Справа № 192/513/22
Провадження № 1-в/192/90/22
29 червня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Вороніж Шосткинського району Сумської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» Міністерства юстиції України, засудженого вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4
представника СВК №21 - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Початок строку: 19.09.2017 року
Кінець строку: 25.07.2023 року
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі того, що він виправився, працевлаштований та має заохочення. У судовому засіданні просив клопотання задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21» в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки вважала, що засуджений не довів своє виправлення, раніше звільнявся умовно-достроково, а прокурор зазначив, що засуджений хоча і має заохочення, проте вони застосовані до нього не за весь період відбування покарання, що не може бути підставою для його звільнення.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21», прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в ДУ «Солонянська ВК №21» знаходиться з 12 липня 2018 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований до ПСЦ установи. До праці ставиться добре.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 характеризується посередньо, порушення режиму утримання не допускає, стягнень не має. Має чотири заохочення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом з метою уникнення покарання. В той же час не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів якими користується при виконання дорученої роботи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи намагається ставитися не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Не приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, в реалізації програм диференційованого виховного впливу, не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня.
Згідно довідки про заохочення та стягнення на даний період часу ОСОБА_3 має чотири заохочення у вигляді подяки, застосовані до нього за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці.
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки останній хоча і заохочувався за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, проте такі заохочення не мають системності, так як застосовані лише протягом 2020-2022 років за умови відбування покарання в установі з 12 липня 2018 року, тобто в кінці строку відбування покарання, що свідчить про те, що засуджений лише стає на шлях виправлення.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався посередньо, а в 2017 році та в 2018 році до нього застосовувалися стягнення у вигляді догани за зберігання мобільного телефону та металевої заточки (а.о.с.83).
Комісією Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» 04 червня 2021 року було відмовлено засудженому у поданні до суду клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення особі, яка не довела свого виправлення, а також комісією установи засудженому було погоджено оцінку ступеню виправлення як такий, що не довів свого виправлення.
Суд вважає, що з моменту висновку адміністрації установи виконання покарань про те, що ОСОБА_3 не став на шлях виправлення, з'ясовано що останній хоча і стає на шлях виправлення, проте вказаного не достатньо для його звільнення, а тому на даний час застосування умовно - дострокового звільнення є передчасним.
З урахуванням зазначених обставин, суд хоча і визнає позитивні зміни в поведінці засудженого, проте відбуття певної частини покарання не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Головуючий: суддя ОСОБА_1