право вибору де проходити огляд на стан сп'яніння: на місці зупинки чи в закладі охорони здоров'я. В свою чергу поліцейські повинні спершу запропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки і з використанням спеціальних технічних засобів, а у випадку не бажання проходити такий огляд, або незгоди з його результатами повинні запропонувати пройти огляд в закладі охорони здоров'я і не в будь якому, а в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як встановлено в судовому засіданні 19.05.2022 на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 031948 від 19.05.2022 (а.с. 1), згідно якого 19.05.2022 о 23:00 годин в смт. Войнилів, вул. Шевченка, 150, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT KANGO», д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) від проходження медичного огляд на факт вживання алкоголю за допомогою «Драгер» відмовився та проведення огляду у медичному закладі також відмовився.
Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, із наведених норм закону вбачається, що відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, несе саме особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Однак, як стверджує ОСОБА_1 , він не був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом, на момент приїзду працівників поліції його транспортний засіб не знаходився в стані руху, так як був технічно несправним та був припаркований на узбіччі дороги з включеним аварійним сигналом.
Вказане підтверджується відеозаписом, що долучений до матеріалів справи працівниками поліції (а.с. 5). Даним відеозаписом не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції. Натомість під час спілкування з працівники поліції ОСОБА_1 сидить на водійському сидінні та на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння відповідає, що він не керував автомобілем. На твердження працівника поліції про неможливість продовжити рух через те, що в автомобілі закінчилося пальне, відповів що пальне в нього є, а через несправність автомобіля він припаркував його на узбіччі дороги. На неодноразові заперечення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, факту керування автомобілем, інспектор відповідає, що даний факт він буде доводити в суді, а також запропонувала пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» або в медичному закладі. Від проходження огляду ОСОБА_1 категорично відмовився, оскільки він не виконував функцію водія.
Знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані) чи біля транспортного засобу особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки не доводить факту керування транспортним засобом.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили, що ОСОБА_1 подзвонив їм 19.05.2022 близько 21.00 год. вечора та сказав, що у нього на виїзді з смт. Войнилів зламався автомобіль і просив забрати його. Приїхати вони змогли вже після 23.00 год. та дізналися від ОСОБА_1 , що працівники поліції склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення. Свідки також підтвердили, що автомобіль був не справний.
При цьому суд звертає увагу, що працівники поліції зазначили в протоколі, що порушення мало місце о 23 год., коли ще близько 21 год. зі слів свідків автомобіль був вже не справний.
Допитаний в судовому засіданні інспектор СРПП Калуського РВП ОСОБА_6 пояснив, що 19.05.2022 він в складі патрульного екіпажу здійснював патрулювання. І його колегою інспектором Короташ Я.І. було скаладено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 с. 130 КУпАП на ОСОБА_1 у зв"язку з відмовою останнього проходити медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Даний чоловік перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та мови.
Також, в акті огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2) та направленні на огляд водія транспортного засобу (а.с. 3) зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів та в закладі охорони здоров'я - Калуській ЦРЛ.
Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, однак заперечив факт здійснення функцій водія.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки,відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таких доказів не здобуто і в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Тому суддя приходить до висновку щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного суд, керуючись ст.ст. 7, 130, 221, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя