Справа № 184/618/22
Номер провадження 2/184/264/22
21 червня 2022 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваля А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бринзи Л.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 , -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути йому перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом його вселення, а також покладення на ОСОБА_2 зобов'язання не чинити йому перешкоди у користуванні ним, шляхом передачі йому ключів від замків житлового будинку і надвірних споруд, а також шляхом покладення на відповідача зобов'язання звільнити його житловий будинок з надвірними спорудами.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка є його колишньою дружиною, з якою він перебував в зареєстрованому шлюбі з 12.07.1986 року і по 26.12.2014 року. В цей житловий будинок відповідач вселилася в свій час в якості члена сім'ї позивача, але ніяких прав власності вона на нього не придбала і наразі не має. Після того, як шлюб був розірваний відповідачка втратила колишній статус члена сім'ї позивача, однак проживати лишилася в житловому будинку позивача. Відповідачка ще до розлучення часто влаштовувала сварки під час яких виштовхувала позивача з дому на вулицю і не впускала останнього додому до пізньої ночі, а потім зранку знову виштовхувала на вулицю, посилаючись на те, що він їй не потрібен. Після розірвання шлюбу відповідачка стала поводиться по відношенню до позивача ще більш нетерпимо та агресивно. Вона заявила, що позивачу не місце в житловому будинку, оскільки він їй заважає, і щоб позивач звільнив житловий будинок назавжди. Позивач вказує на те, що в нього не має іншого житла і він не погоджується залишати назавжди свій житловий будинок та бути безхатьком. На даний час відповідачка змінила замки на вхідних дверях та позивач не може потрапити в свій житловий будинок. Декілька разів внаслідок таких неправомірних дій з боку відповідачки позивачу доводилося ночувати на вулиці. Після чого він був змушений шукати інше житло для тимчасової оренди. Але розмір його пенсії не дозволяв знайти житло придатне для проживання, оскільки на той час розмір пенсії був біля 2 тис. грн., станом на початок 2021 року розмір пенсії становить 2655,39 грн. Літом 2018 року позивач в межах своїх фінансових можливостей зміг орендувати житло в приватному житловому будинку у чоловіка, який ніде не працює та зловживає спиртними напоями. Житлові умови в його житловому будинку не можливо визнати придатними для проживання, оскільки в ньому давно не було ремонту, він не обладнаний газовим опаленням. Разом з тим, значна частина пенсії позивача витрачається на оренду цього житла та оплату комунальних послуг. Протягом минулого часу, позивач неодноразово намагався вселитися в свій житловий будинок, але відповідачка захопила його повністю і не надає йому доступу до нього. Таким чином, відповідачка не маючи жодних прав на житловий будинок позивача, постійно порушує усі його житлові права на нього, що передбачені Конституцією України та діючим законодавством, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
В судовому засіданні позивач відмовився від позовної вимоги про покладення на відповідача зобов'язання звільнити його житловий будинок з надвірними спорудами. У той же час, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом його вселення, а також покладення на ОСОБА_2 зобов'язання не чинити йому перешкоди у користуванні ним, шляхом передачі позивачу ключів від замків житлового будинку і надвірних споруд підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позові вимоги визнала частково та пояснила, що житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 дійсно належить позивачу. Вказала, що вона змінила замки у даному будинку, оскільки позивач зловживає спиртними напоями та почав виносити на продаж речі з будинку. Крім того, підтвердила той факт, що на даний момент в позивача відсутні ключі від його житлового будинку.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 належить на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 травня 1971 року виданого державним нотаріусом Орджонікідзевської державної нотаріальної контори 1/4 частка домоволодіння АДРЕСА_2 .
Крім того, ще 3/4 частки зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами - домоволодіння АДРЕСА_2 належать ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22 квітня 1987 року, посвідченого державним нотаріусом Орджонікідзевської державної нотаріальної контори Панченко В.В.
Як вказує позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , яка є його колишньою дружиною, чинить позивачу перешкоди у користуванні його майном: житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом виселення останнього з будинку та зміни замків на будинку з надвірними спорудами.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, статтею 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і він реалізує їх на власний розсуд.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 47, 48 Конституції України закріплено право громадян на житло, як найважливішою ланкою соціально-економічного права.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з своєю волею, незалежно від волі інших осіб - ч. 1 ст. 316 ЦК України.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунень перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 15 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Крім того, відповідно до п.1 ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику Суду як джерело права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
«Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine) від 20 липня 2004 року, «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) від 7 травня 2002 року одні із ключових рішень ЄСПЛ, де формулюється класична і усталена позиція ЄСПЛ щодо оцінки виконання судових рішень як невід'ємної частини судового розгляду у контексті втручання у право власності.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.
Згідно з Конвенцією - поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або які законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі §1 ст.8 конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Прокопович проти Росії», п.36).
У п. 36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла», за змістом ст.8 конвенції, не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлене у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації в національному праві. Те, чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило б захист на підставі п.1 ст.8 конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення від 11.01.95 у справі «Buckley v. the United Kingdom», п.63).
Відповідно до п.п.1,2,3,5,33,34,35,39 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК України у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.
Право вибору способу судового захисту - належить виключно позивачеві (частина перша статті 20ЦК України).
Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016р. у справі №6-709цс16 прийшов до висновку про те, що власник житла має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-якій час.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що відповідач не є членом сім'ї позивача та не є співвласником спірного житлового будинку, беручи до уваги те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні ним його власністю, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині усунення позивачу перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом його вселення, а також покладення на ОСОБА_2 зобов'язання не чинити йому перешкоди у користуванні ним, шляхом передачі позивачу ключів від замків житлового будинку і надвірних споруд.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, позивач, згідно наданої до суду письмової заяви, просить не стягувати з відповідача на свою користь сплачений ним судовий збір.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання не стягувати судовий збір з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 76, 81, 263, 265, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 до вказаного житлового будинку.
Покласти на ОСОБА_2 зобов'язання не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом передачі ОСОБА_1 ключів від замків вказаного житлового будинку і надвірних споруд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 27.06.2022р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду А. М. Коваль