Справа № 344/20331/21
Провадження № 2/344/1448/22
13 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Підхомної Н.М.,
за участі представника позивачів ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання привести частину земельної ділянки у попередній стан, -
Позивачі звернулись в суд із позовом до ОСОБА_2 у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:23:001:0643 площею 0,0042 га, яка розташована за адресою: садівниче товариство «За мир», м. Івано-Франківськ, шляхом знесення огорожі у вигляді металевих стовпців та метало профілю на стрічковому фундаменті. Зобов'язати ОСОБА_2 привести в попередній стан частину земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:23:001:0643 площею 0,0042 га, яка розташована за адресою: садівниче товариство «За мир», м. Івано-Франківськ.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позивачі є співвласниками земельної ділянки площею 0,0672 га в АДРЕСА_1 НОМЕР_1 , для ведення садівництва, кадастровий номер 2610100000:23:001:0643, на підставі свідоцтв про право на спадщину. Позивачі виявили, що на частині належної їм земельної ділянки, яку вони успадкували після смерті їх матері ОСОБА_8 , відповідачкою встановлено огорожу у вигляді металевих стовпців та метало профілю на стрічковому фундаменті.
Для встановлення відповідності фактичного розташування бетонної огорожі відносно земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:23:001:0643), що перебуває у власності позивачів, представник позивачів ОСОБА_9 , зверталась до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-Земельний центр ІФ» і уклала договір про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В процесі розроблення даної документації із землеустрою, з метою відновлення меж земельної ділянки на місцевості, сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_10 , (кваліфікаційний сертифікат №004170 від 24.04.2017р.) було завантажено координати поворотних точок меж земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:23:001:0643) з електронного сервісу Держгеокадастру, що є у вільному доступі та здійснено комплекс землевпорядних робіт на місцевості. Винести координати поворотних точок меж земельної ділянки на місцевості не вдалося, оскільки частина земельної ділянки позивачів, площею 0,0042 га., загороджена огорожею, яка встановлена відповідачкою, що підтверджується схемою розташування земельних ділянок. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру НВ-2608270382019 (Додаток 10) в описі меж земельної ділянки від А до Б (де наразі встановлена огорожа), ділянка позивачів, межує із земельною ділянкою Івано-Франківської міської ради (канава), а не з ділянкою Відповідачки. Також, відповідно до відомостей з Публічної кадастрової карти між земельною ділянкою Позивачів (кадастровий номер 2610100000:23:001:0643) та земельною ділянкою Відповідачки (кадастровий номер 2610100000:23:001:0730) проходить канава.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Надала пояснення, що відповідач зайняла 0,0042 га ділянки належної позивачам. Щодо неї було складено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідачкою її оскаржено не було та штраф оплачено.
Відповідачка відзив на позовну заяву суду не подала, в судовому засіданні надала пояснення про те, що огорожу нею встановлено з дозволу голови садівничого товариства «За мир». Жодних дозволів від органів влади вона не отримувала, земельна ділянка на якій встановлена огорожа їй не належить. Оскільки, на її ділянці немає доступу до протічної води, огорожу встановлено за межею канави, частково на земельній ділянці позивачів. Позов не визнає, оскільки не порушує права позивачів, тому що вони можуть проходити на її ділянку, жодного разу позивачі не звертались і не просили її про це, тому вважає що перешкод в користуванні частиною відгородженої ділянки відповідач не здійснює. В липні 2021 року щодо неї винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, постанову не оскаржувала, штраф сплатила.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
За даними витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексними № 267508134, №267508337, №267507906, №267509305, №267509095, від 26.07.2021 року земельна ділянка кадастровий номер 26101100000:23:001:0643 площею 0,0672 га належить на праві спільної часткової власності по 1/5 частки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с. 7-11).
Згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 26101100000:23:001:0643 площею 0,0672 га розташована: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: 01.05 для індивідуального садівництва. Дата реєстрації земельної ділянки:07.03.2021 року.
Згідно відповіді Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.11.2021 №14/01-20/4816 повідомлено, що рішення про передачу у власність чи користування громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної власності (канава), яка розташована в садовому товаристві «За мир» в м. Івано-Франківську між земельними ділянками з кадастровими номерами 2610100000:23:001:0730 та 2610100000:23:001:0643 сесією Івано-Франківської міської територіальної громади не приймалось.
22.07.2021 року постановою державного інспектора у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах та м. Івано-Франківську та м. Тисмениці управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Цибуляк Богданом Ярославовичем встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п. «б» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України та статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно копії квитанції ПАТ КБ «Приват Банк» 0.0.2220875525.1 від 08.08.2021 року ОСОБА_2 сплачено штраф в розмірі 170 гривень.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами та державою відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Положенням статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, у статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.
Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктами «г», «е» ч.1ст.91 Земельного Кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати права власності суміжних земельних ділянок та землекористувачів; додержуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено ч.2,3ст.152 ЗК України.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
В будь-якому випадку, право власності має захищатися лише при доведеності факту його порушення діями відповідача,створенні власникові з боку третіх осіб перешкод у здійсненні ним цього права із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до положень статей391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором,і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних доказів на спростування доводів позивача не надала.
В свою чергу, безпосередньо відповідачем в судовому засіданні надано пояснення за змістом яких вона по-перше визнала факт встановлення нею металевої огорожі та захоплення частини земельної ділянки, що належить Івано-Франківській міській раді (канави) та частини ділянки належної позивачам. По-друге вказала, що постанову про вчинення адміністративного правопорушення, якою встановлено, що відповідач вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 53-1 КУпАП нею не оскаржено, накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу нею сплачено в повному обсязі, що підтверджується також копією квитанції наявною в матеріалах справи.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому витрати, з плати судового збору в розмірі 908 гривень слід стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_7 , оскільки згідно квитанції про сплату судового збору №0.0.2372227639.1 (а.с.30), останній є платником вказаного платежу.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 382, 386, 391 ЦК України, керуючись 4, 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання привести частину земельної ділянки у попередній стан - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:23:001:0643 площею 0,0042 га, яка розташована за адресою:садівниче товариство «За мир», м. Івано-Франківськ шляхом знесення огорожі у вигляді металевих стовпців та метало профілю на стрічковому фундаменті.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , привести в попередній стан частину земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:23:001:0643 площею 0,0042 га, яка розташована за адресою:садівниче товариство «За мир», м. Івано-Франківськ.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 908 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2022 року.